Хто та як подбає про журналістів на війні? Про що говорили учасники панельної дискусії

Оригінал публікації — за посиланням на сайті Премії імені Георгія Ґонґазде.

Під час панельної дискусії "Гарантії та страхування: хто та як (не) подбає про журналістів на війні?", яку організувала команда Премії імені Георгія Ґонґадзе, спікери обговорили безпеку та гарантії для журналістів під час роботи на війні.

Учасниками дискусії були народний депутат України Ярослав Юрчишин, директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, директорка з управління персоналом Суспільного Вікторія Сидоренко.

Модерувала дискусію Діана Дуцик — журналістка, виконавча директорка ГО "Український інститут медіа і комунікацій", викладачка Могилянської школи журналістики, членкиня Капітули Премії Ґонґадзе, членкиня Комісії з журналістської етики.

Подія відбулася у межах реалізації проєкту "Синхрони війни" за підтримки Посольства США в Києві. Захід відбувся за організаційної підтримки Могилянської школи журналістики.

Модераторка Діана Дуцик зауважила, що починаючи з 2014 року українські журналісти почали працювати у зоні бойових дій, і тоді редакції зіткнулися з великим викликом, адже досвід такої роботи був в одиниць фахівців та фахівчинь, які висвітлювали збройні конфлікти за кордоном:

"У 2022 році виклики для журналістів та редакцій посилилися в n-нну кількість разів. Безпековий фактор дуже посилився у щоденній роботі журналістів. Українські журналісти мають один із найбільших досвідів роботи в умовах війни, проте безпекове питання залишається відкритим. Його не можна знімати з порядку денного, попри той досвід, який ми отримали".

Як змінилося трактування і розуміння поняття безпеки для журналістів

Діана Дуцик розпочала дискусію з питання про те, чим для спікерів є поняття безпеки журналістів у тих умовах, в яких вони працюють зараз: з зміною технологій у світі, з постійною роботою в умовах війни.

"До вторгнення безпека була особистою справою журналіста. Навіть ми, в Інституті масової інформації, казали: "безпека починається з тебе, ти повинен зробити те і те". Зараз відповідальність лежить на редакції, яка відправляє команди на завдання. Виходячи з міжнародної практики, в команду входить не лише журналіст, але й інші фахівці. І редакція має подбати про усіх", — вважає директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Вона також розповіла, що багато медійників, які працюють під час висвітлення обстрілів, використовують власні засоби захисту, як-от турнікети, щоб надати допомогу постраждалим.

"Усі ми дуже травмовані. Якщо до вторгнення ми говорили про вигорання, то зараз ми говоримо про виснаження. На мою думку, цьому аспекту приділяється замало уваги", — додала Романюк.

"Безпека не має бути перепоною для доступу журналістів. Наприклад, якщо ДСНС не допускає журналістів на місце прильоту через ризик обвалу — за законом, вони не мають цього робити, це відповідальність редакції, журналіста чи журналістки. Тут важливе питання підготовки і розуміння редакції", — наголошує директорка Інституту масової інформації.

Проте вона вважає, що потрібен механізм, що у випадку, якщо з медійниками щось трапляється, вони потрапляють в ув’язнення ворога — ці випадки мають бути окремо виділені з боку держави. Романюк вбачає вирішення у законодавчих ініціативах, рекомендаціях редакціям, страхуванні.

"Безпека журналіста для нас має три аспекти. Перший — це фізична складова, другий — ментальне здоров’я, і третій — фінансові гарантії. Коли ми говоримо про фізичну безпеку, то сюди входять що забезпечення аптечкою, каскою та бронежилетом, що і підготовка, тренінги. У Суспільному, наприклад, журналісти проходять обов’язкові тренінги", — ділиться своїми враженнями директорка з управління персоналом Суспільного Вікторія Сидоренко.

Вікторія додає, що журналісти постійно працюють з важким контентом, що має вплив на ментальне здоров’я. Особисто вона іноді не читає новин, приймаючи це рішення свідомо, щоб бути ефективною на роботі.

"Але журналіст такої можливості не має. Медійники не можуть відгородитися від важких тем, коли їдуть висвітлювати, наприклад, наслідки обстрілів. У Суспільному ми намагаємося стежити за ментальним станом людей. Нагадувати про відпустки, навіть наполягати на них. Також ми влаштовуємо тренінги, ретрити. Також це робота з психологом", — розповіла директорка з управління персоналом.

Вікторія також наголосила, що за законом редакція зобов’язана застрахувати працівника, який їде працювати в зону бойових дій. Проте, за її словами, багато редакцій нехтують цією вимогою. На думку Сидоренко, це відбувається через брак ресурсів чи знань.

"У контексті безпеки нам також варто пам’ятати про кібербезпеку. Це і атаки на сайти, і інформаційні кампанії, спрямовані проти редакцій і окремих медійників. Дуже важливо цей аспект вивчати, вдосконалювати і розвивати. Тут є поле взаємодії медіа і спеціальних служб, адже є спільні інтереси. Нам потрібні захищені джерела інформації", — зауважив нардеп, голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

Також він вважає ключовою небезпекою — розчарування людей у самій професії:

"У країні зберігається складна ситуація з кадровим потенціалом. Ми не можемо втрачати фахівців".

Ще одним аспектом безпеки Ярослав Юрчишин вважає безпеку редакцій:

"Немає розуміння, де відповідальність медіа, самої редакції, власника. В існуючій ситуації — це справа самого “потопельника”. Нам потрібно шукати вихід через певну платформу, яка б могла напрацьовувати певні пропозиції для держави, навіть розуміючи, що це впаде на плечі самих ініціаторів. Треба показати, що так це працює — через залучення медіаспільноти, через громадські організації".

Юрчишин вважає, що необхідна робоча група, яка займеться питанням гарантій для журналістів та медіаструктур. Він сподівається, що вдасться знайти таку платформу серед громадського сектору, і зі свого боку планує залучити гравців з боку держави.

"Важливе розуміння з боку держави, що медіа, хоч і гостро критикуючі, є партнерами, в яких держава критично зацікавлена", — додає нардеп.

"Усі, хто працює в медіа, не лише журналісти, потребують захисту і підтримки", — додав Юрчишин.

Канали донесення інформації

Модераторка Діана Дуцик також підняла питання донесення інформаційного продукту до аудиторії. Вона зауважила, що якщо питання з телебаченням та радіо доволі зрозуміле, то доставка друкованих медіа перебуває у дуже складному становищі.

"При всій повазі, друковані медіа — це “Титанік”, який потопає. Майбутнє — за онлайном. Більшість бабусь і дідусів мають смартфони. Аудиторія друкованих медіа дуже мала", — вважає Оксана Романюк.

Спікери зауважили, що попри це, є великий ризик донесення інформації не журналістами, а людьми, які ведуть телеграм-канали. Крім того, залишається відкритим питання недопуску журналістів на місце подій і спроби компенсувати це роботою пресслужб.

"Держава точно має дбати про канали донесення інформації. Ми маємо бути зацікавлені в тому, щоб транслювати свій продукт і на території ворога — там є величезні аудиторії, з якими можна працювати", — вважає Ярослав Юрчишин.

Він також додав, що у нас є території, де величезні проблеми з мобільним зв’язком. На його думку, на час воєнного стану і періоду відбудови мають працювати цільові програми для друкованих медіа. Він вважає, що це, зокрема, завдання "Укрпошти".

Ярослав також вбачає проблему у тому, що на державному рівні досі немає визначеної політики щодо Telegram. На його думку, треба говорити з журналістами, редакціями про небезпеку цієї соцмережі.

Вікторія Сидоренко зауважила роль радіо в умовах війни, коли інші канали інформації стають у певних умовах недоступними.

"Нам потрібно вже зараз інвестувати в регіональні медіа, щоб мати успішний період післявоєнної відбудови. Саме на них буде контроль того, як відбуватиметься відбудова на місцях. Медіа потрібно включати у проєкт відбудови", — наголосив нардеп Ярослав Юрчишин.