Пам’яті художниці та військової Маргарити Половінко

Художниця і військова Маргарита Половінко загинула 5 квітня 2025 року.

Вона народилася 24 березня 1994 року в Кривому Розі. Навчалася в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на факультеті образотворчого мистецтва, а згодом закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури за спеціальністю «станковий живопис». 

Під час повномасштабного вторгнення Маргарита як волонтерка їздила на Миколаївщину та Херсонщину, допомагаючи відбудовувати зруйновані будинки. А згодом долучилася до Сил оборони - займалася евакуацією поранених захисників. Потім приєдналася до Другого механізованого батальйону 3-ї ОШБ. 

«Ти пройшла з нами лише частину шляху, але за цей час встигла стати незамінною, встигла стати своєю — завоювати довіру, повагу й любов. Ти не боялася відповідальності, завжди тримала слово і робила більше, ніж від тебе вимагали. Загинула під час виконання бойового завдання. Гідно. Зі зброєю в руках», - йдеться у повідомленні батальйону.

До повномасштабного вторгнення головними героями художниці були так звані «щезники» — персонажі слов’янської міфології, які зникали. Для Маргарити вони ставали втіленням людей на периферії та поза межами культурного та соціального контекстів. 

Після 24 лютого 2022 року мисткиня зосередилася на веденні щоденника. 

«Усе, що відбувалося навколо, було надзвичайно складним, тому мої матеріали стали примітивними: щоденник, олівець, ластик. Я занурилася в процес постійного малювання та стирання. За ці роки я сприймала війну як щось нелогічне, неприродне, ненормальне, що не вписується в жодні існуючі контексти. З часом це розуміння ускладнилося. І саме в цей час у матеріалах, з якими я працюю, з’явилася кров. Олівцем я просто проілюструвала первинний страх. Коли ж прийшло переосмислення, розуміння реальності стало глибшим, а «монстри» зникли, з’явилася кров», - описувала свою художню практику Маргарита.

Як згадує про Маргариту українська журналістка, громадська діячка та офіцерка ЗСУ Олена Білозерська: «Іноді психіка Марго не витримувала, у неї починалися панічні атаки, які призводили до селфхарму, і тоді вона робила графічні малюнки власною кров’ю. Ця творчість, як розповідала сама художниця, діяла на неї терапевтично». 

А в інтерв'ю «Суспільному» Маргарита розповідала, що почала багато малювати на початку повномасштабного вторгнення, коли з'явилися перші новини про загибель дітей в Ірпені. 

«Я намалювала дівчинку, яка, наче янгол, летить над будинками. Дівчинка летить над цим уродством світу. Перше моє сприйняття росіян було таким, ніби вони — монстри, які прийшли й борються з людьми», - казала художниця. 

Водночас вона ділилася мрією, щоб «мистецтво війни» колись зникло і перестало відбивати реальність. 

«Зазвичай мистецтво існує там, де складно без нього. З війною мистецтва в моєму житті стало більше, водночас з'явилось розуміння, що з цим мистецтвом я нічого не можу зробити. Я не можу його ні продати, ні подарувати, бо це кров, це біль, це страждання. Це такий матеріал, для якого немає місця, мені не хочеться, щоб воно існувало. Воно цінне зараз тим, що працює як дзеркало реальності, але я хочу, щоб настав момент, коли воно перестане відображати цей світ", - казала Маргарита. 

Тим часом побратими обіцяють помститися за неї.  

«Чудова людина, воїн, доброволець і справжній професіонал своєї справи. Було за честь знати тебе і служити пліч-о-пліч. Дуже жахлива і тяжка втрата для всіх нас. Честь. Помстимося», — написав військовий, історик і побратим Маргарити Половінко на позивний «Турист».  

Поховали мисткиню 11 квітня в рідному Кривому Розі на Алеї Слави центрального кладовища.

Вічна пам’ять Героїні! 

Фото: Фейсбук-сторінка Margarita Polovinko, Фейсбук-сторінка Даша Чечушкова, Фейсбук-сторінка Таня Сачевська, Фейсбук-сторінка Bohdan Pastukh, НАОМА, Ukrainciaga. international