Страхування поруки — невикористаний козир у рукаві української економіки

Війна не лише загострила виклики для економіки України, вона також відчинила унікальне вікно можливостей для реформування тих сегментів, які роками залишались у тіні. Одним із таких напрямів є страхування поруки (surety insurance) — інструмент, який у розвинених країнах давно став невід’ємною частиною забезпечення виконання контрактних зобов’язань, особливо у сфері будівництва, держзакупівель та інфраструктурних проєктів.

Страхування поруки — це страховий продукт, при якому страховик бере на себе відповідальність перед вигодонабувачем (третьою особою) за дії свого клієнта (страхувальника). У разі порушення умов контракту страховик виплачує компенсацію.

По суті, це продукт, у якому страхова компанія виступає гарантом сумлінності клієнта. Головна відмінність від банку — страховик не видає кредиту, а страхує ризик невиконання зобов'язань, тим самим знижуючи бар'єр входу на ринок, особливо для малого та середнього бізнесу.

Страхування поруки має давню правову традицію: ще з римського права інститут поручительства використовувався як гарантія належного виконання зобов'язань. У сучасному вигляді цей механізм розвинувся у США наприкінці XIX — на початку ХХ століття, а після ухвалення Miller Act у 1935 році став обов'язковим у американських публічних закупівлях.

Нині страхова порука є невід’ємною частиною міжнародної практики. У США, наприклад, цей інструмент є обов’язковим при державних контрактах. Без нього компанія просто не допускається до тендеру. Аналогічно у Німеччині, Італії, Франції, Литві. Там страхування поруки є повноцінною альтернативою банківським гарантіям. Особливо активно цей інструмент використовується у будівництві, закупівлях, концесіях і міжнародній торгівлі.

Страхування поруки не є страхуванням збитків. Це страхування зобов'язань, відповідальності. Багато учасників страхового ринку не розуміють цієї відмінності, кажучи, що страховики працюють зі статистикою та ймовірністю настання страхової події, тому що не стикалися із страхуванням фінансових чи політичних ризиків.

Утім, полісом поруки покриваються такі ризики:

• невиконання умов договору;
• затримки строків виконання;
• погана якість чи дефекти робіт;
• фінансова неспроможність підрядника;
• самовільний вихід із проєкту.

Процедура виплати страхового відшкодування складається з кількох послідовних етапів. Спочатку бенефіціар подає вимогу про настання страхового випадку. Після цього страхова компанія ретельно перевіряє факт порушення зобов'язань. Підтвердивши обґрунтованість претензії, страховик здійснює виплату в межах встановленого ліміту відповідальності. Після здійснення виплати страхова компанія повертає виплачені кошти від сторони, яка не виконала своїх зобов'язань.

В Україні де-юре страхування поруки як альтернатива банківським гарантіям існує. Вона передбачена Законом «Про страхування» (клас 15) і положенням №182, однак де-факто цей продукт не застосовується. Причини: брак інституційної підтримки, низька обізнаність гравців ринку, відсутність усталеної практики, перестрахування та стандартів. Водночас нинішній контекст створює реальні передумови для впровадження цього інструменту, як інституційного, так і практичного.

Попри формальну наявність законодавчої бази, ринок не працює через низку критичних факторів:

• низьку обізнаність страхових компаній і замовників;
• відсутність галузевих стандартів (договори, тарифи, методики оцінки ризику);
• недостатнє перестрахування, що унеможливлює великі проєкти;
• відсутність офіційної позиції НБУ щодо практичного застосування класу 15;
• юридичну невизначеність у сфері тендерного законодавства.

Для України запровадження страхування поруки — це не лише новий продукт страхування, а й відкриття ринку для малих і середніх компаній, які не мають доступу до банківських гарантій, розширення інструментарію страхових компаній і зменшення навантаження на банківську систему, особливо в умовах війни.

Що необхідно зробити, щоб інструмент запрацював

1. Надати офіційне роз’яснення НБУ щодо класу 15: підтвердити його правомірність і допустимість для участі у державних закупівлях, зокрема через Prozorro.
2. Внести зміни до Закону «Про публічні закупівлі»: включити страхову поруку як легальну альтернативу банківської гарантії.
3. Розробити стандарти галузі: типові договори, єдині підходи до андеррайтингу, тарифікації, регресу, управління ризиками.
4. Забезпечити перестрахування: залучити міжнародні компанії (Swiss Re, Munich Re, Hannover Re), створити пул для покриття великих ризиків.
5. Провести інформаційно-освітню кампанію: для страхових компаній, брокерів, замовників державних тендерів, роз’яснити можливості, ризики і механізм дії поруки.
6. Залучити приклади міжнародного досвіду, зокрема, кейс Литви.
7. Інтегрувати Bid Bond у Prozorro: ця форма поруки може слугувати антикорупційним фільтром, адже страховик проводить due diligence перед наданням гарантії. Проте важливо розуміти, що 100% захисту від не доброчесних учасників він не гарантує. Це інструмент обмеження ризиків, а не їхнього повного усунення.
8. У контексті розробки Містобудівного кодексу доцільно закріпити страхування поруки як інструмент захисту інвесторів при реалізації житлових і промислових проєктів. Це дозволить створити зрозумілі правила гри, зменшити ризики для забудовників і підвищити довіру до інфраструктурного інвестування.

На думку експертів Міжнародної асоціації страхування кредитів і поручительства (ICISA), ефективність таких інструментів значно зростає за наявності прозорого регулювання, стандартизованих договорів і обов’язкового перестрахування. 2023 року члени ICISA охопили понад 95% глобального ринку страхування поруки, зібравши більш як 6,4 млрд дол. премій лише у США (дані SFAA).

Діяти потрібно вже зараз, бо і ринок чекає на нові інструменти для фінансового забезпечення, в тому числі інвестори у відбудову та міжнародні партнери, і банки не проти розділити із кимось тягар банківських гарантій, і ЄС волів би, щоб Україна швидше гармонізувала із ним свої стандарти роботи, зокрема і у цій сфері.

Страхування поруки — це більше ніж страхування. Це реальна альтернатива банківським інструментам, яка може дати ринку новий імпульс, підвищити прозорість закупівель і зменшити корупційні ризики. Для влади це механізм захисту бюджету. Для бізнесу — можливість розширити участь у публічних тендерах. Для страхового ринку — новий сегмент, що має потенціал зростання в умовах післявоєнного відновлення України.