Військовий аналітик: Скупчення кількох тисяч військових РФ на параді у Москві є законною ціллю для ЗСУ

Наприкінці квітня головком ЗСУ Олександр Сирський заявив, що Росія значно збільшила інтенсивність боїв на всьому фронті напередодні оголошеного лідером РФ Володимиром Путіним «перемир’я» 8–10 травня – про це свідчать і дані Генштабу, де кількість боїв на початку травня сягає 200. Зросли і просування РФ на фронті – зокрема, 29 квітня DeepState повідомив про успіхи агресора біля Котлярівки Донецької області: звідси йому залишилося близько 4 кілометрів до сусідньої Дніпропетровської області. «Ожив» фронт і на південь від Костянтинівки – давньої цілі РФ у її планах захопити всю Донеччину.

Куди Росія рветься на 9 травня – і навіщо це росіянам? Чи має Україна знову погоджуватися на пропозицію агресора припинити вогонь на кілька днів? І чи варто давати Путіну гарантії безпечного проведення параду на Красній площі?

Про це журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» розпитали у військового аналітика і директора New Geopolitics Research Network Михайла Самуся.

– Пане Самусь, видно, що Росія посилює свій натиск, і, скоріш за все, це не межа. Навіщо і куди рвуться, як ви вважаєте? І чи варто прив’язувати оцей тиск до «Дня перемоги», який святкують у Москві 9 травня?

– Тут безпосередній зв’язок. Звісно, російському командуванню потрібно щось доповісти в Кремль. Кремль вимагає якихось перемог, якихось результатів. Результатів немає. Якщо ми візьмемо хоча б місяці, які минули у 2025 році, – великих досягнень немає. Те саме візьмемо щодо 2024 року. Так, можна порахувати якісь квадратні кілометри, але знову ж це не свідчить про те, що Росія може перемагати або що Росія досягла якогось оперативного успіху.

[Є] величезні втрати, результати лише пропагандистські, тому доводиться вимагати досягнення хоча б чогось. Я, наприклад, розглядав би найефективніший шлях до здобуття такої «перемоги» – це наближення до кордону Дніпропетровської області (з Донецької області – ред.), бо після цього Путін може заявити, що «ми зайшли ще в одну область».

– А навіщо це росіянам? Якщо подумати, що це за перемога така – «ми зайшли в Дніпропетровську область»?

– Це перемога, яку можна навіть представити [президентові США] Дональду Трампу. Трамп постійно говорив, що Росія велика, Росія наступає, Україні потрібно зупинятися, здаватися, не варто було воювати з країною, яка в 20 разів більша, армія сильніша і так далі. Ці тенденції, точніше, наративи досі звучать, але після підписання ресурсної угоди, я думаю, їх стане менше.

Але в будь-якому випадку – от якщо уявити – що Путіну говорити з трибуни «параду перемоги»? Якщо відкинути історичні аспекти, то на цей момент чим може похвалитися Путін? Можна сказати, що російська армія кудись рухається, перемагає, ламає фронт і так далі. Але ці розмови точаться ще з кінця 2023 року, коли, власне, й почався цей наступ.

А от якщо зайти в Дніпропетровську область… З військової точки зору це абсолютно нічого не означає, ніякого значення наближення до [адміністративного] кордону цієї області не має – звісно, нічого там немає, це все на карті, умовно все, – але якщо підійти до цієї лінії на карті, то можна заявити американській стороні через [посланця Білого дому Стіва] Віткоффа, що ми зайшли ще в один регіон, тепер будемо вимагати, наприклад, ще й Дніпропетровську область.

Так само, за тією ж логікою, вони (Росія – ред.) вимагають Херсонську область, вимагають Запорізьку. Вони можуть так само вимагати і Дніпропетровську, як Донецьку.

Тому тут чиста логіка інформаційно-психологічних операцій, тиск, зокрема на Трампа. Використовувати це [просування] як козир, щоб Трампу сказали: ну от бачите, чим довше Україна не погоджується здати Крим, наприклад, здати ті регіони, які частково окуповані, повністю Росії, – тим далі рухається Росія, заходить ще в нові області, а це означає, що Україна програє. От і весь ефект. На тлі захоплення пів села за тиждень це можна дійсно представити як якусь перемогу.

– Взагалі, ви вважаєте, що в цей тиждень, який передує 9 травня, це буде таке місце максимальних зусиль, ось ця Котлярівка, власне кажучи, і там найпростіша перемога, яка може впасти Росії в руки. Дійсно, не взяти ж Лиман, Сіверськ або Часів Яр за цей час.

– Або Покровськ.

– Або Покровськ тим більше.

– Так, на Покровському напрямку вони намагаються… Зараз вони здебільшого діють так: авіаційні удари, дрони намагаються знищувати інфраструктуру, просто знищувати міста, до яких дотягуються, а ось просуватися, займати території… Ось логічно уявити, яка може бути головна перемога перед 9 травня, так, справді, зайти в Дніпропетровську область. Але я думаю, що це вже не вдасться, от за ці дні, за тиждень, їм не вдасться це здійснити.

– Погоджуватися чи ні Україні на перемир’я, так зване російське, по суті одностороннє припинення вогню? Поки українська сторона не відповіла ні позитивно, ні негативно, але є такі от словесні форми, погоджуйтеся на 30-денне перемир’я, навіщо нам ось це триденне перемир’я. Прокоментував це і спецпредставник президента США з питань України Кіт Келлог – він сказав, що триденне перемир’я – це абсурд. Важко не погодитися з Келлогом. І військові розповідають, що під час попереднього «великоднього перемир’я» активно розміновували загарбники фронт, підтягували техніку, концентрували сили, користуючись затишшям і забороною на стрілянину. Є сенс Україні погоджуватися на це перемир’я, чи, може, краще ігнорувати і припинити грати в цю гру?

– Ніякого сенсу погоджуватися немає, я б навіть не просто ігнорував…

По-перше, я би, якби відповідав за цей напрямок, офіційно заявив, що військовий парад – це військовий захід, скупчення кількох тисяч російських військових, кількох сотень одиниць бронетехніки та інших технічних одиниць, які є законною військовою ціллю. Ось просто так заявити.

У Кремлі заявили, що президент Росії Володимир Путін оголосив перемир’я у «дні 80-річчя Перемоги» – 8–10 травня. Москва також заявила про свою готовність до мирних переговорів «без попередніх умов, спрямованих на усунення першопричин української кризи, конструктивну взаємодію з міжнародними партнерами». Але міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров каже, що умовою мирного врегулювання є міжнародне визнання Криму, Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей російськими.

Знаєте, просто щоб ті люди, які збиралися в Москві, в тому числі лідери інших держав, вони розуміли – це законна військова ціль. Адже от останні тижні, згадайте, удари по Кривому Рогу, Києву, Харкову, Дніпру, інших містах, коли явно, є відео, де Росія цілеспрямовано б’є балістичною ракетою по кафе (йдеться про удар по Кривому Рогу – ред.), в якому і близько не було ніяких військових, вони кажуть, там були військові, нам сказали, тому це військова ціль.

Ну вибачте, якщо ви вже б’єте по кафе, гіпотетично якісь військові там десь проходили, то скупчення кількох тисяч російських військових – це явно законна ціль, тому Україна має повне право завдати удару по цій цілі. Це перше, що можна зараз зробити: просто ось така стратегічна невизначеність. Ми заявляємо, що вважаємо це законною метою, далі думайте самі.

Звісно, ніяких перемир’їв взагалі в природі з Росією не існує, ми це знаємо з 2014 року. Мова йде взагалі-то про припинення вогню, а не про перемир’я. Те, що заявила Україна 11 березня в Джидді, це письмово, є комюніке разом зі Сполученими Штатами, Україна готова негайно припинити вогонь на 30 днів і потім продовжувати у всіх доменах, як кажуть, земля, повітря, море, без жодних умов. Не так, як Росія, «ми готові, але…» – і далі починається перелік: денацифікація, демілітаризація України, невступ у НАТО і далі ці вигадки про території, Крим і так далі.

Ні, без жодних умов, просто припиняємо вогонь, а далі підписуємо протокол про припинення вогню і починаємо ті дії, які можливі в цих випадках. Взагалі для України, в принципі, далі нічого і не треба робити: обговорювати наші території ми не збираємося, статус Криму абсолютно точно так само не збираємося обговорювати. Тобто для України достатньо припинення вогню, а далі дипломатичним шляхом звільнення наших територій. Або коли зміниться ситуація в Україні, тоді можна розмірковувати і про військові способи, коли ми зміцнимося і так далі.

Але в будь-якому випадку ми говоримо про припинення вогню мінімум на 30 днів, а не про якісь дивні перемир’я – тут ми вбиваємо, тут потім ви дозволяєте нам провести парад, а далі ми завтра вдаримо по Києву балістикою. Такі перемир’я нам не потрібні, тому вибачте, але я думаю, що тут з української сторони повинно бути однозначно заявлено про те, що, по-перше, військовий парад – це законна військова ціль, а по-друге, ми закликаємо Росію припинити вогонь хоча б на 30 днів.

Автори: Денис Тимошенко, Світлана Кузьменко

Джерело: Донбас.Реалії / Радіо Свобода