Зрада має прізвища: хто згодився на керівні посади російських загарбників на окупованих територіях України

На тимчасово захоплених територіях України російський режим встановив жорсткий контроль, спираючись на так звані “органи влади”. Це не легітимні структури управління, а інструменти злочинної окупаційної політики Кремля. Люди, які обіймають у них посади, не працюють в інтересах місцевих громад чи людей.

Їхня діяльність повністю підпорядкована завданням окупаційної адміністрації: придушенню українського спротиву, насильницькій русифікації, інтеграції територій у правове та економічне поле Російської Федерації та відвертому пограбуванню українського народу та держави. Кожен з наших “героїв” є фігурантом справ про злочини проти України та її громадян.

Вони мають підозри у державній зраді, підпадають під міжнародні санкції, і хоча судові процеси ще попереду, прізвища цих осіб вже вписані в історію – як синоніми зради. Знання цих прізвищ – це теж зброя у боротьбі за деокупацію. Тому ми починаємо публікувати досьє на тих, хто активно співпрацює з окупантами, сприяючи реалізації їхніх злочинів.

‍Альберт Куршутов

Життя до окупації. До 2014 року — бізнесмен, директор ялтинського театру морських тварин “Акваторія”, мав зв’язки з впливовим кланом Янакі. У 2014 році, одразу після російської окупації Криму, здобув диплом українського держуправління у Харкові.

Співпраця з окупаційним режимом. Куршутов став одним із рупорів окупаційної пропаганди, за що був нагороджений посадою “міністра інформації”. Активний учасник організованих окупантами “кримськотатарських зібрань”, учасники яких розповідали, як добре живеться кримцям після анексії. Публічно демонструє лояльність до окупаційного гауляйтера Аксьонова. Основне завдання Куршутова — нав’язування населенню російських наративів та придушення будь-яких проявів української ідентичності.

Захар Щегленко

Життя до окупації. Інформація обмежена. Відомо, що закінчив Харківський національний університет імені Каразіна, займався підприємництвом та працював у сфері місцевого управління в Україні.

Співпраця з окупаційним режимом. Призначений окупаційною владою на посаду глави Ленінського району, згодом — “міністра ЖКГ”. Є безпосереднім реалізатором російських програм, що маскуються під турботу про населення (як-от “комфортне міське середовище”), але насправді мають на меті інтеграцію українських територій у систему РФ та створення видимості “покращення” під окупацією. Видавати себе за “технократа”, проте кожний його підпис є актом підпорядкування українського Криму Кремлю.

Олексій Натаров

Життя до окупації. Уродженець Хабаровського краю, лікар-уролог з Воронежа. Не мав жодного стосунку до України.

Співпраця з окупаційним режимом. Завезений Росією на посаду так званого “міністра охорони здоров’я” Криму. Його ключове завдання — повна русифікація медичної галузі: знищення залишків української медичної системи, витіснення українських фахівців та заміщення їх російськими кадрами (зокрема, в Ялті). Це свідома політика окупації, що здійснюється під виглядом “реформи” охорони здоров’я.

‍Лариса Кулініч

Життя до окупації. Народилася на Полтавщині, закінчила Сумський аграрний університет, з 2001 року працювала у Кримському відділенні Фонду державного майна України.

Співпраця з окупаційним режимом. Одна з ключових фігур, відповідальних за масштабне розграбування майна в Криму. Контролює процес так званої “націоналізації”, що по суті є незаконною конфіскацією — від приватних маєтків українців до бізнесів та державної власності України. Активно бере участь у розподілі незаконно відчуженої землі, зокрема, виділяючи її учасникам російського вторгнення (“героям СВО”). Її “досягнення” — це знищена власність, насильницьке переселення людей, збагачення окупантів та колаборантів коштом законних власників.

Ольга Славгородська

Життя до окупації. Працювала в українських державних органах, обіймаючи посаду заступниці начальника в Державній екологічній інспекції Криму.

Діяльність після 2014. Перейшла на службу до окупантів, ставши так званою “міністеркою екології”. Використала свій досвід роботи в українських держструктурах для встановлення та зміцнення російського контролю над природними ресурсами півострова. Її діяльність та підписи на документах легітимізують російське пограбування природних багатств Криму.

Роман Хітущенко

Життя до окупації. Уродженець Сімферополя, до 2014 року працював головним фахівцем Міністерства фінансів АРК.

Співпраця з окупаційним режимом. Обіймає посаду так званого “в.о. міністра економіки” в окупаційній адміністрації. Є менеджером фейкової економічної діяльності. Його звіти про “1370 проєктів ВЕЗ” (вільної економічної зони) і вся статистика є фікцією, спрямованою на створення ілюзії “розвитку” та “процвітання” Криму під російським правлінням.

Денис Кратюк

Життя до окупації. Уродженець Криму, інженер-механік за освітою. Працював у державному центрі охорони грунтів.

Співпраця з окупаційним режимом. Обіймав посаду глави району, а згодом став так званим “міністром сільського господарства”. Його діяльність яскраво демонструє неефективність російського управління (дефіцит та низька якість харчів на півострові), але при цьому спрямована на нав’язування московської аграрної політики. Його пропозиція відбирати дипломи у випускників аграрних вишів, які не працюють за фахом, є спробою запровадити елементи нового кріпацтва під виглядом “самозабезпечення”. Це частина політики контролю над населенням та ресурсами.

Валентина Лаврик

Життя до окупації. Уродженка Вінниччини працювала у Сімферополі спершу викладачкою української(!) мови та директоркою української(!) гімназії.

Співпраця з окупаційним режимом. Перейшла на службу до окупантів, ставши так званою “міністеркою освіти”. Є активною ідеологинею та впроваджувачкою мілітаризації навчального процесу, авторкою програм “виховання патріотів РФ” та кураторкою кадетських класів. Ініціаторка скорочення аж до повного витіснення української мови з освітньої програми. Перетворила українську гімназію на інструмент російської пропаганди. Брала участь у викраденні українських дітей.

‍Олег Шаповалов

Життя до окупації. Народився в Нікополі, закінчив Харківський юридичний інститут, працював у Сімферополі суддею та адвокатом.

Співпраця з окупаційним режимом. Перейшов на службу до окупантів, ставши так званим “міністром юстиції”. Є публічним прихильником російського вторгнення та активним учасником впровадження російського законодавства на окупованій території. Його “робота” полягає у знищенні в Криму правового поля України та інтеграції півострова в правову систему РФ.

Ці особи – лише невелика частина розгалуженої окупаційної адміністрації Криму. Ми розповімо вам і про решту її членів, намагатимемося не забути жодного колаборанта, бо їхня діяльність ілюструє злочинний характер російського режиму на окупованих територіях. Вони є посібниками агресора, чиї дії призводять до страждань українських громадян, знищення української ідентичності та розграбування українських ресурсів. Певен: кожен з колаборантів ще постане перед українським правосуддям.

Автор: Йосип Каїш

Джерело:  СEMAAT