Як партія "британського Трампа" перемогла на місцевих виборах і які наслідки це матиме

Лейбористська партія британського прем’єра Кіра Стармера, яка перемогла на позачергових парламентських виборах минулого року, зазнала провалу на місцевих виборах в Англії 1 травня.

Натомість тріумфувала партія Reform UK євроскептика і популіста Найджела Фараджа.

Здобувши понад 30% голосів виборців, праві популісти вперше отримали більшість у деяких місцевих органах влади і навіть власних мерів.

Голосування 1 травня цілком може свідчити про більш масштабний зсув у партійній системі Британії, ніж навіть втрата популярності керівної Лейбористської партії.

Про результати місцевих виборів у Британії і їхні наслідки читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Нетрадиційна Британія: як тріумф ультраправих ламає усталену політичну систему.

Далі – стислий її виклад.

Результат виборів 1 травня для партії прем’єра Кіра Стармера важко назвати хоча б задовільним.

З-поміж 1600 місцевих мандатів, за які велася боротьба між партіями, лейбористи здобули тільки 98 (тобто близько 6%) – на 186 менше, ніж було до того.

При цьому за відсотком усіх голосів – 14% – партія стала лише четвертою, поступившись Reform UK, Консервативній партії та ліберал-демократам.

Важко в такому провалі не бачити оцінку британськими виборцями перших десяти місяців уряду Стармера.

Натомість висунуті урядом бюджетні пропозиції передбачають скорочення витрат і підвищення податків.

Але ще більшими лузерами першотравневих виборів можна назвати Консервативну партію Британії.

Консерватори мали "захистити" найбільшу кількість місцевих мандатів – і в результаті втратили 676 із них, отримавши тільки 317 (або близько однієї пʼятої) з 23% голосів.

За пів року перебування на чолі Консервативної партії Кемі Баденох так і не змогла переконати виборців, чим політсила під її керівництвом краща за часи популіста-скандаліста Бориса Джонсона чи Ліз Трасс, чий премʼєрський термін поховала невдала економічна політика.

Євроскептичний правопопулістський проєкт Reform UK отримав на місцевих виборах 31% голосів виборців, понад 670 місцевих мандатів, більшість у 10 з 23 органів місцевої влади, де відбулися вибори.

Крім того, має (уперше) двох власних мерів і долучила до своїх лав у Палаті громад пʼяту депутатку.

Секрет успіху Reform UK дуже нагадує ситуацію у США з Республіканською партією.

Фарадж і його команда почали активно працювати з так званим робітничим класом, навідуючись на фабрики і спілкуючись із профспілками, підтримуючи страйки на виробництвах, тоді як Стармер і лейбористи, навпаки, почали більше орієнтуватись на великий бізнес.

До того ж Фарадж зіграв на Brexit.

Якщо "великим" партіям лейбористів і консерваторів потрібно намагатись обʼєднувати електорат, де й далі існують протилежні погляди на членство в Євросоюзі, Reform UK активно грала на полі прихильників виходу – і, як результат, 1 травня здобула майже половину голосів в округах, де у 2016 році голосували на користь Brexit.

Результати місцевих виборів 1 травня в Британії, хоч і порівняно невеликих за масштабом, уже дали оглядачам підстави говорити про потенційну перебудову британської партійної системи.

Схоже, що ера домінування Консервативної та Лейбористської партій, яка тривала останні кілька десятиліть, може добігти кінця.

Тож, в разі, якщо уряд Стармера й далі потерпатиме від негативних рейтингів та зрештою буде змушений оголосити дострокові парламентські вибори, розклади в Палаті громад можуть кардинально змінитися у порівнянні з тим, що існує зараз.

Та навіть за (поки що віддаленого) сценарію, коли британський уряд очолюватиме Reform UK, навіть правопопулістам доведеться зважати на громадську думку в ухваленні своїх зовнішньополітичних рішень, яка досі перебуває на стороні України.

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Нетрадиційна Британія: як тріумф ультраправих ламає усталену політичну систему.