Як Росія мобілізує війська на окупованих територіях України

Росія зазнала значних втрат з початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Хоча офіційні показники обмежені з обох сторін, американські посадовці повідомили в жовтні 2024 року, що загальна кількість убитих і поранених становить близько 600 000 осіб.

Росія намагалася поповнити свої лави за допомогою різноманітних заходів мобілізації та заохочень — від грошових бонусів для тих, хто записується на службу, до вербування ув’язнених.

На окупованих територіях України, частина з яких перебуває під контролем Росії з 2014 року, Москва використовувала поєднання переконання та маніпуляцій, аби залишити українцям мало вибору, окрім як воювати на боці Росії.

У цих регіонах місцева окупаційна влада виступає головним виконавцем російських наказів щодо мобілізації населення до окупаційної армії — і, за інформацією української військової адміністрації Луганської області, ймовірно, має встановлені квоти на вербування, які намагається виконати агресивними методами.

CIR та «Детектор медіа» проаналізували російську військову мобілізацію на тимчасово окупованих територіях України. Серед методів — паспортизація, молодіжні ініціативи, а також більш тонкі інформаційні кампанії, які уникають прямих згадок про мобілізацію. Для забезпечення ретельного і детального вивчення стратегій і тактик мобілізації на окупованих територіях як до, так і після повномасштабного вторгнення 2022 року, було використано широкий аналіз даних, методи розслідування з відкритих джерел, тематичне дослідження та аналіз контенту.

Контекст: Паспортизація та гуманітарне право

Будь-яка держава, яка залучає жителів окупованих територій до власних збройних сил, порушує міжнародне гуманітарне право відповідно до Римського статуту (стаття 8(2)(b)(xv)) Міжнародного кримінального суду (МКС). Женевські конвенції, зокрема стаття 51 IV Конвенції, забороняють як примус цивільного населення до служби в збройних силах окупанта, так і «пропаганду, спрямовану на забезпечення добровільного вступу до війська».

Згідно з інформацією Інституту стратегічних досліджень і безпеки, Росія реалізовувала програми з вербування бойових резервів на окупованих територіях Луганської та Донецької областей ще з початку окупації перших українських земель у 2014 році, використовуючи це як підготовку до повномасштабної мобілізації у воєнний час. Директор Інституту Павло Лисянський оцінив, що до 2022 року Росія примусово мобілізувала понад 100 000 чоловіків з окупованих територій, і багатьох із них відправили на передову.

Ця підготовка містила створення резервів, насамперед через паспортизацію — процес масової натуралізації громадян у спірних територіях. Це означало, що жителі цих територій набували обов’язків громадян Росії й мали проходити військову службу. Росія вже застосовувала політику паспортизації в Грузії та Молдові ще у 2002 році.

У березні 2024 року розслідування агентства AP установило, що російські паспорти були нав’язані більшості населення окупованої частини України. Згідно з російським законодавством, особи без російського паспорта вважаються «іноземними громадянами» і можуть бути ув’язнені. Російський паспорт також необхідний для підтвердження права власності та доступу до базових послуг, таких як охорона здоров’я чи пенсійне забезпечення.

За інформацією Українського центру безпеки та співпраці (USCC), мобілізація є «можливістю для агресора психологічно зламати людей під окупацією, нав’язати власну пропаганду та взяти під контроль (фактично в заручники) активну частину суспільства — і це стосується не лише самих мобілізованих, а й членів їхніх родин».

Основною метою, очевидно, є репресії, підкорення та нав’язування місцевим жителям російської ідентичності.

«Непропорційне переслідування» кримських татар

З 2015 року правозахисники висловлюють занепокоєння щодо підвищеної ймовірності мобілізації серед кримських татар та інших етнічних груп у Криму.

Хоча офіційної статистики щодо мобілізованих спільнот немає, переважно мусульманські кримські татари — які, за оцінками голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, становлять близько 13% населення Криму — схоже, зазнають непропорційного переслідування. Українська правозахисна організація «КримSOS» оцінює, що 90% усіх повісток про мобілізацію з початку основної хвилі мобілізації у вересні 2022 року отримали саме кримські татари. Президент України Володимир Зеленський назвав це «свідомою спробою знищити кримськотатарський народ».

Також зафіксовано випадки цілеспрямованого переслідування кримських татар, зокрема вручення повісток у військкомат особам, які відвідували мечеті.

Окупаційна влада також проводила інформаційні кампанії, закликаючи кримських татар вступати до російської армії. Одна з найбільших таких кампаній намагалася зобразити Росію як багатонаціональну державу, де різні народи демонструють патріотизм і відданість країні (див. рисунок 1).

У цій кампанії також використовувалися чутливі теми, такі як володіння землею — тим, хто вступав до армії, обіцяли земельні ділянки в інших регіонах. Наприклад, у рисунку 2 згадується можливість отримання землі за програмою «Далекосхідний гектар». Ця програма уряду Росії створена з метою заохочення заселення й економічного розвитку Далекосхідного федерального округу. Згідно з законом 2016 року, яким затвердили програму, громадяни Росії можуть безплатно отримати до одного гектара землі в цьому регіоні для особистого користування, бізнесу або сільськогосподарських потреб.

 Скриншот із телеграм-каналу, де написано: «Національностей багато, Росія одна! Час захищати Батьківщину!»

Скриншот із телеграм-каналу, де написано: «— А я після цієї війни залишуся тут, в Одесі. Мої предки були родом з цих земель. Я в якомусь сенсі повернуся додому. — Купиш тут землю? — Ні, дадуть як “Далекосхідний гектар”. А учасники СВО отримують її позачергово».

За інформацією Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, одним із прикладів «прихованої мобілізації» є так зване добровільне направлення кримських лікарів до окупованих районів Донецької та Луганської областей поблизу лінії фронту. Попри відсутність ентузіазму серед місцевих медичних працівників, окупаційна влада організувала публічні заяви та телевізійні сюжети з участю «лікарів-добровольців», яких зрештою призначали не до цивільних, а до військових медичних підрозділів.

У деяких випадках повідомлялося про виклики на військову службу навіть студентів останнього курсу університетів. У липні 2023 року організація «КримSOS» повідомила про інцидент, коли викладачі одного з університетів у Сімферополі повідомили студенту, що той зможе скласти іспити лише після підписання повістки. За інформацією «КримSOS», подібні випадки є непоодинокими, але ці розмови ведуться приватно, щоб не допустити їх розголосу.

У січні 2023 року Центр національного спротиву повідомив, що в межах підготовки до нової хвилі мобілізації росіяни видали розпорядження відраховувати з навчальних закладів усіх студентів 3—5 курсів, які підлягають мобілізації та мають заборгованість за навчання.

Крім того, за інформацією російських державних медіа, були створені додаткові військкомати у менших населених пунктах за межами районних центрів, зокрема на відкритих майданчиках і у вигляді мобільних призовних бригад. Такі мобільні пункти часто розміщують у громадських місцях, наприклад біля торгових центрів, щоб охопити тих, хто намагається уникати відвідування звичайних військкоматів.

Контроль ФСБ на окупованих територіях Донеччини й Луганщини

За словами Сергія Гайдая, колишнього голови Луганської обласної військової адміністрації, з початку повномасштабного вторгнення в окупованій Луганській області відбулося кілька «хвиль» мобілізації. Перша хвиля, як розповів Гайдай, була відносно простою, оскільки її проводила окупаційна «влада» на захоплених територіях Луганщини. У той період окупаційна «влада» призивала на службу всіх, кого могла знайти, але можна було «відкупитися» — це дозволяло багатьом залишити територію або переховуватись у містах.

Утім, починаючи з весни 2022 року, з’явилися повідомлення, що російське командування було незадоволене темпами мобілізації на загарбаних землях Донеччини й Луганщини. Свідки повідомляли, що певні мобілізаційні «квоти» не виконувались — імовірно тому, що місцеві військкомати «жаліють місцевих і не забирають стільки, скільки могли б, тому й не вкладаються в норму».

Пізніші хвилі мобілізації на окупованих територіях, за повідомленнями, вже проходили під наглядом представників російських спецслужб, зокрема Федеральної служби безпеки (ФСБ). За словами Гайдая, спецслужби мали «чітке завдання» — мобілізувати максимальну кількість чоловіків. Пряма участь ФСБ означала, що уникнути призову через хабарі чи інші способи стало неможливо.

Мобілізація суттєво вплинула на кількість працівників у критичних сферах життєзабезпечення та комунальних службах на окупованих територіях. Наприклад, сайт 0629 із Маріуполя повідомляв, що кілька мікрорайонів центральної частини міста залишилися без опалення після масштабної аварії на початку 2024 року. Опалення у квартирах не було майже місяць, а для ліквідації наслідків приїхали працівники аж із Санкт-Петербурга.

Полювання на дезертирів

З лютого 2022 року і до сьогодні більшість місцевих «мобілізованих» мають статус «добровольців без контракту» або взагалі «без статусу». Згідно з чинним російським законодавством, формально вони не є військовослужбовцями, а отже не повинні нести юридичну відповідальність за залишення місця служби.

Однак багато з них фізично не можуть або бояться залишити зону бойових дій, з огляду на типові для окупованих територій Донеччини й Луганщини незаконні методи впливу — побиття, викрадення та тортури щодо тих, хто «залишив місце служби», про які повідомляється у різних телеграм-каналах.

Починаючи з осені 2022 року, росіяни проводять справжнє «полювання» на дезертирів. У багатьох містах Донеччини, включаючи Іловайськ, Єнакієве та Донецьк, були розміщені плакати з іменами мобілізованих, які втекли з позицій (див. рисунок 3). Коли такого дезертира знаходять, за повідомленнями, жодних слідчих дій не проводять — його просто повертають до військової частини, де змушують знову брати участь у бойових діях і де він може зазнати жорстокого поводження.

Приклад оголошення про розшук, розміщеного на вулицях Єнакієвого, Донецька область, із телеграм-каналу

Цільова аудиторія — молодь і діти

В ході дослідження було виявлено, що Росія націлюється на молодь, студентів і навіть дітей з окупованих територій, намагаючись закласти підґрунтя для їхньої майбутньої мобілізації до своєї армії. Після окупації Криму у 2014 році російська влада почала застосовувати різноманітні тактики — зокрема інформаційні кампанії та мотиваційні зустрічі в навчальних закладах — щоб переконати кримську молодь вступати до лав російської армії.

Серед таких ініціатив — захід «День призовника», орієнтований на призовників і учнів 10—11 класів; державна програма Росії «Юнармія», спрямована на мілітаризацію молоді шляхом зображення України як ворога Росії; а також курси воєнної підготовки в освітніх установах і кампанії, що пропагують військову службу як почесну й патріотичну справу.

Такі дії є спробою впливати на молодь у період її формування та нав’язати їй відчуття приналежності до російської ідентичності. Експерти з прав людини пояснюють, що мілітаризація дітей і молоді, а також ініціативи на кшталт «Юнармії» на окупованих територіях є воєнним злочином, адже залучення дітей до військових дій порушує норми міжнародного гуманітарного права.

Стратегія Кремля, спрямована на знищення української ідентичності дітей на тимчасово окупованих територіях і підготовку їх до служби в російській армії, з кожним роком окупації лише посилюється. Росія тримає в окупації частину території України вже понад десять років, тож цілком імовірно, що деякі українські чоловіки, які були дітьми у 2014 році, зараз воюють проти України. В усьому світі діти вважаються надією на майбутнє, але на окупованих Росією територіях України дехто з них перетворюється на інструмент війни.