Євробачення-2025: все про виконаців, пісні та виступи цього року. Частина 1

Продовжуючи торішню традицію, пропонуємо читачам огляд пісень, які прозвучать у травні під час прямої трансляції з Базеля. Якщо ви ще не знаєте, чого очікувати від травневого шоу, читайте цей матеріал. Сподіваємося, він стане вашим путівником під час перегляду «Євробачення-2025». Це перша частина матеріалу.

Огляд є суб’єктивним і відображає винятково погляд автора. Пісні у ньому розташовані у порядку, в якому вони виконуватимуться на конкурсі.

Væb — Róa (Ісландія)

13 травня першим конкурсним виступом першого півфіналу буде ісландська пісня, виконана локальною версією братів Борисенків. Торік хлопці вже брали участь в ісландському відборі Songvakeppnin, але тоді опинилися лише за кілька кроків від поїздки до Мальме.

Їхня пісня на вікінгсько-морську подорожувальну тематику вже встигла вляпатись у скандал. Мовляв, у ній є плагіат на одну з ізраїльських пісень. Навіть дійшло до розмов про дискваліфікацію заявки, однак завдяки переговорам між лейблами поки що цього вдалося уникнути. Не здивований обвинуваченням у плагіаті — ця пісня звучить водночас як усе на світі. Виступ наживо теж не є якимось феноменальним.

Виникає відчуття, що хлопці трішки помилилися конкурсом, можливо через те, що Ісландія поки що не бере участь у «Дитячому Євробаченні». Втім, треба подякувати їм за те, що на одному зі стримів на ютубі під час промокампанії  хлопці збирали гроші на підтримку Україні.

Прогноз: шансів на перемогу надто мало, адже пісня програє за низкою параметрів іншим пісням конкурсу. Мабуть, може пройти до фіналу, але ймовірність цього є низькою.

Justyna Steczkowska — Gaja (Польща)

Нарешті Юстина вдруге дісталася конкурсу. Її перший раз на «Євробаченні» стався аж у 1995 році, й у Базелі вона виступатиме у той самий день, що й тоді — 13 травня. Торік виконавиця опинилася буквально за волосину від поїздки до Мальме з треком Witch Tarahoro. Польща тоді не пройшла до фіналу з піснею The Tower у виконанні Luna — і фани досі спекулюють, що от якби тоді поїхала Стечковська, то Польща б не лише у фінал пройшла, але й узагалі там ледь не перемогла. Про активні концерти виконавиці у Росії та інтерв’ю на кшталт «Росіяни мене полюбили» не будемо казати надто голосно, бо це було аж у далекому вже 2010-му.

Привид Witch Tarahoro і далі присутній у творчості Юстини, оскільки в новій конкурсній пісні є семпл із попередньої. Артистка ніби побачила золоту жилу та розкрила те, що приваблює найбільше фанів — відьомський слов’янський вайб у поєднанні з EDM-інструменталом. Юстина є неперевершеною вокалісткою і вона намагається показати це у своїй пісні у купу різних способів — то вона кричить і крутиться сценою, то вона співає, висячи у повітрі. Ця пісня має сенс лише у живому виконанні — у студійному записі вона звучить як просто випадковий набір звуків. Однак саме наживо все стає на свої місця. У інтерв’ю для польських медіа виконавиця скаржиться, що їй довелося боротися з Європейською мовною спілкою щодо того, як саме вона повинна літати у своєму виступі у Базелі. Ймовірно, організаторів втомила ця суперечка — і тому вони вирішили вліпити їй другий порядковий номер у півфіналі, який (перебільшено) вважають «номером смерті», з яким у фінал пройти нібито у триста разів важче. У будь-якому випадку, величезна повага до Стечковської як мінімум через те, що у свої більш ніж 50 років вона виробляє на сцені те, чого не може багато двадцятирічних.

Прогноз: На перший погляд здається, що Польща знайшла рецепт успіху та може претендувати на гарне місце в фіналі. Однак надто багато всього у цьому виступі та цій пісні, та і хайп серед фан-спільноти трошки спав за весь цей час. Є відчуття, що це може бути несподіваний провал навіть у півфіналі, хоч шанси на це й малі.

Klemen — How Much Time Do We Have Left (Словенія)

На словенському відборі EMA переміг комедіант, телеведучий і пародист Клемен Слаконья, який для «Євробачення» зробив ребрендинг і став просто Клеменом. Цю перемогу не оминули скандали — чоловік неодноразово був ведучим національного відбору в країні та навіть оголошував бали Словенії у фіналі конкурсу. Однією з груп серед журі, яке голосувало на відборі, були словенські телеведучі, які дали Клемену дуже високий бал (тобто колеги дали гарний бал колезі).

Скандали навколо участі Клемена не закінчилися й після відбору. Річ у тім, що пародист вирішив зробити пародію зі всіма переможцями «Євробачення» з 2000 року. У 2001 переміг естонський дует, у якому є чорношкірий виконавець. Клемен вирішив максимально натурально показати той виступ та… зробив собі блекфейс. Публікуючи це відео, чоловік, мабуть, не розумів сучасні тенденції та те, що це фактично вважають проявом расизму, а отже накликав на себе шквал хейту. Сам же Дейв Бентон (один із переможців) сказав, що не тримає зла на Клемена та не вважає цю пародію образливою. Втім, словенський комік усе ж замалював своє обличчя у цьому моменті пародії. Скандальний марафон продовжився, коли виконавець викладав шматки цієї пародії у тіктоку, зокрема на переможця «Євробачення» російського пропагандиста Діму Білана. У коментарі набіг щасливий натовп росіян із захватом від пародії, які почав лайкати Клемен. Це не сподобалося, зокрема, українським фанам, і після уваги до цієї ситуації виконавець забрав свої лайки з коментарів. Словом, у нас тут весело.

Сама по собі конкурсна пісня Клемена фанатів збудила не так сильно. Всі очікували від нього чогось комедійного та веселого. Саме цей чоловік свого часу зробив мегапопулярні пародійні пісні про Путіна, Меркель та інших політиків. Але на «Євробачення» виконавець прийшов із власною історією. Меланхолійна фортепіанна балада розповідає про шлях боротьби його дружини з раком, який вона подолала успішно. До речі, якщо говорити про гру контрастів, то якраз така спокійна пісня виграє від того, що за порядком буде лунати після гучної Польщі.

Прогноз: Скоріш за все, конкурсант не пройде до фіналу, але ніколи не кажи «ніколи».

Tommy Cash — Espresso Macchiato (Естонія)

Як тільки виконавець з’явився серед учасників естонського відбору Eesti Laul, він став найбільш обговорюваною та контроверсійною особою євросезону. Дискусія лише посилилася після того, як було презентовано конкурсну пісню репера, написану в співавторстві з автором пісні Cha Cha Cha, що принесла Фінляндії друге місце на «Євробачення-2023» у Ліверпулі, який проводив конкурс від імені України. Європейські фанати не оцінили чергову фрикську історію, яких було достатньо багато за останні кілька років. Італійцям здалося, що у своїй пісні естонець знущається з них і висміює їхню культуру. Українців розлютив бекграунд артиста з російською тінню на ньому. Більше дров у варту додав спільний реліз Томмі з торішнім представником Нідерландів на конкурсі Joost Klein, якого дискваліфікували у фіналі. У пісні United By Music, яка, ймовірно, є негативним посланням для Європейської мовної спілки, Томмі співає рядок «Я хочу поїхати до Києва і я хочу поїхати до Москви». Обидва виконавці намагаються представляти себе аполітичними, що дратує українців ще більше. Ютуб-канал Overthink Eurovision спробував детально проаналізувати як цей трек, так і взагалі історію з участю Томмі Кеша на цьогорічному «Євробачення» (раджу подивитися ці відео, щоб краще розуміти повну картину подій).

Ще більше контроверсії додає те, що над другим кліпом на пісню працювала українсько-російська команда, що в умовах війни виглядає як мінімум специфічно. Цікаво, що в Україні при цьому всьому вона стала вірусною.

Вона точно засідає в голові, хотіли б ви цього чи ні. Хтось подейкує, що ідея постановки — це сатира на Трампа. Хтось подейкує, що перший кліп на пісню є референсом на творчість Енді Ворхола. Сам виконавець не надто сильно коментує ці порівняння, але, наприклад, співпрацює з тіктокерами та їздить по промовечірках, а також фестивалях, наприклад, у тій же Італії, де розливає фанатам каву.

Прогноз: шанси у Томмі Кеша значні, щонайменше серед глядацького голосування, але не такі великі, як у деяких інших заявок. У фіналі журі найімовірніше не дасть цій пісні перемогти. Втім, може статися й доволі неочікуваний сценарій, що всі пісні цьогорічного «Євробачення» у подібному стилі (а їх є достатньо) можуть злитись до купи й усі разом не пройти до фіналу, а такі прецеденти вже були.

Melody — Esa Diva (Іспанія)

Переможницею іспанського відбору стала виконавиця Мелоді, яка має хіти ще з самого дитинства. Вона неодноразово намагалася представити свою країну на конкурсі й нарешті їй вдалося це зробити. Версія пісні на відборі звучала доволі старомодно — типова танцювальна пісня з іспанськими мотивами на кшталт акустичних гітар і фламенкової перкусії. У мене не було якихось особливих очікувань щодо цього, аж поки не представили оновлену версію пісні. Раптово вона мені сподобалась — у ній є потрібна динаміка та набагато сучасніше звучання. У треку з’явилися гіперпопові електронні баси та «більше повітря», як каже сама виконавиця. Сподіваюся, що виступ і постановка теж будуть більш сучасними. Цьогоріч пісні, які пройшли до фіналу автоматично (як-от іспанська), знову будуть представлені між виступами півфіналів, тому не дивуйтеся, якщо бачитимете пісні автофіналістів у цьому огляді доволі розкиданими — у такому порядку їх уперше побачать на самому шоу.

Прогноз: сенсація може статися, якщо виступ теж буде апгрейднутий у порівнянні з тим, що ми бачили на Benidorm Fest. Утім, зараз видніється результат у районі 20-х позицій у фіналі.

Ziferblat — Bird of Pray (Україна)

Багато чого за весь цей час було сказано про українську заявку: хтось традиційно очікує провалу, бо це, мовляв, нестандартна для «Євробачення» музика. Хтось навпаки очікує шаленого успіху через це. Підхід у хлопців до своєї участі у конкурсі теж цікавий — вони точно знають, чого хочуть, і не виявляють бажання піддаватися трендам конкурсу, що, на мою думку, є плюсом. Спеціально для виступу в Базелі гурт оновив свою пісню, додавши у неї певні елементи, як-от спеціальні паузи та більше оркестрового інструменталу (що, до речі, звучить доволі дивно в деяких місцях, але сподіваюся, це виправдано концепцією виступу). Дуже цікаво подивитися, що ж зрештою вийде з цього експерименту.

Прогноз: Бажаємо гурту й учасникам делегації успіху та удачі. Шкода, що за теперішньою системою у півфіналах не голосують журі, думаю, у фіналі вони точно оцінять цю композицію. Є певні побоювання щодо того, що це — в одному жанровому кластері з заявками Азербайджану та Португалії (там теж дещо подібні гурти), але українська пісня все ж відрізняється від треків цих країн. У цієї пісні є потенціал злетіти дуже високо з постановкою, що запам’ятовується та вражає. Я думаю, що цей трек у цілому доволі вдало відображає теперішній стан нашої країни, з усією непевністю ситуації, але надією у краще. Гадаю, це — головне, що нам потрібно зараз.

KAJ — Bara Bada Bastu (Швеція)

На перший погляд здається, що Швеція доволі сильно ризикнула цьогоріч і вийшла з зони комфорту. Мовляв, комедійне тріо з піснею, виконаною регіональним діалектом шведської зі значним впливом фінської, учасники тріо власне є фінами, пісня висміює поверхневі стереотипи про фінів. Після презентації всіх учасників букмекери давали гурту останнє місце, а тріо навіть не перемогло у своєму півфіналі нацвідбору Melodifestivalen. Багато хто хотів, щоб Kaj перемогли Монса Зельмерльова, про заявку якого ми писали у минулому тексті, і це вдалося завдяки перемозі гурту за глядацьким голосуванням і з мінімальним відривом від переможця «Євробачення-2015» за голосуванням міжнародного журі у фіналі. Пісня стала справжнім хітом у європейському тіктоку та навіть на якийсь час очолила чарт найбільш вірусних пісень світу у Spotify. Утім, чи є це аж настільки ризиковим, наскільки це намагаються представити?

З одного боку — так, але якщо зануритися глибше, то ситуація виглядає дещо іншою. Зокрема, одним із головних авторів пісні є Андерс Вретов, який написав купу пісень для того ж шведського відбору, а ще низки інших відборів і навіть самого «Євробачення», як-от пісню Fuego, яка посіла друге місце на конкурсі 2018 року у Лісабоні від Кіпру. У пісні відчувається шведський мануфактурний почерк — з усіх схожих треків цьогоріч це найбільш вилизаний і євробаченський в усіх сенсах цього слова. Він виглядає більш деталізовано, продумано та з розрахунком на сучасні тенденції «Євробачення», на відміну від тієї ж пісні Томмі Кеша. У будь-якому випадку, заявка загалом виглядає доволі пристойно та навіть подекуди приємно. Тому не дивно, що гурт є одним із головних фаворитів конкурсу.

Проте це не допомогло їм уникнути невеличкого скандалу. Росіяни у тіктоку — то страшна сила, а ще коли їх поєднати з піснею з характерним фінським звучанням, яке схоже на умовні карельські частушки… От вони й накоментували під відео, а смм-ник гурту полайкав оці всі коментарі з «лав фром Раша».

Прогноз: Прикро, що Україна виступає перед ними, бо, найімовірніше, Швеція переможе у першому півфіналі. Вона точно претендуватиме на перемогу, і питання полягає у тому, наскільки журі може потопити цю пісню. Якщо це станеться, це викличе обурення, яке було два останні роки через те, що переможці глядацького голосування не ставали переможцями конкурсу вцілому. Ймовірно, що так буде й цього разу, але «Євробачення» — це завжди конкурс несподіванок. Мені не надто хотілося б, щоб ця пісня перемогла, бо є передчуття, що тоді конкурс узагалі перетвориться у збірку подібних жартівливих треків і що він тоді втратить свою (хоч і незначну) музичну цінність.

Napa — Deslocado (Португалія)

Португалія й далі йде своїм шляхом попри все. Пісня отримала свою порцію хейту через те, що представить країну в Базелі замість переможниці глядацького голосування на відборі, про що читайте в одному з попередніх текстів. І слава Богу! Заявка Португалії — невимушена, легка та доволі літня, з альтернативним інді-роковим звучанням. У тексті  розповідається про тугу за домом, що далеко, та відчуття неприйняття нового середовища, через що хочеться повернутися. Посилює ефект заявки те, що члени гурту родом з острова Мадейра, що лежить далеко від материкової частини Португалії. На жаль, молодь змушена мігрувати з дому — і це тема, яка є доволі болючою не лише для жителів Мадейри, але й у цілому для європейців, особливо для українців.

Прогноз: Єврофани з року в рік продовжують ігнорувати підхід Португалії з різних приводів і причин, але дуже часто через те, що, знову ж, її заявки на конкурсі не вписуються в те, що зазвичай можна на ньому почути. Втім, країна нарешті знайшла свою нішу на «Євробаченні» та вдало її розкриває — Португалія проходила до фіналу конкурсу щороку з 2021-го. Думаю, цей рік не буде винятком. Я цілком можу уявити, як ця пісня раптово зрезонує у глядачів і, наприклад, стане популярною у тіктоку, бо вона доволі сильно вирізняється серед цьогорічних композицій. Журі, думаю, теж у біді цю пісню не залишить.

Kyle Alessandro — Lighter (Норвегія)

Норвезький відбір цього року не вражав своєю оригінальністю, як і його переможець. Хлопець уже брав участь у ньому кілька років тому в складі гурту Umami Tsunami, але цьогоріч він усе ж переміг із піснею про історію боротьби його матері з раком. Мовляв, він є сам собі вогнем, навіть якщо залишиться сам, бо так бажала його найрідніша. Усе дуже відточено та відпрацьовано, але водночас нема чого писати про цю заяку.

Хіба що можна згадати про скандал, який не оминув хлопця. Він створив у одній із соцмереж груповий чат для всіх учасників конкурсу. Учасники гурту Ziferblat «спалили контору», опублікувавши інформацію про чат, а допитливі фанати конкурсу з’ясували, що у ньому немає представниці Ізраїлю Юваль Рафаель. Хлопцю довелося пояснювати, що її не вдалося додати з огляду на налаштування приватності акаунту виконавиці.

Прогноз: Торік була дуже схожа за стилем пісня — заявка Люксембургу. В огляді всіх пісень конкурсу в Мальме ми прогнозували їй низьке місце у фіналі, але вона потрапила у ньому на тринадцяту позицію. На мою думку, схожа модель буде і з цією піснею — вона достатньо відточена та радійна, і, можливо, це допоможе їй, хоч і без зайвих амбіцій.

Red Sebastian — Strobe Lights (Бельгія)

Одразу після того. як артист переміг на бельгійському нацвідборі, Бельгія вважалась одним із головних фаворитів цьогорічного шоу. Однак із часом, коли почали презентувати більше конкурсних заявок, хайп навколо пісні дещо стих. Воно й не дивно, адже сама по собі ця пісня є радше шоу для живого виступу, а не окремим музичним витвором. Головною її особливістю є дуже високий крик виконавця у приспіві на фоні хард-техно-біта. У цьому є концепція та продумане бачення, але, на жаль, злий жарт зіграло те, що пісня Себастьяна жанрово доволі подібна на заявку Кіпру цьогоріч. А вони ще й в одному півфіналі. Ще й кіпріот виступає останнім. До речі, поки в Україні кричать про «корупцію» наших відборів, у Бельгії чомусь мовчали про те, що виконавець є учнем Гюстафа, який представляв країну на конкурсі 2023 у Ліверпулі та був у журі, яке голосувало цьогоріч на відборі. Ось вам і європейська прозорість.

Прогноз: На фоні того як намагаються прогріти інтерес до кіпрського виступу, про що ми поговоримо згодом, є певні побоювання щодо шансів Бельгії. Якщо ця пісня дійде до фіналу, то, думаю, її достатньо добре оцінить журі. На мою думку, вона більш органічна та продумана, ніж трек Кіпру, тому серед них обох саме вона повинна пройти до фіналу. Але чи так станеться? Є певні сумніви.

Lucio Corsi — Volevo essere un duro (Італія)

Черговий автофіналіст. Якщо ви думаєте, що ця пісня перемогла на фестивалі Сан-Ремо цьогоріч, то це не так — переможець Olly відмовився від участі на «Євробаченні», а Лючіо йшов наступним у черзі на поїздку до Базеля, бо посів друге місце на конкурсі. Чи на краще це? Сказати важко, обидві пісні є чоловічими баладами та (хай пробачать мені італомани) доволі схожими. Так, трек Корсі є більш концептуальним і має сильніший меседж, але за своїм звучанням композиції є доволі схожими. У представника Італії точно цікавий образ, і видно, що «Євробачення» для нього — це не спосіб щось довести або когось вразити, а просто розповісти свою історію. У цього є прихильники і я ціную всі ці зусилля та контексти, але ця заявка точно не для мене. Якщо забрати її з конкурсу, у мене не викличе це жодних емоцій — що ця пісня є, що її нема.

Прогноз: Для того, щоб вона запала в душу, треба мати особливий весняний вайб. Будучи на одному полі з Португалією за настроєм (але не за звучанням) та альтернативністю, Італія все ж виглядає більш виграшно саме в органіці. Є підозра, що журі знову дасть купу балів цій пісні, бо це ж Італія, а отже цілком імовірно, що країна знову потрапить до десятки фіналу.

Mamagama — Run With U (Азербайджан)

У цієї країни-багатійки зараз найскладніший період її участі у конкурсі. По-перше, Азербайджан не проходив до фіналу з 2023 року. По-друге, участь держави у конкурсі 2022 року в Турині була доволі скандальною через участь у змові журі кількох країн, щоб голосувати один за одного (за словами ЄМС) і через прохід до фіналу винятково завдяки балам журі (так, буквально з нулем від глядачів). На додачу до цього, єврофанам не надто подобається бачити країну на конкурсі з огляду і на політичні причини, і на ситуацію з правами людини в країні. Пікантнішим усю цю історію робить те, що соліст гурту Mamagama, який представить Азербайджан у Базелі, за походженням є євреєм і відкрито говорить, що представляє на конкурсі весь свій народ.

Видно, що зі зміною голови делегації мовник країни намагається підійти до своєї репрезентації на конкурсі по-новому. Раніше Азербайджан критикували за те, що, мовляв, він недостатньо потужно представляє місцеву музичну сцену, постійно користуючись послугами іноземних авторів або постановників. На жаль, місцеві таланти теж не отримали значного успіху в останні кілька років. Гурт, який поїде до Базеля, вважається одним із головних у сучасній альтернативній сцені азербайджанської музики. Пісню написали самі, видно певний авторський почерк і спробу наслідувати британізованому звучанню зі вплетенням фолк-елементів (постановку теж, до речі, готуватиме британка). Та проблемою є те, що їхня конкурсна пісня є надто ніякою. У ній є хуки та й писалася вона ніби з думкою про «Євробачення», але у ній нема за що зачепитись і звучить вона дещо фоново.

Прогноз: Для того, щоб ця пісня пройшла до фіналу, їй треба мати дуже яскравий і стильний номер. Потенціал у цього є, але його дуже важко розкрити. Я підозрюю, що у своїй сукупності вся ця історія загубиться серед інших, однак не виключаю того, що може все справді має сенс вкупі з виступом наживо.

Gabry Ponte — Tutta L’Italia (Сан-Марино)

Якщо ви чули пісеньку “ам блу, дабаді, дабадай”, то знайте: її допомогла створити саме ця людина. Італійський діджей має на своєму рахунку багато хітів — і ось один із них «докотився» до «Євробачення». Пісню спочатку відправляли на Сан-Ремо, але вона недостатньо вписалася в його формат, тому її використали на фестивалі як рекламний джингл. Через це вона завірусилась в Італії та було вирішено додати її до відбору Сан-Марино. Пісня звучить, ніби її згенерував ШІ за запитом «зроби максимально італійську стереотипну пісню з танцювальним бітом». Звучить усе непогано, у вокалістів доволі вдалі для цього треку тембри (ми не розкриватимемо їхніх імен, оскільки вони не хочуть публічності та виступатимуть на самому конкурсі в масках, як на відборі). Однак мені абсолютно не подобається візуальна концепція як кліпу, так і виступів наживо — дуже дурний і навіює не надто приємні асоціації, а в цілому ідеї виглядають доволі дешево та хаотично. Сам же Понте теж уже встиг отримати по вухах за те, що на одній із промовечірок сказав, що участь Ізраїлю на конкурсі — це винятково про музику та що конкурс не є політичним.

Прогноз: З того, що видно вже зараз, є побоювання, що ніхто нічого змінювати у візуалі не буде, що дуже погано. Пісня якби заточена на успіх серед глядацького голосування, але може загубитися через невдале втілення постановки. Крім того, на конкурсі не надто успішними є пісні, створені діджеями, тому що їх дуже складно виконати наживо так, щоб це було наближено до студійного запису. Шанси безумовно є, але я все ж відчуваю, що це не пройде до фіналу.

Shkodra Elektronike — Zjerm (Албанія)

Ця пісня одразу вирізнялася серед усього репертуару цьогорічного албанського відбору, але не вірилося, що Албанія справді наважиться відправити щось таке на конкурс. Дует албанських мігрантів з Італії створив альтернативну фолк-композицію з електронними елементами та глибоким текстом про все те божевілля, яке відбувається зараз у світі. Після виступу на відборі стало зрозуміло, що це має хітовий потенціал, а після перемоги на цьому ж відборі пісня припала до душі фанатам конкурсу. У мене цей трек викликає величезний захват.

Прогноз: Найкращим результатом Албанії є п’яте місце фіналу, і дуже хочеться, щоб саме ця пісня його перевершила, хоча це й малоймовірно. На жаль, у цієї заявки були б вищі шанси навіть кілька років тому, але щиро вірю, що її гідно оцінять. Усі компоненти для цього є.

Claude — C’est La Vie (Нідерланди)

Участь цієї країни на цьогорічному «Євробаченні» можна назвати прикладом витримки та терплячості. Якщо ви не забули, то торік Йоуст Кляйн був дискваліфікований із фіналу конкурсу (що стало дуже травматичною подією для самого виконавця й очікувано викликало доволі негативну реакцію мовника Нідерландів, оскільки Йоуст був одним із фаворитів шоу). Тоді Avrotros клялись і божились, що на «Євробачення-2025» прийдуть лише тоді, коли організатори зможуть гарантувати їм зміни на користь ментального здоров’я виконавців. Зміни (на папері) справді було зроблено — запроваджено окремий етичний кодекс, додано нову посаду директора «Євробачення», обмежено доступ преси до арени під час перших репетицій тощо. У відповідь на ці зміни мовник Нідерландів вирішив узяти участь у конкурсі.

Для цього він обрав менш контроверсійного виконавця — Клода. він є біженцем із Конго, який мігрував до Нідерландів разом із родиною від війни. Його першим спогадом про «Євробачення» є перегляд виступу Кончіти Вурст, переможниці конкурсу 2014 року у Копенгагені, у таборі для біженців. Хлопець є одним із головних хітмейкерів країни, поєднуючи нідерландську мову з елементами франкомовного попу у стилі Stromae. У конкурсній пісні хлопця теж можна почути ці впливи — легка, радійна та в’їдлива у позитивному сенсі композиція з особистою історією у її тексті. Цікаво, як ідею пісні розкриють у виступі наживо.

Прогноз: Сприйняття цієї пісні серед фанів є доволі цікавим. Її або ненавидять, говорячи про високу ймовірність непроходження до фіналу, або вважають одним із головних фаворитів конкурсу. Я схиляюся радше до другої думки, бо вписується у стиль музики, який зазвичай подобається і глядачам, і членам журі. Думаю, що торішня ситуація ще більше підсилить ефект цієї пісні, але дуже багато чого залежить від постановки. Все ж гадаю, що це пройде до фіналу й отримає там дуже гарну позицію.

Marko Bošnjak — Poison Cake (Хорватія)

У минулих текстах ми згадували, наскільки невдалим був цього року хорватський відбір, але, на подив, перемогла на ньому не така вже й погана комбінація. На перший погляд, це — бліда копія торішньої заявки Ірландії, але ніби сконструйована у лабораторії, щоб усі чітко розуміли, що було референсом. Звучить як експеримент, але доволі прорахований. Ця пісня точно створена не для спокою та насолоди, оскільки у ній намішано дуже багато різних елементів і вона повинна викликати ефект подиву в кожній своїй частині. Деяким людям ефект здається аж надто сильним, тому нескладно уявити, що ця пісня викликає неоднозначну реакцію. Трохи зіпсував враження від треку й виступ наживо на відборі — і постановка якась не надто допрацьована, і вокал радше налякав, аніж здивував. Проте не думаю, що в цьому є провина хлопця.

Марко вже брав участь у відборі Хорватії з піснею Moli za nas, яку можна вважати еталоном сучасної балканської балади без зайвих кліше та стереотипів. Однак тоді на конкурс поїхала виконавиця з піснею, яка аж надто схожа на твори Тейлор Свіфт і яка в підсумку не пройшла до фіналу, бо до пісні Марко їй, вибачте, як свині до небес. Виконавець теж це добре розуміє, оскільки й надалі продовжує виконувати саме цей трек у рамках своїх виступів на промовечірках. І тоді він показав себе як неймовірний вокаліст, видно, наскільки органічно він вписується в цю пісню та наскільки справжньою вона є сама по собі, без зайвих калькуляцій.

Відтоді багато чого змінилося — Марко зробив камінгаут, тобто публічно оголосив, що є геєм, що викликало зайві спекуляції та хейт після його перемоги на відборі. Друге місце посів гурт Ogenj, соліст якого є консервативним гомофобом, що називав представників ЛГБТК+ спільноти хворими людьми. Гурт переміг за глядацьким голосуванням, але завдяки голосам журі у підсумку перемогу отримав Марко, через що фанати Ogenj почали знущатися з виконавця з огляду на його орієнтацію, що підтримали й деякі інші користувачі хорватського інтернету. Як каже сам артист, через це він кілька днів не виходив із дому. Крім того, йому довелося виправдовуватися на національному телебаченні за всю цю ситуацію. Марко точно є особистістю, яка заслуговує більше уваги за його пісню, але враховуючи її сенс та концепцію, новий контекст змушує подивитися на неї під іншим кутом.

Прогноз: Точно не найгірша пісня цього року. Так, є багато моментів для доопрацювання, але потенціал є, особливо в рамках глядацького голосування. Хочеться вірити, що це пройде до фіналу, хоч шанси цього є дуже хиткими.

Zoë Më — Voyage (Швейцарія)

Країна-господарка, а отже — ще одна автофіналістка цьогорічного конкурсу. Видно, що у Швейцарії немає надто великих амбіцій, але все ж є музичний смак. Конкурсна композиція, яку обрали закритим відбором, є доволі стильною та ніжною оркестровою мажорною баладою зі ставкою на чуттєвий вокал. У пісні є несподівана частина, яка схожа на відомий фрагмент із «Кармен», але загалом вона звучить дуже цілісно й особливо. Здається, що це радше гостьовий номер, але, на мою думку, в цьому є сила цієї пісні. Вона здатна створювати певний настрій. За умови мінімалістичного виступу це може запам’ятатися. Нетипово бачити на «Євробаченні» саме такі пісні, особливо коли текст про те, як іноді важливо приймати свою наївність і бачити у ній те, що допомагає жити, а не заважає.

Прогноз: Хочеться, щоб ця композиція стрибнула вище голови в плані результату, але над нею видніється привид заявки Португалії на домашньому для неї конкурсі 2018 року, яка посіла останнє місце у фіналі. Якщо таке сталося тоді, то в умовах теперішнього «Євробачення» можливе й поготів. Залишається сподіватися на прихильність журі. Думаю, що ця пісня може неочікувано стати вірусною навіть задовго після конкурсу.

Theo Evan — Shh (Кіпр)

Сенсація: Кіпр нарешті представляє кіпріот! Так, уже кілька років до того країну на конкурсі представляли представники діаспори, які проживають в інших країнах, або взагалі запрошені грецькі селебриті. Тео ж натомість провчився певний час у Лондоні, а зараз живе на острові. Він фактично став першим оголошеним офіційно учасником конкурсу, а інтригу з його піснею тримали доволі довго, ледь не до кінця дедлайну, до якого можна подавати конкурсні заявки.

Справжньою п’явкою став грецький «маестро» Димитрис Контопулос — (у минулому) друг Філіпа Кіркорова, який допомагав утілювати шалені ідеї пропагандиста, коли ще його пускали на «Євробачення», а його щупальця проникали в низку інших країн. Торік він зміг продати Кіпру стару контроверсійну демку, про що ми тоді писали, а цього річ Димитрис навіть зміг попрацювати з Елсі Бей — неодноразовою учасницею норвезького відбору, яка тепер пише пісні для відборів інших країн і нарешті дочекалася, щоб її пісня потрапила на конкурс — та Ліннеєю Дейл, яка є співавторкою торішньої переможної пісні «Євробаченні». Тільки от чомусь це звучить схоже на пісню Бельгії цього року. І те, що вони ще й в одному півфіналі, точно не допомагає обом пісням.

Маємо техно-хаус-трек із певним сповільненням усередині, але штучним вайбом, який пронизує всю пісню. Вона звучить, ніби склейка зі всього підряд, але для «Дитячого Євробачення». Чутно, що хотіли «свєжо і па-моднаму», але деякі моменти викликають радше комічний ефект. Антураж навколо цієї заявки та піар-кампанія з нею так і віддають почерком Бедросовича. Наші коментарі про російський слід у цій історії не є випадковими — записом та зведенням студійного запису цієї пісні займався росіянин, який працював над останнім альбомом російського пропагандиста Сергія Лазарєва. Його було випущено… цього року.

Уся концепція пісні побудована на «загадковій персоні», ім’я якої нібито розкриють на сцені. Як зʼясувалося після перших офіційних репетицій, ідеться про вітрувіанську людину, тобто той самий проєкт Леонардо да Вінчі. Делегація стверджує, що це щось таке, чого ми взагалі ще ніколи не бачили. Пішли навіть чутки, що виконавцю поставили суперскладний номер спеціально для конкурсу з використанням якихось будівельних конструкцій, які не дадуть артисту стати на сцену жодної секунди під час свого виступу (він буде лежати в ескалаторі чи їхати на крані?). Чутки підігрівають тим, що це — останній виступ першого півфіналу (а на таку позицію зазвичай ставлять справді або технічно найскладніші, або найбільш приголомшливі номери). Але нового життя вони набули після інформації грецьких таблоїдів про те, що Тео нещодавно нібито госпіталізували від перевтоми під час репетицій свого шоу (і про те, як його швидко виписали з лікарні). Поки що це звучить у стилі промокампанії заявки Білорусі у 2016 році, де обіцяли виступ голого виконавця з вовками, а на репетицію виконавець (який зараз є російським пропагандистом) прийшов у мантії, яка повністю закриває все тіло, щоб підсилити ці обіцянки. Але в підсумку вовки були голограмними, а роздягнутися хлопцю все ж не дозволили, після чого він залишився за бортом фіналу.

Прогноз: Виникає одне логічне питання: «шоб шо?». Якщо номер справді надскладний, то він заб’є пісню, не дасть їй розкритись і викличе більше питань, аніж відповідей. Якщо буде щось кумедне, як чутки про «супернеймовірну технологію» у виступі Греції 2021 року, яка у підсумку виявилася танцівниками в зелених костюмах на зеленому фоні, то це радше стане мемом, аніж заявкою на успіх. Останній порядковий номер теж не завжди гарантує фінал — Латвія на київському конкурсі 2017 року теж була однією з фавориток і виступала останньою, але у півфіналі своєму місце зайняла теж останнє. З точки зору живого вокалу теж поки що не надто все зрозуміло — Тео прийшов на одну грецьку промовечірку й акапельно провив шматок приспіву своєї пісні (є ще одне відео, де хлопець виконує пісню на біговій доріжці, але ж умови на самому конкурсі будуть іншими). Хоча половина пісні — якийсь речитатив і недореп, тобто особливо співати там нічого. Заявка Бельгії на тому ж полі поки що точно виглядає більш відшліфованою та органічною, навіть у музичному плані.

Далі буде