Його батько зник, а він став легендою сумо: як українець переписав історію Японії у 20 столітті

Повідомляє 24 Канал з посиланням на "Чемпіон".

Чим відомий Тайхо Кокі

Сумо – культовий національний вид спорту в Японії. Борці найвищого рангу, відомі як "йокодзуна", серед японців є зірками на рівні найпопулярніших попспіваків або кіноакторів. З 1789 року лише 73 борцям вдалося досягти цього престижного звання.

Тривалий час такої честі удостоювалися лише японці. Лише у 1993 році 64 йокодзуною став перший іноземець – гаваєць Таро Акебоно (справжнє ім’я – Чедвік Роуен). Водночас першим фактичним йокодзуною-іноземцем можна вважати 48 володаря цього звання – Тайхо Кокі, сина українця та японки, чиє справжнє ім’я було Іван Маркіянович Боришко.

Зауважимо, що Тайхо Кокі був не просто черговим йокодзуною, а найвідомішим борцем 20 століття. Він здобув 32 перемоги на головному турнірі сумоїстів – Імператорському кубку. Тайхо Кокі утримував цей рекорд до 2015 року.

Тайхо Кокі здобув 32 перемоги на Імператорському кубку / Фото GettyImages

"Тайхо" у перекладі з японської означає "Великий Фенікс" – це його сікона, професійне ім’я, яке беруть борці сумо.

Що відомо про ранні роки сумоїста

Народився Іван Боришко 29 травня 1940 року у місті Сікука на Південному Сахаліні (сьогодні – Поронайськ).

Його батько Маркіян Боришко був родом із села Рунівщина (нині – Зачепилівський район Харківської області). До Сахаліну Маркіян потрапив у 1894 році разом з батьками-переселенцями – Карпом і Мариною Боришко.

Мати Івана – японка Кіе Ная, працювала швачкою. Вона познайомилася з Маркіяном у 1928 році – чоловік був на 18 років старший за неї. Сім'я була небагатою, але працьовитою і відносно заможною на тлі інших місцевих жителів: вони тримали ферму, пекарню, розводили лисиць-чорнобурок.

Іван був наймолодшим у родині, мав двох братів і сестру. Після того як у 1945 році Південний Сахалін перейшов під контроль СРСР, родину спіткала трагедія – їх розлучили. Батька, якого радянська влада вважала колишнім білогвардійцем, заарештували й репресували (за іншими повідомленнями, він працював перекладачем з японської, а в 1949 році був засуджений до 10 років таборів). Іван, разом із матір'ю, братами та сестрою був репатрійований до Японії на острів Хоккайдо. Після цього діти більше ніколи не бачили батька.

Тайхо Кокі / Фото Wikipedia

Маркіяна Боришка звільнили вже за часів хрущовської відлиги. У 1960 році він помер у лікарні в Южно-Сахалінську від запалення легенів, до останнього сподіваючись знайти родину і дізнатися, як склалася доля його дітей. Іронічно, що саме цього року його син Іван здобув свою першу визначну перемогу в сумо. З того часу він користувався лише японським ім’ям Кокі і взяв материнське прізвище – Ная. Як сумоїст вважався представником Хоккайдо.

Кіе Ная була надзвичайно працьовитою жінкою і змогла самостійно виховати дітей та дати їм можливість навчатися.

Якою була кар'єра Тайхо Кокі

У 1956 році Іван розпочав кар’єру професійного сумоїста в школі Нісеносекі-бея, спочатку виступаючи під іменем Кокі Ная. У травні 1959, перейшовши до дивізіону дзюрьо (другого за значенням після макууті), він узяв собі сікону "Тайхо".

У 1960 році він дебютував у вищому дивізіоні макууті, а вже в листопаді здобув свій перший Імператорський кубок. Наступного, 1961 року, він став йокодзуною у віці 21 року – наймолодшим в історії.

Бій Тайхо Кокі: дивіться відео

На піку кар'єри Тайхо мав зріст 187 сантиметрів і вагу 153 кілограмів. Він став єдиним сумоїстом, який здобував щонайменше одну перемогу в дивізіоні макууті кожного року протягом усього свого перебування там, а це 12 неповних років.

Тайхо вважається символом працьовитості: він тренувався наполегливо до самого завершення кар’єри. З кінця 1968 по весну 1969 року він досяг серії з 45 перемог поспіль – другого за тривалістю показника на той час (після рекорду Футабаями – 69 перемог). Переможна серія перервалася через суддівську помилку, що спричинила гучний скандал. Саме тоді в сумо вперше запровадили систему відеоповторів для перегляду спірних моментів.

Кар'єру сумоїста Тайхо завершив у травні 1971 року. Остаточним поштовхом до цього стала повторна поразка від молодого та перспективного борця Таканохани Кенсі.

Як склалася доля Тайхо Кокі після завершення кар'єри

Одразу після завершення спортивної кар’єри Тайхо, як видатний йокодзуна, отримав іменну тренерську ліцензію. Уже в грудні 1971 року він відокремився від рідної школи і створив власну – Тайхо-бея. Хоча тренерські здобутки нової школи були досить скромними, вона проіснувала 32 роки. Після виходу Тайхо на пенсію школу очолив його зять і водночас найуспішніший учень – Одзуцу Такесі. Школа припинила існування через два тижні після смерті свого засновника.

Тайхо Кокі створив власну школу / Фото GettyImages

Як володар тренерської ліцензії, Тайхо входив до Асоціації сумо. У 1978 році його обрали до Ради директорів Асоціації, де він працював понад 15 років. До 1994 року він відповідав за проведення регіональних турнірів – у Хару, Нагої та Кюсю.

З 1994 по 1996 роки Тайхо очолював Кесюдзе (школу підготовки початківців сумоторі). Досягнувши віку 65 років (граничний для власника ліцензії ояката – керівника школи або тренера) він у 2005 році офіційно пішов у відставку. Після цього, з 2005 по 2008 рік, обіймав почесну посаду директора музею сумо при Кокугікані (Палаці сумо в Токіо).

Тайхо цікавився долею втраченого батька-українця. На схилі літ він підтримував зв'язки з Україною. У 2002 році він здійснив поїздку до України, відвідав село Рунівщина – батьківщину свого батька, де зняв на відео місце, де колись стояла хата його діда, набрав води з місцевого колодязя та взяв із собою трохи землі. Того ж року він побував у Харкові на турнірі з сумо, який організували місцеві ентузіасти стародавнього єдиноборства. З благословення чемпіона змагання отримали його ім’я – відтоді Кубок Тайхо Кокі розігрувався в Україні щороку.

У лютому 1977 року Тайхо пережив інсульт, що призвів до часткового паралічу, але завдяки інтенсивній програмі реабілітації йому вдалося відновитися.

Тайхо Кокі у 1977 році пережив інсульт / Фото GettyImages

У 2011 році, під час візиту президента України до Японії, Тайхо Кокі був нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня. Того ж року в Одесі, на вулиці Рішельєвській, місцеві фанати сумо поставили пам’ятник Тайхо Кокі на вулиці Рішельєвській.

Легендарний борець Тайхо Кокі помер 19 січня 2013 року внаслідок шлуночкової тахікардії.

До слова, раніше ми розповідали історію Юлії Муллок – українку, яка стала останньою принцесою Кореї. За свої добрі справи та любов до людей її прозвали "Великою мамою".