Папа Лев XIV: після Франциска та його слідами

Папою Римським — для багатьох неочікувано — став уродженець Чикаго, перуанський єпископ, генерал ордена августинців Роберт Френсіс Превост. Він зійшов на Святий Престол з іменем Лев XIV і відразу заявив, що є наступником політики реформ, які розпочав його попередник — папа Франциск. Папа Лев XIV — добрий адміністратор, урівноважений прогресист. Та головне — він є місіонером. Не виключено, що в «божественному» вимірі вибір конклаву був пов’язаний саме з цим — Роберт Френсіс Превост має місіонерський запал. Адже для того, щоб очолювати церкву, мало бути просто добрим адміністратором.

Картина за номерами

Цифри — ось із чого зазвичай починають усі. Вочевидь, за своєю однозначною природою вони здаються нам найближчими родичами фактів. Коли йдеться про папу Лева XIV, вдвічі логічніше почати саме з чисел, адже за своєю першою освітою він є математиком.

Отже, 267-й Папа Римський — перший Папа зі США й перший Папа-августинець. Обраний у четвертому турі. Це справді швидко, особливо для нинішніх виборів, тому що склад конклаву був як ніколи великий (133 кардинали), й багато присутніх ніколи один одного не бачили та мало що один про одного знали.

Ця обставина, втім, парадоксально зіграла на користь швидких виборів і особисто кардинала Превоста. Глибокі знання та величезну працездатність — приємне поєднання якостей нового Папи — гідно оцінив папа Франциск, який в останні роки свого понтифікату буквально по зав’язку завантажив архієпископа Превоста адміністративною роботою. Зокрема Превост очолив Дикастерій у справах єпископів, що дало змогу майбутньому Папі познайомитися з багатьма майбутніми виборцями. Та водночас він не провів на цій посаді достатньо часу, щоб нажити занадто багато ворогів у Курії.

Папі Леву цього року виповнюється 70. Це приблизно середній вік нинішнього конклаву. Він «іще не старий», тобто має достатньо часу на те, щоб утілити в життя реформи, які розпочав папа Франциск. Але водночас «це не назавжди» — новий Папа вже не такий молодий, аби будувати власні грандіозні плани. Впоратися б із тим, що залишив йому попередник.

Пост-Франциск

У своїй короткій промові схвильований папа Лев нагадав про благословення папи Франциска, яке той дав на площі на Великдень — напередодні своєї смерті. Й сказав, що хотів би «продовжити це благословення».

Із цього погляду Роберт Френсіс Превост — гарний вибір. Не лише тому, що саме з рук папи Бергольйо одержав кардинальський пурпур, а й за духом, і навіть за «пропискою» на Глобальному Півдні. Для нового папи Лева цей факт є особливо важливим, оскільки Глобальний Південь для нього — уродженця США — став власним свідомим вибором. У певний момент під час виступу він перейшов на іспанську мову — саме для того, щоби звернутися до своєї перуанської пастви, але також щоби підкреслити свою приналежність до тієї країни, яка стала для нього духовною батьківщиною.

Також у своїй промові папа Лев згадав синодальність — у такий спосіб підкресливши рішучість довести до кінця реформу управління Католицькою церквою.

Проте він — не Франциск. Це стало зрозуміло ще до того, як він відкрив рота. Коли папа Лев вийшов на балкон, то зробив це в повному папському вбранні, а не просто в білій сутані, як свого часу папа Франциск. Підкреслена простота — стоптані черевики, «Форд Фокус» замість папамобіля та скромне житло в готелі Святої Марти — стиль папи Франциска, який асоціюватиметься лише з ним.

Папа Лев — августинець, а не францисканець. Він є людиною, яка сповідує дисципліну, правила для нього відіграють чималу роль. Власне, його небажання косплеїти Франциска не може не викликати поваги. Легко дотримуватися моди. Приємно подобатися публіці. Але йти за своїм покликанням, підкоряючись установленим правилам, у наш час стає дедалі важче. Використання традиційних папських атрибутів, від яких демонстративно відмовлявся Франциск, — сигнал про те, що церковні традиції й дисципліна відіграють для папи Лева більшу роль, ніж успіх у публіки. І повірте мені, для церкви це важливий сигнал.

Та якщо не брати до уваги зовнішніх ефектів, то папа Лев XIV залишається послідовником папи Франциска й у своєму ставленні до бідних. Сам вибір імені — Лев —  говорить про наступництво папи Лева XIII — «Папи робітників», творця соціальної доктрини Католицької церкви, прихильника справедливості.

Боббі з Чикаго

Подейкували, що на кардиналів «уплинули» (без уточнення) із боку Трампа, щоб обрали саме американця. Ці голоси, втім, відразу стихли — через повну абсурдність таких тверджень. Папа Превост на «вибір Трампа» геть не схожий.

Учора Трампа розпирало від гордощів — можливо, він спробує «продати» перемогу кардинала Превоста на конклаві як свідчення відродження американської величі. Критики Трампа всередині США, втім, уже запобігли цій спекуляції, запропонувавши власну: досі у Ватикані уникали пап-американців нібито саме для того, щоби не збільшувати й без того величезної політичної ваги США у світі. Те, що Папа-американець став можливим, означає: до США перестали ставитися серйозно після того, як до влади прийшов Трамп.

У трампістському таборі, втім, теж не надто тішаться через обрання Папи-американця. Він начебто свій — «хлопець із Чикаго», але водночас «глобаліст», «промігрант», «черговий марксист на папському престолі» й узагалі, тільки для того й обраний, аби стати противагою Дональду Трампу в США.

Не те щоб у цього не було причин. Підтвердження цьому — недавня пікіровка кардинала Превоста з віцепрезидентом США Венсом стосовно «ближніх».

Та й після обрання папа Лев не поспішив продемонструвати міцний зв’язок із батьківщиною. Поки в Курії жартують, що тепер доведеться вивчати англійську (не надто популярну мову у Ватикані й узагалі в Італії), папа Лев, звертаючись до людей на площі Святого Петра, не сказав рідною мовою ані слова. Він говорив італійською, латиною й іспанською — наче хотів підкреслити свою прихильність до універсалізму церкви та солідарність із Глобальним Півднем.

У цьому теж є подібність між папою Левом і його попередником: папа Франциск за весь період свого понтифікату жодного разу не побував у рідній Аргентині. І його підтримка там під кінець понтифікату була вкрай низькою. Немає пророка у своїй країні!

Птах миру

Лев XIV помітно менше схожий на голуба, ніж папа Франциск. Принаймні зовні. Набагато стриманіший — і в міміці, й у рухах і навіть у тоні голосу. Він виглядає «міцним горішком» — і це було одним із важливих критеріїв для майбутнього глави держави Ватикан, якому доведеться перемовлятися через стіл із такими візаві, як Дональд Трамп, Владімір Путін і Сі Цзіньпін (і це далеко не повний список).

Першим словом папи Лева було «мир». У своїй короткій промові він повторив його кілька разів, наголошуючи тим самим, що в питанні миру він продовжуватиме лінію папи Франциска. Він навіть прямо повторив фразу про «будівництво мостів і діалогу».

Та на відміну від папи Франциска, який прийшов на Святий Престол у відносно спокійний час, папа Лев не може дозволити собі ілюзії — він приймає світ у стані війн, крайньої ідеологічної поляризації та інших політичних потрясінь. Будувати мости новому Папі доведеться на дуже ненадійних ґрунтах, над водоймами, які постійно змінюють русла.

Можливо, це ще один аргумент, який урахували учасники конклаву: «Папа з Півночі», ймовірно, ліпше орієнтується в політичних тенденціях у нашій частині світу. Це знов-таки важливо, оскільки потрясіння тут неминуче відгукнуться по всій планеті.

Нас, звісно, цікавить, яку позицію займатиме папа Лев стосовно України, чи опиниться він, як і його попередник, у полоні Ostpolitik, чи стане «наводити мости» з Кремлем просто по наших головах. Прямої відповіді на це запитання на сьогодні немає. Досі кардинал Превост був дуже далеким від східноєвропейського порядку денного. Це, звісно, додає занепокоєння — один «південний» Папа в нас уже був.

Але, повторюся, часи змінюються. І папи змінюються разом із ними. Роберт Френсіс Превост — американець. Якщо не для нього самого, то для російської сторони це саме собою є значною вадою.

Папа із сюрпризом

Вибір кардиналів уже сам собою був сюрпризом. Хоча Роберт Френсіс Превост, безперечно, був одним із найкращих кандидатів із погляду наступництва папи Франциска й значився в списку папабілів, багато хто не вірив у обрання Папи-американця.

Коли кардинал перетворюється на Папу, він нерідко розкривається з несподіваного боку. Неначе стає іншою людиною. Цю метаморфозу містично пов’язують із перебуванням у «Кімнаті сліз», де обраний Папа усамітнюється для молитви — особистого спілкування з Господом. І де він залишає своє колишнє життя, свою колишню особистість, аби вийти до народу вже іншою людиною з іншим іменем.

Це переродження іноді буває дуже яскравим. Досить згадати папу Франциска. Під час перебування архієпископом Буенос-Айреса він мало виділявся з низки інших ієрархів Католицької церкви. Були, прямо скажемо, кардинали і яскравіші, ніж Хорхе Марія Бергольйо. Однак папа Франциск увійшов в історію як дуже незвичайний, навіть трохи екстравагантний понтифік.

Для ієрархічної структури, якою є Католицька церква, в цьому немає нічого дивного. Вміння підкорятися дисципліні та виконувати свою роботу, залишаючись непомітним, є однією з «корпоративних чеснот». Передбачається, що учасникам конклаву відомо, хто з «хороших виконавців» має достатні лідерські якості й харизму, щоб очолити церкву. І чи потрібен церкві в цей момент сильний лідер із яскравою харизмою.

Роберт Превост — закрита книга. Він є «помірним прогресистом», але наскільки «помірним»? У «складних» питаннях лібералізації церковного навчання — таких як ставлення до ЛГБТ+, жіночого священства, причастя для тих, хто бере другий шлюб, — Превост ніколи не поспішав ділитися власною думкою. Допоки це були рішення папи Франциска, кардинал Превост старанно працював над просуванням цих ідей у життя. Але ставши папою Левом, наскільки палким він виявиться в просуванні цих ідей і формулюванні нових?

Імовірно, саме ці його вміння — тримати свою думку при собі, не розгойдувати човна більше, ніж дозволяють погодні умови, й працювати на кінцевий результат — гідно оцінив конклав.