/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F282c4e49362954a34b521274cf0cb3ea.jpg)
Повторення Нюрнберга неможливе, але план створення спецтрибуналу для РФ дає надію - німецька історикиня
Про це в коментарі Укрінформу заявила історикиня, дослідниця конфліктів Юлія Айхенберг з Університету Байройта.
«Конкретні плани щодо спеціального трибуналу з питань російської агресії є знаком надії», - сказала вона. Вона також зазначила, що є потреба та вимога створити трибунал, «другий Нюрнберг» над воєнними злочинцями, над винними в самому злочині агресії.
Але, зауважила історикиня, Нюрнберг став можливим лише тому, що Німеччина тоді зазнала абсолютної військової поразки. За жодних інших обставин цей трибунал не міг би відбутися.
«І в цьому плані, на жаль, у нас точно не буде нового Нюрнберга. Можна лише сподіватися, що будуть знайдені інші способи опрацювання питання покарання, а також зміцнення міжнародного права та посилення принципу збереження суверенітету держав і захисту цивільного населення», - сказала докторка історичних наук.
Вона також торкнулась питання історичних паралелей між Другою світової війною, 80-річчя завершення якої відзначили 8 травня, та російською війною проти України, зокрема, зазначивши певну «спадковість» ідеї про те, що держави Східної та Центральної Європи іноді не сприймаються як суверенні держави, а також, що досі побутує помилкове переконання, що ці країни є лише «сферами впливу».
«Багатьом людям дуже важко відокремити історію, наприклад, переміщення кордонів, яке відбувалося раніше, від того факту, що сьогодні також відбувається агресивна війна, акт проти чинного міжнародного права, коли одна держава напала на іншу суверенну державу», - зазначила співрозмовниця агентства. Вона, за її словами, завжди намагається донести це своїм студентам, наприклад, пропонуючи їм переглянути карти Німеччини за останні 200 років і побачити, як змінювалися кордони. «Ніхто не хотів би, щоб ці кордони знову вважалися такими, які можна посунути», - підкреслила історикиня.
Вона вважає «дуже небезпечним те, як легко сьогодні знову виникають дискусії щодо українських кордонів, якщо дивитися на це ззовні».
Що ж до паралелей, Айхенберг схильна бачити їх «не стільки між гітлерівською Німеччиною і сучасною Росією, чи між окремими персоналіями, скільки радше між способами мислення: це такий спосіб мислення, коли про суверенні держави говорять так, ніби це не є їхнім правом захищати свої кордони, свої країни. Я вважаю, що це дуже небезпечна паралель, яка є», - сказала дослідниця історії.
Вона також висловила сподівання, що Європа сьогодні не буде готова, як це сталося колись, пожертвувати українськими територіями заради забезпечення миру. Водночас вона закликала згадати як в Європі відреагували на окупацію Кримуу 2014 році, як мало хто в Західній Європі сприйняв це як початок війни.
«Це розуміння прийшло для Західної Європи переважно лише у 2022 році. Але якщо подивитися на 2014 рік, то тут думали, що це ціна за мир в Європі, з якою можна змиритися. На мою думку, це вже само собою є небезпечним кроком до того, щоб більше не сприймати суверенітет України серйозно. І це мене турбує», - сказала Айхенберг, уточнивши, що не займається політикою, а спостерігає за процесами, які відбуваються, лише як історик.
У контексті ширшої дискусії про міжнародне право під час Другої світової війни та сьогодні, а тепер також і в контексті України, історикині здається досить цікавим поміркувати про те, який саме мир мається на увазі, коли багато людей у Німеччині закликають до миру.
«Чи означає мир лише підписання договору, чи припинення вогню, що також може призвести до того, що вся міжнародна дискусія з цього питання в короткостроковій перспективі завмре. Але ж це не призведе до миру на місцях. І це також не веде до миру, бо в такому випадку не йтиметься про повагу до принципу недоторканності кордонів, і можна впевнено виходити з того, що права людей, цивільного населення на місцях не будуть дотримуватися, що на окупованих територіях будуть і надалі коїтися воєнні злочини. І це дуже небезпечно», - підкреслила співрозмовниця агентства.
Нагадаємо, Україна та Європа, а також США святкують День звільнення Європи від нацизму 8 травня. Натомість Росія влаштовує свої святкування, зокрема, паради, 9 травня, використовуючи їх як потужний важіль пропаганди.