Сі переграв Трампа: Кремль фактично здає Росію Китаю

Сі Цзіньпін у Москві.

Приїзд китайського лідера на 9 травня має колосальний пропагандистський ефект для Кремля. У Китаї це чудово розуміють і намагаються вичавити максимум із цього візиту. Тим більше що в російсько-китайських відносинах є ціла низка питань, з яких Кремль не поспішає йти назустріч Пекіну.

Перша сесія переговорів Сі та Путіна пройшла. І є навіть спільна заява. Багато красивих слів та формулювань про спільне майбутнє.

Але є низка ключових моментів.

На що варто звернути увагу

1. Підвищення рівня відносин між КНР і РФ не відбулося. Нагадаю, що відносини "всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії" були зафіксовані ще в договорі 2001 року. Наразі сторони заявили про їхнє "поглиблення". Але аж ніяк не про виведення на новий рівень. Китайська дипломатія любить красиві та довгі формулювання та трепетно ставиться до значення кожного слова. У цьому разі відносини залишилися на тому ж рівні.

2. Китай продавив підписання Росією договору про взаємний захист інвестицій. Тобто зіграти з КНР у "націоналізацію активів", якщо відносини двох країн погіршуватимуться, Кремлю буде складно. Для КНР такі угоди є важливими для розвитку відносин.

3. У спільній декларації немає згадки про проблеми з платежами, але є пункт про розширення розрахунків у національних валютах. Враховуючи, що КНР блокує велику частину трансакцій у російських рублях, "юанізація" російської економіки прискорюється.

4. Пункт про розширення кооперації, зокрема "області космічної та супутникової навігації, ядерної енергетики, міського будівництва, охорони здоров'я, інформаційно-комунікаційних технологій", означає фактичну здачу Росією позицій у цих галузях. Будівництво особливо цікаве – погодьтеся, сумнівно, що РФ щось будуватиме у КНР. А ось зворотний процес (як і китайське телекомунікаційне обладнання – і китайський контроль над системами зв'язку) виглядає цілком реальним.

5. Гуманітарний компонент, включно з обміном молоддю та освітою. Тут КНР, яка активно працює зі створення своєї системи "м'якої сили" та діє через університетські програми, отримує бонуси.

6. " Росія та Китай виступають за адаптацію євразійського регіональної взаємодії у сфері безпеки, економіки, культури та інших царинах до багатополярних реалій у сфері всіх держав континенту". Багатополярні реалії у поданні КНР й у поданні РФ – дві великі різниці.

Китай бачить лише дві глобальні супердержави – себе самого та США. І адаптація "євразійської взаємодії" (читай – ЄАЕС, ОДКБ тощо) може відбуватися лише у бік зближення з китайським баченням.

7. Пункти про ШОС – Росія визнає першість Китаю. Нагадаю, Шанхайська організація співробітництва замислювалася та створювалася Кремлем як російськоцентрична структура. До 2022 року вона стала практично повністю синоцентричною. І сьогоднішня декларація лише підтверджує цей факт.

8. "Сторони... мають намір вживати заходів, спрямованих на прискорення процесу створення Універсального центру з протидії викликам та загрозам безпеці в Ташкенті та Антинаркотичного центру в Душанбе." А ось це силова компонента ШОС, яка може згодом замінити собою ОДКБ (точніше, вже замінює – для країн Центральної Азії).

9. Кремль підтримав дві глобальні геополітичні концепції КНР – "Глобальну ініціативу у сфері розвитку" та "Концепцію побудови Спільноти єдиної долі людства". Вони – ніщо інше, як базові рамки умовно "китайського світу".

10. РФ та КНР передбачувано різко висловилися проти політики США щодо збереження/розширення свого впливу І, природно, проти тарифних воєн та торгових обмежень.

11. Водночас у декларації є окремі пункти з питань Японії (відносно різкі формулювання, які більш вигідні РФ), щодо Корейського півострова (тут формулювання більш узагальнені, близькі до риторики Пекіна) та Афганістану (явно китайський трек).

12. Про війну проти України. З одного боку, у заяві є вигідні для Кремля слова "усунути першопричини". Але при цьому є і формулювання "про дотримання принципів Статуту ООН у всій їхній повноті, сукупності та взаємозв'язку". Росія "вітає прагнення Китаю відігравати конструктивну роль у врегулюванні політико-дипломатичним шляхом".

13. Китай не фінансуватиме "Силу Сибіру 2". Але готовий купувати більше російського газу (з дисконтом, як зараз), якщо РФ розширить пропускну спроможність першого газопроводу "Сила Сибіру".

14. Пункт "зміцнювати взаємовигідне співробітництво Північним морським шляхом" означає посилення позицій КНР в Арктиці. Але це ще не перемога Пекіна – торг із США триває. Перемогою будуть документи про безперешкодний вхід Китаю в діяльність "територій випереджального соціально-економічного розвитку" та "територій випереджувального розвитку" у північній частині РФ. (Нагадаю, що це спеціальні зони, де є не лише пільговий податковий режим, а й частково не працює російське міграційне законодавство.)

15. Вперше зафіксовано формулювання "сторони наголошують на наявності потенціалу співпраці між ОДКБ та Китаєм". Для Росії це можливість зберегти ОДКБ від розвалу, утримавши учасників від виходу перспективами китайської парафії. Інтерес КНР читається прозоро – повторити фокус із ШОС. Якщо, звичайно, ОДКБ до того моменту не розвалиться.

Висновки

Сі максимально "монетизував" свій приїзд на 9 травня до Росії та намагається до американо-китайського саміту зафіксувати РФ лише у китайській сфері впливу.

Тобто зробити безперспективною спробу Трампа перетворити РФ на фактор стримування експансії КНР.

Водночас у Кремлі не залишають надій на успіх свого треку переговорів із США. Задля цього вони не пішли на повну здачу "арктичних" питань. Заради цього (точніше, заради якоїсь угоди про ресурси) не включили питання ресурсів до спільної декларації.

І, нарешті, важливе для нас. Китай входить у переговорний процес щодо України.

Це, до речі, визнав Трамп. Про таку можливість, точніше про логіку процесів і що це неминуче відбудеться, я писав (і давав схеми процесу) у грудневому прогнозі на 2025 рік.

Але вхід КНР у переговори щодо України не буде миттєвим. Для Китаю важливо з новими вступними увійти на підготовку американо-китайського саміту.

Для Трампа важливо (зокрема з урахуванням провалу політики шантажу тарифами, провалу на Близькому Сході та провалу його ідей щодо миру в Україні, але успіху щодо угоди про ресурси) виробити чи оновити власний порядок денний для зустрічі.

Для Росії це означає, що вона має час на проведення літньої кампанії. Тобто на спробу (чергову) досягти перелому на лінії фронту.

А вже ближче до осені розпочнуться інші процеси.

Оригінал