Сі, Путін, Трамп і переговори щодо України

Сі Цзіньпін у Москві. Приїзд китайського лідера 9 травня має колосальний пропагандистський ефект для Кремля. У Китаї це чудово розуміють і намагаються вичавити максимум із цього візиту. Тим більше що в російсько-китайських відносинах є ціла низка питань, щодо яких Кремль не поспішає йти назустріч Пекіну.

Перша сесія переговорів Сі та Путіна відбулася. І є навіть спільна заява. Багато гарних слів і формулювань про спільне майбутнє. Але є ряд ключових моментів.

1. Підвищення рівня відносин між КНР і РФ не (!) відбулося. Нагадаю, що відносини "всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії" були зафіксовані в договорі 2001 року. Зараз сторони заявили про їх "поглиблення". Але аж ніяк не виведення на новий рівень. Китайська дипломатія любить гарні й довгі формулювання і трепетно ставиться до значення кожного слова. У цьому випадку відносини залишилися на тому ж рівні.
2. Китай продавив підписання Росією договору про взаємний захист інвестицій. Тобто зіграти з КНР у "націоналізацію активів", якщо відносини двох країн погіршаться, буде складно. Для КНР такі угоди — принципові для розвитку відносин.
3. У спільній декларації немає згадки про проблеми з платежами, але є пункт про розширення розрахунків у національних валютах. Враховуючи, що КНР блокує більшу частину транзакцій у російських рублях, юанізація російської економіки прискорюється.
4. Пункт про розширення кооперації, зокрема "в галузі космічної та супутникової навігації, ядерної енергетики, міського будівництва, охорони здоров'я, інформаційно-комунікаційних технологій", означає фактичну здачу Росією позицій у цих галузях. Будівництво особливо цікаво — погодьтеся, сумнівно, що РФ щось будуватиме в КНР. А от зворотний процес (як і китайське телекомунікаційне обладнання — і китайський контроль над системами зв'язку) цілком можливий.
5. Гуманітарна складова, включаючи обміни молоддю, освіту. Тут КНР, яка активно працює над створенням своєї системи "м'якої сили" і діє через університетські програми, отримує бонуси.
6. "Росія і Китай виступають за адаптацію євразійської регіональної взаємодії в галузі безпеки, економіки, культури та інших сферах до багатополярних реалій в інтересах усіх держав континенту." Багатополярні реалії в уявленні КНР і в уявленні РФ — дві великі різниці. Китай бачить лише дві глобальні наддержави — себе самого і США. І адаптація "євразійської взаємодії" (читай ЄАЕС, ОДКБ тощо) може відбуватися лише в бік зближення з китайським баченням.
7. Пункти про ШОС — Росія визнає першість Китаю. Нагадаю, що Шанхайська організація співробітництва задумувалася і створювалася Кремлем як російськоцентрична структура. До 2022 року вона стала синоцентричною. І сьогоднішня декларація лише підтверджує факт.
8. "Сторони... мають намір вживати заходів, спрямованих на прискорення процесу створення Універсального центру з протидії викликам і загрозам безпеці в Ташкенті та Антинаркотичного центру в Душанбе." А це силова компонента ШОС, яка може з часом замінити собою ОДКБ (точніше, вже замінює для країн Центральної Азії).
9. Кремль підтримав дві глобальні геополітичні концепції КНР — "Глобальну ініціативу в галузі розвитку" та "концепції побудови Спільноти єдиної долі людства". А вони — ніщо інше як базові рамки умовно "китайського світу".
10. РФ і КНР передбачувано різко висловилися проти політики США щодо збереження/розширення свого впливу. І, природно, проти тарифних воєн і торговельних обмежень.
11. При цьому в декларації є окремі пункти з питань Японії (відносно різкі формулювання, які скоріше вигідні РФ), Корейського півострова (тут формулювання скоріше узагальнені, близькі до риторики Пекіна) та Афганістану (явно китайський трек).
12. Щодо України. З одного боку, є вигідні для Кремля слова "усунути його першопричини". Але при цьому є формулювання "при дотриманні принципів Статуту ООН у всій їх повноті, сукупності та взаємозв'язку". Росія "вітає прагнення Китаю відігравати конструктивну роль у його врегулюванні політико-дипломатичним шляхом."
13. Китай НЕ буде фінансувати Силу Сибіру 2. Але готовий купувати більше російського газу (з дисконтом, як зараз) якщо РФ розширить пропускну здатність першого газопроводу "Сила Сибіру".
14. Пункт "зміцнювати взаємовигідне співробітництво по Північному морському шляху;" означає посилення позицій КНР в Арктиці. Але це ще не перемога Пекіна — торг із США триває. Перемогою будуть документи про безперешкодний вхід Китаю в діяльність "Територій випереджаючого соціально-економічного розвитку" і "територій випереджаючого розвитку" у північній частині РФ (нагадаю, що це спеціальні зони, де є не лише пільговий податковий режим, але й частково не працює російське міграційне законодавство).
15. Вперше зафіксовано формулювання "Сторони підкреслюють наявність потенціалу співробітництва між ОДКБ і Китаєм". Для Росії це можливість зберегти ОДКБ від розвалу, утримавши учасників від виходу перспективами китайського приходу. Інтерес КНР читається прозоро — повторити фокус із ШОС. Якщо, звісно, ОДКБ до того моменту не розвалиться.

Висновки із сказаного

Сі максимально "монетизував" свій приїзд 9 травня до Росії. І намагається до американо-китайського саміту зафіксувати РФ у китайській і тільки китайській сфері впливу. Тобто зробити безперспективними спроби Трампа зіграти в РФ як у фактор, що стримує експансію КНР.

При цьому в Кремлі не залишають надій на успіх свого треку переговорів із США. Заради цього не пішли на повну здачу "арктичних" питань. Заради цього (точніше, якоїсь угоди про ресурси) не включили питання ресурсів до спільної декларації.

І, нарешті, важливе для нас. Китай входить у переговорний процес щодо України. Це, до речі, визнав і Трамп. Про таку можливість, точніше про логіку процесів і що це неминуче відбудеться, писав (і малював схеми процесу) у прогнозі на 2025 рік, який презентував у грудні місяці (посилання в першому коментарі).

Але вхід КНР у переговори щодо України не буде миттєвим. Для Китаю важливо з новими вхідними увійти на підготовку американо-китайського саміту. Для Трампа важливо (в тому числі з урахуванням провалу політики шантажу тарифами, провалу на Близькому Сході і провалу його ідей щодо миру в Україні (але успіху щодо угоди про ресурси)) виробити чи оновити власний порядок денний для зустрічі. Для Росії це означає час на проведення літньої кампанії. Тобто на спробу (чергову) досягти перелому на лінії фронту.

А вже ближче до осені почнуться інші процеси.