Все о трибунале для лидеров РФ, который создадут в Гааге. Кто "испортил Путину праздник" и как будет работать "новый Нюрнберг"

9 травня 2025 року має стати знаковою датою для європейського континенту і його майбутнього.

У той час як у Москві відбувався військовий парад до 80-річчя радянського "дня Перемоги", у Львові зібралися кількадесят міністрів та топдипломатів з країн Євросоюзу та інших держав Заходу.

У той час як Путін пишався зустріччю з іноземними гостями, які мали підтвердити його рукоподаваність та легітимність – європейські міністри домовилися створити механізм, який має перетворити російське керівництво на юридично підтверджених злочинців.

За цією домовленістю, уперше від 1940-х років у світі з'явиться спеціальний трибунал, створений для покарання політиків за розпочату і підтриману ними агресію проти іншої держави.

По суті, йдеться про "новий Нюрнберзький трибунал".

Звісно, між ними є певні важливі відмінності – і це не тільки те, що трибунал для російської верхівки буде розташований не у Нюрнберзі, а у Гаазі.

На відміну від Нюрнберга, де суд над нацистами почали створювати лише після завершення війни – про трибунал для російської еліти Захід домовився ще під час активних бойових дій, і він може почати працювати, не чекаючи навіть на перемир'я.

Це є причиною ключової відмінності.

Нюрнберзький трибунал над переможеними нацистами працював у окупованій, повністю підконтрольній Німеччині, підсудні вже були ув'язнені; гаазький трибунал над російською верхівкою не матиме такого привілею.

Утім, у підсумку країни-учасниці майбутнього трибуналу домовилися про схему, яка дозволить винести вироки навіть заочно для вузького кола російських топпосадовців.

Ув'язнення у такому разі зможуть втілити лише у разі затримання людини, а конфіскацію активів у країнах Заходу можна розпочати негайно.

Звинувачення зможуть висунути також Путіну і Лаврову, але винесення вироку щодо них пригальмують до завершення повноважень.

Таким став компроміс, досягнутий ще за участю США.

Те саме стосується Лукашенка та, імовірно, Кім Чен Ина – трибунал не обмежиться російськими підсудними.

Відповіді на головні запитання про трибунал – як він працюватиме, кого судитиме та що не вдалося втілити – читайте у статті "Європейської правди".

Коли запрацює трибунал?.

"Ми створюємо цей трибунал, тому що безкарність за скоєні злочини є неприпустимою.

Лідери, які вирішили надіслати солдатів в Україну, також мають бути покарані.

Якщо не буде покарання – це повториться", – заявила у Львові Кая Каллас, висока представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики.

Тут, у будівлі Львівської ратуші, у День Європи, відбулася виїзна зустріч Ради Євросоюзу у закордонних справах.

А далі до європейських міністрів приєдналися дипломати з низки держав поза межами ЄС, щоби провести ще одне засідання.

На ньому дипломати офіційно та урочисто дали зелене світло новому міжнародному суду, який розслідуватиме лише один злочин – протиправну російську агресію проти України.

"Європейська правда" підготувала цей текст за підсумками розмов із дипломатами, що представляють Україну, інституції Ради Європи, ЄС та одну з європейських країн.

Співрозмовники "ЄП" говорили на умовах анонімності, оскільки ця інформація наразі не є публічною, а деякі дані є чутливими для відносин між державами.

"Ми очікуємо, що трибунал може запрацювати вже у 2026 році", – наголошують джерела у Києві.

Але навіть цей формальний запуск не гарантує, що вироки з'являться так само швидко.

"Йдеться про те, що у 2026-му суд почне писати свої правила, формувати реєстр суддів тощо.

Було б добре, щоб і перші розслідування почалися у 2026-му, та це – оптимістичний план", – визнав один зі співрозмовників.

Чому так довго, якщо Каллас говорить про рішення вже зараз? Бо у Львові ухвалене принципове політичне рішення, яке державам ЄС було важливо публічно зафіксувати.

У тому числі – щоб убезпечити себе від тиску США (до ролі американської влади ми ще повернемося у цій статті, бо це важливо).

Попереду – кілька стадій юридичної роботи.

Наступної середи, 14 травня, на засіданні Комітету міністрів Ради Європи у Люксембурзі Андрій Сибіга офіційно ініціює створення трибуналу.

За тиждень-два пакет документів щодо трибуналу офіційно затверджують у Страсбурзі, а далі Україна і Рада Європи підписують угоду про створення спецтрибуналу як міжнародної організації та статут трибуналу.

Всі ці документи вже є, вони узгоджені і вже не будуть змінюватися.

Голоси у Раді Європи також є.

Угорщина, Сербія та ще кілька країн, звісно ж, будуть проти, але одностайності тут не треба.

Угоду і статут має ратифікувати Верховна Рада, і тут точно не буде проблем або затримок: депутати проголосують за механізм притягнення російського керівництва до відповідальності.

А далі – найдовший етап.

Європейські й не лише європейські країни запросять підписати "розширену часткову угоду" (це такий тип документа РЄ) щодо їхньої участі у роботі трибуналу.

Парламент кожної з цих держав має цю угоду ратифікувати, і не усюди це буде просто зробити.

І лише після того, як збереться певна кількість ратифікацій, яку має наперед визначити Рада Європи – трибунал зможе повноцінно запрацювати.

А згодом мають бути підписані (і теж ратифіковані) двосторонні угоди про співпрацю, які дозволять виконати рішення трибуналу – як-от про конфіскацію майна засуджених, видачу підсудних у Гаагу тощо.

У тому, що цей процес завершиться – сумнівів немає, політичний рубікон дійсно вже пройдений.

Але це забере час.

Хоча Каллас вважає, що до вироків можливо дійти швидше, ніж багато хто вважає, оскільки злочин агресії є очевидним.

"У документах, які я бачила, йдеться, що трибунал має запрацювати у 2026 році, і розслідування мають початися тоді ж.

Але ж це найбільш документований злочин у світі", – заявила вона, відповідаючи на запитання "Європейської правди" у Львові.

Хто опиниться на "лаві підсудних".

Варто наголосити: воєнні злочини та злочини проти людяності лишаються поза компетенцією нового суду.

Численні злочини, вчинені росіянами під час війни, мають розслідувати національні суди або Міжнародний кримінальний суд (МКС).

Але є один злочин, для розгляду якого МКС не має повноважень: це саме по собі вторгнення РФ в Україну.

Річ у тім, що міжнародне право хоч і визнає злочином збройну агресію – але не передбачає інструментів покарання росіян за неї.

Спецтрибунал має заповнити цей пробіл.

Це буде унікальним прецедентом для повоєнного світу.

За останні 80 років у світі відбулися навіть не десятки, а сотні збройних конфліктів між державами, у багатьох випадках йшлося про повномасштабну війни.

Однак від часів Нюрнберзького та Токійського трибуналів, які засуджували винуватців Другої світової війни – світова спільнота жодного разу не зважилася на покарання політиків за агресію.

Важливо розуміти, що агресія – це "елітарний" злочин.

У вторгненні до України брали участь сотні тисяч військових, але її винуватцями є ті, хто спланував і розпочав війну.

У Нюрнберзі звинувачення в агресії пред'явили 16 підсудним (чотирьох з них виправдали за цим пунктом).

Список підсудних у Гаазі складе до 20 осіб, прогнозують у Києві.

Звинувачення мають бути висунуті найвищому політичному керівництву країни – тим, хто планував і схвалював рішення про напад на Україну, перебуваючи на посадах в уряді, парламенті, силових відомствах РФ.

Також логічно висунути звинувачення найвищому керівництву російської армії.

Вирішальне слово у визначенні цього списку матиме Україна.

За статутом, трибунал ініціює розслідування щодо конкретної особи лише після того, як до Гааги з офіційним проханням про це звернеться генпрокурор України.

По суті, Україна у цій процедурі делегує трибуналу переслідування підозрюваних.

На цьому повноваження України як держави закінчуються і процес стає міжнародним.

Прокурор трибуналу має провести розслідування і вирішити, чи є підстави для звинувачення.

Слідчий суддя трибуналу має схвалити або відхилити ордер на арешт.

А далі відбувається сам трибунал і виноситься вирок.

Одна з ключових домовленостей – те, що суд може проходити in absentia, тобто заочно.

Ключові держави світу, що брали участь у переговорах про трибунал, спершу заперечували проти цього і вимагали лише очних проваджень.

Утім, Україні та її однодумцям вдалося переконати у необхідності цього – інакше трибунал перетворився б на фікцію.

Будемо реалістами: шанси на те, що Росія погодиться видати у Гаагу своїх топкерівників, близькі до нуля, але це не має бути нездоланною перепоною для правосуддя.

До слова, Нюрнберг також передбачав процес in absentia: так був засуджений Мартін Борман.

Путін, Лавров, Лукашенко.

Переговори про створення спеціального трибуналу були непростими з багатьох питань.

Але найскладнішим було питання про покарання очільника Росії.

У тому, що Путін є головним відповідальним за агресію, немає сумніву.

Утім, значна кількість країн, що працювали над створенням трибуналу, виступали за те, що глава держави має імунітет від кримінального переслідування, і що для подолання такого імунітету трибунал має отримати як мінімум схвалення Ради безпеки ООН.

Зважаючи на вето Росії у Радбезі, це було наперед неможливим.

Для України натомість одним з ключових питань було те, що спецтрибунал не може заплющити очі на роль Путіна в агресії.

Від учасників переговорів з кількох сторін "Європейська правда" неодноразово чула, що переговори про трибунал були на межі зупинки у принципі.

Але зрештою – вже у 2025 році – прибічники абсолютного імунітету поступилися.

У статуті трибуналу не буде згадки терміну "персональні імунітети".

Натомість є фраза "функціональні імунітети не застосовуються".

Це означає, що посадовці, причетні до планування і забезпечення агресії, не можуть прикритися тим, що вони за посадою виконували державні функції.

Також немає жодних обмежень для розслідування злочинів, включно з тими, які вчинив Путін.

Однак є норма про те, що розгляд суддями має призупинятися для "Sitting Head of State, Head of Government, and Minister of Foreign Affairs", тобто для глави держави, уряду та очільника МЗС на час перебування на посаді.

Це – так звана "тройка", що має особливий дипломатичний захист.

На практиці це працюватиме так.

Офіс прокурора спеціального трибуналу зможе порушити (і гарантовано порушить) кримінальну справу стосовно Владіміра Путіна, Сергєя Лаврова та, імовірно, також прем'єра Михаїла Мішустіна.

Якщо докази їхньої причетності до агресії будуть достатніми – у Гаазі офіційно оголосять, що вони стають обвинуваченими.

"Тобто прокурор проводить розслідування, формує обвинувальний акт, публічно його презентує і публічно його передає постійно діючому судді трибуналу (Pre-trial Judge) для подальшого процесу.

На цьому етапі процес призупиняється на той період, доки ця людина перебуває на посаді президента, прем'єра або міністра закордонних справ.

Щойно обвинувачений іде з посади, процес автоматично відновлюється", – розповіло джерело в уряді, причетне до переговорів щодо трибуналу.

У Києві надають особливу вагу тому, що обвинувачення має бути публічним.

Справа проти Путіна буде найпростішою у доведенні, і вона точно буде серед перших на розгляді трибуналу – у разі, якщо російський правитель доживе до моменту початку роботи трибуналу.

До слова, рішення про трибунал не випадково ухвалили саме 9 травня.

Міністр Андрій Сибіга підкреслив, що спільну заяву разом з європейськими партнерами вирішили зробити саме тоді, коли Путін приймає парад на Червоній площі.

"Путін може вважати себе "переможцем", але скільки б ти себе ним не вважав – покарання незворотне.

І саме цей сигнал ми даємо сьогодні", – заявив він.

Відомо також, що Україна не обмежиться російським керівництвом.

Серед обвинувачених точно буде також самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко.

Білорусь надала для російської агресії свою територію, інфраструктуру, військові бази тощо, і доведення вини Лукашенка, який особисто давав на це дозвіл і підтримував агресію, не видається проблемним.

Та оскільки юридично і фактично він є очільником держави – на нього також поширюється частковий імунітет: процес призупиниться після оголошення обвинувачення.

Київ також має намір довести вину північнокорейського лідера Кім Чен Ина, але тут є складнощі.

Постачання з КНДР зброї, снарядів та ракет є надзвичайно важливим для боєздатності агресора – але це не підпадає під визначення злочину агресії як такого.

Організоване долучення військових КНДР до війни проти України стало принциповою зміною, однак наразі північнокорейські підрозділи не брали участі у бойових діях на українській території, лише на Курщині.

Українські юристи планують довести, що участь корейців у війні на Курщині також є частиною агресії проти України, оскільки курська операція є частиною загальної операції з самозахисту нашої держави, але це – неочевидна і складна конструкція, і немає певності, що судді її підтримають.

Ще складніше – з Іраном.

З одного боку, тут є пряма участь в агресії, адже Іран певний час не лише постачав "Шахеди" росіянам.

Військові Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) на початку особисто координували і запускали дронові атаки по Україні, доки росіяни не навчилися робити це самі.

Але повернемося до тези про те, що агресія – "елітарний" злочин.

Трибунал має судити не пересічних командирів, а лідерів держави.

Треба побудувати доказову базу щодо конкретних керівників Ірану – а це є проблемою.

Довічне з конфіскацією.

Що чекає на тих, кого визнають винним?.

Трибунал передбачає градацію покарань залежно від вини.

Так само, як було з Нюрнберзьким трибуналом – з 24 підозрюваних 12 були засуджені до страти.

Були вироки про ув'язнення від 10 років до довічного.

У гаазькому трибуналі не буде варіантів страти, найвища міра покарання – довічне ув'язнення.

Також можливі обмежені терміни ув'язнення, до 30 років.

Ці покарання перенесені з того, що передбачає МКС.

На додаток до ув'язнення суд може присудити штраф і конфіскацію особистих ресурсів.

Як це може працювати на практиці?.

Суто теоретично – кожна держава-учасниця трибуналу (або навіть держава, що не є формальним учасником), що підпише угоду про співпрацю – буде зобов'язана видати суду обвинувачених та засуджених, якщо ті опиняться на її території.

Також угоди про співпрацю будуть підписані з Європолом – Брюссель на це налаштований.

Варто зауважити, у Нюрнбергу троє обвинувачених нацистів були виправдані.

Гаазький трибунал також не виключає виправдання когось із підозрюваних.

У секретаріаті трибуналу буде створений незалежний підрозділ захисту, який гарантуватиме, що навіть у разі заочного розгляду підсудний матиме високооплачуваних кваліфікованих адвокатів.

Окрім того, у разі якщо після заочного вироку міжнародного злочинця таки затримають і доправлять до Гааги – судовий процес відбудеться повторно, "з нуля", щоб дати обвинуваченим можливість самостійно навести аргументи на свій захист.

У разі, якщо вирок передбачатиме конфіскацію майна – заочний процес не стане перепоною для цього.

Втім, деталі проведення конфіскації ще мають бути передбачені судом, коли той запрацює.

Однак треба усвідомлювати, що основні активи російських керівників перебувають всередині Росії.

Конфіскувати майно Сергєя Наришкіна чи Путіна буде можливо лише за фантастичного сценарію, що у майбутньому якась не існуюча наразі Росія або інша держава на її теренах підпише з трибуналом угоду про співпрацю.

Тому основним наслідком буде символічне рішення – сам факт вироку, тобто перетворення російських керівників на міжнародно визнаних злочинців.

Тут варто додати, що статут спецтрибуналу описує також питання співпраці з МКС, де зараз перебувають на розгляді справи щодо російських керівників, включно з Путіним.

МКС не передбачає процедури заочного розгляду і потребує затримання, тобто трибунал – більш гнучкий у притягненні до відповідальності.

"Ми домовилися, що сам по собі ордер МКС на арешт не зупиняє розслідування або судовий процес у спецтрибуналі.

Але якщо когось із підозрюваних затримують і передають у Гаагу – то МКС отримує пріоритет.

Лише у такому разі провадження в спецтрибуналі будуть зупинятися до винесення вироку в МКС", – пояснив один зі співрозмовників "ЄП".

2022 чи 2014 рік?.

Узгоджені наразі документи трибуналу не дають відповіді на усі питання.

Є те, що має встановити суд, і це стосується не лише вироків щодо конкретних людей.

Одна з інтриг – це те, чи вдасться розширити компетенцію спецтрибуналу на перший етап російської агресії.

Українська переговорна команда від початку пропонувала визначити 2014 рік як рік початку юрисдикції трибуналу, але це не знайшло підтримки навіть близьких партнерів.

Статут міжнародного трибуналу має ґрунтуватися на якихось рішеннях, а міжнародне визнання агресії, як-от на рівні Генасамблеї ООН, відбулося лише у 2022 році.

Утім, тут знайшли дуже добре як для України рішення: трибунал отримав право самостійно визначати термін, від якого починається його юрисдикція.

Тож у разі, якщо генпрокурор України передасть до Гааги прохання розслідувати причетність до агресії російського посадовця, що брав участь у нападі на Україну саме 2014 року – це відкриє двері для міжнародного юридичного визнання того, що й агресія РФ почалася саме тоді.

Наприклад, це може бути Владислав Сурков, один з ідеологів війни проти України у 2014 році (на той час – помічник президента РФ), який у 2022-му був відсунутий від політики.

Також, можливо, трибунал розгляне справи ключових генералів, відповідальних за окупацію Криму та частини Донбасу.

Неоднозначна роль США.

Перелік учасників майбутнього трибуналу досі не визначений офіційно.

У переговорах про його створення донедавна брали участь 40 держав, включно з Україною.

Це включає всі держави ЄС, крім Угорщини, всі держави G7, низку європейських держав поза ЄС тощо.

Але всі учасники – це держави, які прийнято зараховувати до "колективного Заходу".

Протягом трьох років переговорів про трибунал саме це було однією з головних причин для скепсису: мовляв, створюється суд "West against the rest", "Захід проти не-Заходу".

Були сподівання, що на фінальному етапі це допоможе здолати активна участь США, які долучать до процесу союзницькі держави Глобального Півдня і розширять географію спецтрибуналу.

Однак у березні 2025 року, за два місяці після інавгурації Дональда Трампа, США вирішили взагалі вийти з процесу і зупинили свою участь у роботі Core Group, тобто групи держав, які вели переговори про трибунал.

Утім, численні джерела у європейських структурах, столицях та з боку України підтверджують, що вихід США не був деструктивним.

Вони просто перестали їздити на засідання, не висуваючи жодних вимог щодо непокарання Путіна чи чогось подібного.

Понад те, за даними "ЄП", саме конструктивна роль США на початку 2025 року дозволила досягти компромісу про те, як розслідувати злочини "тройки".

За попередньої адміністрації прогресу в цьому питанні бракувало.

Також варто наголосити, що проблеми були пов'язані не лише з позицією США.

Німеччина, Франція, Велика Британія традиційно виступали у ролі тих, хто затягував і ускладнював домовленості.

У тому числі щодо імунітетів.

Логіка проста: у західних столицях, а передусім у Вашингтоні, стереглися, що слідом за їхнім рішенням про переслідування Путіна Китай та Росія зможуть об'єднати іншу частину світу і створити свій трибунал із засудження американського президента, навіть колишнього.

Наприклад, через Ірак.

І байдуже, що аналогія явно хибна.

Але зрештою ті, хто виступав за Україну, змогли переконати інших.

І тут США, які вирішили дистанціюватися від трибуналу, знову зіграли позитивну роль.

Навіть проти волі.

Бо для решти учасників стало зрозуміло, що треба діяти вже зараз – або ніколи.

Поки США не перейшли від ігнорування до протидії.

І треба віддати належне європейським державам – вони лишилися з Україною.

На фінальному засіданні Core Group були усі члени ЄС, крім Угорщини та Словаччини.

Утім, словацький уряд не вийшов з групи офіційно, як США, а лишив невизначеність.

Втім, у Євросоюзі вважають, що і у Трампа ще можуть передумати.

"Зараз США – не частина Core Group, вони вийшли з процесу, але я вірю, що вони повернуться", – заявила у Львові Кая Каллас.