Заборона "Альтернативи": чи зважиться Німеччина покарати головну проросійську партію

Наприкінці минулого тижня політичну сцену Німеччини добряче струсило.

Федеральне відомство із захисту конституції, внутрішня спецслужба, класифікувало ультраправу та проросійську партію "Альтернатива для Німеччини" ("АдН") як правоекстремістську.

Це рішення серйозно активізувало дебати щодо можливої заборони партії.

Потенційний початок процесу і сама заборона можуть мати далекосяжні наслідки.

Не виипадково згодом згадане відомство із захисту конституції поставило на паузу своє розпорядження, вирішивши дочекатися рішення суду щодо клопотання "АдН" про видачу заборони визнавати партію правоекстремістською.

Така обережність не дивує.

Адже "АдН" у сьогоднішній Німеччині – давно не якась маргінальна партія радикальних опозиціонерів.

Вона посіла друге місце на дострокових виборах у лютому, відтоді лише набувала популярності і в недавніх опитуваннях вийшла на перше місце, обійшовши консервативний союз ХДС/ХСС тепер уже канцлера Фрідріха Мерца.

Кожен четвертий виборець, а отже, мільйони людей, підтримує цю політичну силу.

Заборона партії несе великі політичні ризики для тих, хто на це піде.

Тож не дивно, що Фрідріх Мерц і його союз поки не поспішають підтримувати такий крок.

Крім того, заборона створить ризики для всієї німецької демократії, адже може спровокувати радикалізацію значної частини німецького суспільства.

Попри це, дедалі більше голосів у Німеччині, особливо з лівого політичного спектра, наполягають на тому, щоби принаймні розглянути можливість заборони.

Тим паче, що прецедентом це не буде, адже такий досвід в історії країни є.

"Несумісна з ліберально-демократичним ладом".

Але спершу зупинимось коротко на тому, що означає рішення Федерального відомства із захисту конституції від 2 травня, коли "АдН" була оголошена як підтверджено правоекстремістська.

Загалом є три рівні класифікацій для об’єднань, які можуть порушувати конституцію та загрожувати демократичному ладу країни: "підлягає перевірці", "підозрювано правоекстремістський" та "підтверджені екстремістські наміри".

До 2 травня "АдН" мала статус підозрюваної у правому екстремізмі, а три її регіональні гілки – у Тюрингії, Саксонії та Саксонії-Ангальт – були визнані підтверджено правоекстремістськими.

Якщо об’єднання вважається підозрюваним у правому екстремізмі, то відомство може здійснювати за ним нагляд, використовуючи певні розвідувальні засоби.

Якщо ж екстремістські наміри об’єднання чи групи (або й цілої партії, як у випадку з "АдН") підтверджуються, то рівень нагляду поглиблюється.

Він може включати у тому числі прослуховування розмов і введення у спостережувану організацію агентів розвідки.

Юристи стверджують, що рішення від 2 травня фактично оголосило правим екстремістом кожного члена "АдН".

І що тепер щодо щодо них усіх може застосовуватись посилений нагляд розвідслужби.

Над експертним висновком щодо "Альтернативи для Німеччини" федеральне відомство працювало багато місяців.

У підсумковому звіті на понад 1100 сторінок йдеться про те, що "етнічне розуміння народу", яке переважає в партії, "несумісне з ліберально-демократичним ладом", а "АдН" не вважає німців з міграційним минулим з мусульманських країн рівноправними членами німецького народу.

Крім того, політики партії постійно агітують проти біженців та мігрантів, а заяви та позиції партії та провідних представників "АдН" "порушують принцип людської гідності".

Звичайно, що "АдН" не могла проковтнути такий вирок на свою адресу і відразу ж оскаржила його у суді.

І досягла проміжного успіху – наразі це рішення є тимчасово відкликаним.

Але чи є у "Альтернативи" шанси на пову "реабілітацію"?.

Партія зверталася до суду у 2021 році, коли її було визнало підозрюваною в екстремізмі – і програла.

Проте у Німеччині виникли запитання щодо цього рішення навіть у тих, хто його підтримує.

Зокрема – щодо таймінгу.

Відомство із захисту конституції підпорядковується німецькому МВС на чолі з Ненсі Фезер, якій станом на 2 друге травня залишалося працювати на посаді чотири дні.

6 травня у Німеччині склав присягу новий уряд.

Оголошення такого важливого рішення за лічені дні до закінчення служби чинної міністерки від СДПН поставило запитання щодо його політичної заангажованості, що сама Ненсі Фезер заперечила.

Мовляв, Відомство із захисту конституції – це незалежний орган, який самостійно ухвалює рішення, а робота з перевірки "АдН" велась місяцями.

І схоже, що рішення і справді не було поспішно підготовленим, щоб встигнути до завершення повноважень старого уряду.

За повідомленнями німецької преси, Відомство із захисту конституції хотіло оголосити свій вердикт ще наприкінці минулого року.

Однак розпад керівної коаліції і дострокові вибори до Бундестагу зірвали ці плани.

Оголошувати перед виборами в лютому 2025 року про новий статус "АдН" було ще більш ризиковано – це точно викликало би ще більше запитань щодо політичної заангажованості.

Заборонити не можна залишити.

Оголошення "АдН" підтверджено правоекстремістською оживило дискусії про заборону цієї партії – дискусії, які, втім, не є чимось новим для Німеччини.

Активні обговорення на цю тему відбувалися вже декілька разів, і завжди завершувались безрезультатно.

Наприклад, у 2022 році, коли повідомлялося про зв'язки між "АдН" та ультраправим угрупованням "Рейхсбюргерів" – та пізніше, у 2024 році, коли стало відомо про закриту зустріч у Потсдамі, на якій представники "Альтернативи для Німеччини", серед інших, обговорювали видворення мільйонів людей міграційного походження.

Повноваження забороняти партії у Німеччини має винятково Конституційний суд.

Для того щоб він розпочав такий аналіз щодо "АдН", Бундестаг, Бундесрат або федеральний уряд мають подати відповідний запит.

В лютому цього року в Бундестазі намагалися проштовхнути відповідну ініціативу.

Однак знайшлося лише 124 голоси – занадто мало, аби розпочати процес.

Тепер же, після рішення Відомства із захисту конституції, прихильники заборони "АдН" сподіваються, що їхні ряди поповняться однодумцями.

Деякі депутати вимагають негайно ініціювати заборону партії, інші виступають за вивчення цього питання.

Зокрема, ліві пообіцяли "зробити все можливе", щоб ініціювати заборону, а партія "Зелених" висловила свою відкритість до переговорів на цю тему.

Активізувалися політики у федеральних землях.

Парламент Бремена, де керують соціал-демократи спільно із "Зеленими" та Лівою партією, ухвалив заклик до швидкого порушення процедури заборони.

Але треба сказати, що у федеральних землях немає єдності з цього питання, тож навряд чи Бундесрат виступить зі зверненням до Конституційного суду.

Новий віцеканцлер від СДПН Ларс Клінгбайль заявив, що "АдН" є "атакою на Німеччину" та хоче знищити німецьку демократію.

Він виступив за те, щоб новий уряд швидко розглянув майбутні кроки щодо потенційної заборони партії.

А ось канцлер Мерц відреагував вкрай стримано.

Він заявив, що звіт щодо "АдН" необхідно ретельно проаналізувати, та відмовився говорити про будь-які дії до висновків МВС.

Натомість очільник МВС Александер Добріндт від ХСС прямо виступив проти заборони.

Мовляв, та стане лише "водою на млин" ультраправих, які робитимуть із себе жертву "антидемократичного Берліна".

Загалом чимало політиків ХДС/ХСС схильні до поміркованого підходу щодо "АдН".

Вони кажуть, що не допускати до влади партію слід політично, а не юридичними інструментами, щоб не призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків.

Прецеденти заборони.

Підставою для заборони партії у німецькій конституції є стаття 21, у якій зазначено, що неконституційними є партії, які за своїми цілями або поведінкою членів "прагнуть порушити або знищити вільний демократичний лад або поставити під загрозу існування Федеративної Республіки Німеччина".

Головна складність полягає у тому, що партія повинна не тільки систематично прагнути знищити демократичний ладу, а й мати шанси досягти своїх антиконституційних цілей – і цьому повинні бути конкретні докази.

Успішні прецеденти, коли суд знаходив такі докази і забороняв партії, були, хоч і доволі давно.

Зокрема, у 1950-х роках Конституційний суд заборонив Соціалістичну партію Рейху (SRP) та Комуністичну партію Німеччини (KPD).

Проте були і провальні справи, які доводять, що заборонити "АдН" буде не так просто.

Двічі суд намагався заборонити неонацистську Націонал-демократичну партію (NPD), нещодавно перейменовану в партію "Батьківщина".

У 2003 році цього не вдалося зробити з процедурних причин, оскільки у керівництві партії були агенти під прикриттям Відомства із захисту конституції, що, як вважалося, могли впливати на рішення NPD.

Частина суддів визнали це перешкодою для провадження.

А в 2017 році суд постановив, що партія справді прагне знищити демократичний лад.

Однак не знайшов конкретних доказів, які б дозволили вважати, що дії партії можуть привести до успіху.

Прихильники заборони "АдН" вважають, що популярність партії збільшує її шанси на досягнення потенційно неконституційних цілей, що міг би врахувати Конституційний суд.

На додачу партія має блокуючу меншість у парламентах земель Тюрингії та Бранденбурга і відтак може блокувати важливі рішення, такі як зміни до конституцій земель або призначення суддів.

Однак опоненти заборони "Альтернативи для Німеччини" вказують, що є чимало недоліків і навіть загроз від ініціювання заборони.

Найвагоміше – це те, що це рішення викликало б обурення у мільйонів німецьких виборців.

Не кажучи вже про можливе погіршення відносин зі Сполученими Штатами.

Зокрема, державний секретар США Марко Рубіо відразу після оголошення рішення Конституційного суду Німеччини назвав його "тиранією під маскою".

Нескладно здогадатися, яку реакцію викличе у Білому домі заборона партії, якій у команді Трампа відверто симпатизують.

"Жертва системи".

Значна частина виборців ультраправих голосували за "АдН" не тому, що вони є радикалами, а тому, що розчарувались у традиційних політиках.

Заборона партії лише б підтвердила, що "система" не працює і намагається знищити усіма можливими способами "єдину альтернативу".

Це – наратив, який "АдН" радо візьме на озброєння, поки триватиме юридичний процес проти неї, і, таким чином, зможе активніше мобілізувати своїх прихильників не тільки у Німеччині, а й за кордоном.

Реакція адміністрації у США та угорського прем’єра Орбана на визнання "АдН" правоекстремістською у цьому контексті є показовою.

Потенційно процес може зайняти роки, а.

якщо суд не підтримає заборону, "АдН" вийде з цієї історії великою переможницею.

А якщо партію все ж заборонять, ніщо не заважає її нинішнім членам створити нову, засновану на тих самих ідеях, що й "АдН".

А на додачу – з іміджем сили, яку не здатна "вбити система".

Утім, навіть без заборони багато політиків та експертів у Німеччині погоджуються, що "АдН" не можна вважати нормальною партією.

Тому розмови про її нормалізацію, схоже, пригальмуються.

Важко уявити, що членів правоекстремістської партії призначатимуть на вагомі посади, чи що Фрідріх Мерц дозволить собі загравати в парламенті з "АдН", як він робив це напередодні виборів.

А надто після того, як його затвердження канцлером ледь не зазнало фіаско.

Авторка: Христина Бондарєва,.

журналістка "Європейської правди".