Як називати нового Папу Римського: Лев чи Лео? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Обрання нового Папи Римського актуалізувало потребу в розʼясненні правопису та перекладу деяких конфесійних слів. 

1) Прево чи Превост? Батько новообраного Папи Римського мав французьке походження, тому прізвище читається на французький лад: Превó. А от латинською читається, як пишеться: Превост. 

2) Лев XIV чи Лео XIV? За традицією папські імена в кожній мові здебільшого перекладаються. В українській теж: Іван Павло II, Лев XIV.

3) Папа чи папа? Згідно з § 53 Українського правопису («Назви, пов’язані з релігією») в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб уживаємо велику літеру (в обох словах): Папа Римський, Вселенський Патріарх.

4) Капела Сікстинська чи Сикстинська? Вона дістала назву від імені Папи Сікста ΙV, тому Сікстинська (правило «девʼятки» на власні назви не поширюється, порівняймо: Пенсільванія, Міссісіпі). Хоча у двадцятитомному тлумачному словнику наведено приклад із художньої літератури, де це слово написане з «и»: «У Страсний тиждень він мав сам правити відправи у Сикстинській капелі, а у Вербну неділю – в соборі святого Петра» (О. Іваненко). Мовознавці давно порушують питання, чому Ричмонд, але Річард, коли можна Ричард, проте поки що пишемо з «і».

5) «Капела» чи «каплиця»? Італійською – Capella sistina. Тлумачний словник подає запозичення «капела» зі значенням невеликої окремої каплиці або приміщення в католицьких та англіканських палацах для молитов однієї знатної родини. Отже, правильно і Сікстинська капела, і Сікстинська каплиця (друге слово з малої літери). «Капела» і «каплиця» – синоніми, проте у випадку з Сікстинською частіше вживається «капела».

• 1 •

Микола, Київ: Підкажіть, чи треба тут крапка після лапок: «Своє поховання Франциск оплатив сам…»

Ні, не треба. Цитата з §164 правопису («Лапки»): «Примітка 2. Якщо знак питання, знак оклику й три крапки стоять перед закритими лапками, то після лапок у кінці речення ті самі знаки не повторюються; неоднакові ж знаки можемо, залежно від змісту, ставити водночас і перед закритими лапками, і після них».

• 2 •

Анна Нікіфорова: Доброго дня! Нещодавно одна редакторка повідомила мені, що речення на кшталт «її очі заплющуються», «його пальці ковзають по склу», «мої руки опускаються» тощо некоректні, а правильно тільки «вона заплющує очі», «він ковзає пальцями по склу», «я опускаю руки». Чи має вона рацію? І якщо так, то чому? Заздалегідь дякую за відповідь

Ні, не має рації. Сонце сідає, хоча ніг не має, так само й кожен людський орган щось робить (виконує функцію): серце перекачує кров, печінка її очищує і т. д. Руки опускаються і піднімаються завдяки електричному імпульсу з кори головного мозку до мʼязів, так само й очі заплющуються і розплющуються. Інакше тоді, за логікою тієї редакторки, треба казати, що не серце перекачує кров, а «людина за допомогою серцевого мʼяза». Маячня і брак мовного чуття. Зазвичай такі редактори не люблять жодних метафор, а синекдоху «він бігає за кожною спідницею» замінюють на «він бігає за кожною особою жіночої статі».

• 3 •

Наталія Зіброва: Скажіть, будь ласка, чи конструкція «у звʼязку з» є нормативною чи все ж варто її вважати калькою з рос. «в связи с» і замінити на «згідно з / відповідно до / з огляду на»?

Усі ці конструкції нормативні: «у звʼязку з», «через те що», «з огляду на». Кожна має свій відтінок. А от «згідно з» і «відповідно до» мають інші значення. У російській, на яку ви озираєтеся, це «согласно чему» і «в соответствии с», а не «в связи с». Заборону вживання «у звʼязку з» побачила в книжці Тараса Берези «Мова – не калька». Не хочу розбирати це видання, але скажу коротко: відсебеньок та непослідовностей у цій книжці дуже багато. А сполукою «з огляду на» ми замінюємо «виходячи з».

• 4 •

Надія, Чернівці: Як коректно повідомити про смерть людини? Часто пишуть у вас на «Главкомі» «пішов з життя». Але я це чомусь сприймаю, як типу сам вирішив і пішов, тобто скоїв самогубство. А як помер – ну то вже помер, то вже від нього не залежить.

«Піти з життя» і «піти в засвіти» – це евфемізми, які вживаються щодо відомих та шанованих людей. Високий стиль мовлення. Тож якщо йдеться про відому людину, «Главком» цілком виправдано вживає цю сполуку: «Пішов з життя легендарний бразильський футболіст». З суїцидом сполука не повʼязана.

• 5 •

Оксана Лукомська: Чому слово «злодій» зникає, а зʼявляється слово «крадій» (останні кілька років)?

Слово «крадій» так само давнє, як і «злодій». Є у всіх старих словниках (Грінченка, Ніковського, Ізюмова, Кримського і Єфремова та ін.). У Кримського до цього слова ще й багатий синонімічний ряд: хапко, торбохват, вікнолаз, злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, ворю[я]га. 

• 6 •

Оксана Олександрівна: Добридень, пані Ольго! Поясніть, будь ласка, чи вживаються в українській мові варіанти «каварня» або «кавярня» як синоніми до літературної форми «кав’ярня»? Також інколи зустрічаю інформацію, що слово «кав’яр» може бути якось пов’язане з рибами. Чи справді існує таке слово в українській мові і яке воно має значення? З повагою – Ваша шанувальниця.

«Каварня» є у словнику Голоскевича (1929): «Кав’ярня; треба каварня». Тобто «кавʼярня» подано як помилкове. А у словнику Кримського і Єфремова подано обидві лексеми (як відповідники до рос. «кофейня»). «Кавʼярня» ніяк не повʼязана з «кавʼяром» (ікрою), окрім польського походження обох слів (kawior, kawiarnia). У чеській, до речі, kavárna. Особисто мені морфологічно логічним видається «каварня», бо від «кава», ще й асоціюється з «каву варити». Але в активному слововжитку цього слова, на жаль, немає. Скажімо, перекладачеві Олексі Негребецькому «каварня» взагалі асоціюється з «корівником». Химерна фантазія.

• 7 •

Андрій, Київ: Підкажіть, чому в нас немає слова «творог». Це ж реально незручно – називати його двома словами (кисломолочний сир). Може, ви як медійна філологиня запровадите слово, яке піде в маси. Чим, наприклад, не вгодив «творіг»?

«Тваріг» уживається як діалектизм (не «творіг»). Утім, згодна з вами, що позначати «творог» двома словами («кисломолочний сир» або «домашній сир») незручно. Колись в Україні сир був тільки такий, а зараз продається купа видів, тому мусимо уточнювати: кисломолочний, твердий, з пліснявою чи ще якийсь. Натомість слово «тварог» є в усіх західнословʼянських і східнословʼянських мовах, крім нашої: білоруська – «тварог», польська – «twaróg», чеська і словацька – «tvaroh». А от у хорватів і сербів двослівна назва: «svježi sir», «свежи сир». У словниках Грінченка і Ніковського є слово «зсіданина», але це назва ще не готового сиру, а частини, яка виокремилася з кислого молока. Я б теж уживала слово спільнословʼянського походження з українським чергуванням о/і: «тваріг». Власне, діалектизми ніхто й не забороняє. Це не суржик.

• 8 •

Марія Лущик: Оксана Забужко стверджує, що не можна зізнаватися в коханні, можна тільки освідчуватися в коханні. А хіба це не плеоназм? Хіба можна освідчитися в чомусь іншому?

Слушно. Словник Кримського і Єфремова подає варіант «освідчити кохання», а не в «коханні». До речі, про «зізнатися». У радянських словниках (СУМ-11, Вирган і Пилинської) у цьому контексті вживається «признатися», і це не росіянізм, бо є у Грінченка. «Російсько-український словник сталих виразів» 1959 р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) містить такі варіанти: признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому; робити, зробити кому признання в любові (у коханні); освідчувати, освідчити кохання кому; освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому; визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою). Отже, освідчитися в коханні – зайвослівʼя.

• 9 •

Валентина Сенчина: Добрий день, пані Олю! Звертаюся до вас щодо форм прізвища Воробей (ч. р). У державній установі видали довідку хлопчику – Воробʼю. Я вважаю, що Воробею. Допоможіть, будь ласка. Дякую.

У §142 правопису («Відмінювання прізвищ») закріплено, що українські та інші слов’янські прізвища відмінюємо як відповідні загальні назви. Серед прикладів такі прізвища: Заєць – Зайця, Зайцю; Журавель – Журавля, Журавлю; Соловей – Соловʼя, Солов’ю; Бyсел – Бyсла, Бyслу; Свекор – Свекра, Свекру та ін. Оскільки написано, що не тільки українські, а й інші словʼянські прізвища, тоді правильно Воробей – Воробʼю.

• 10 •

Надія Красенко: Як сказати українською «с легким паром»? 

Варіанти, які подає російсько-український словник сталих виразів Виргана і Пилинської, – «Доброго здоровʼя помившись» та «Приємного спочинку покупавшись». Тричленні формули. 

«Главком»