Мігрантський наклеп. Звідки взявся міф про те, що міграція веде до зростання злочинності, і що насправді говорить статистика

Днями кандидат у канцлери Німеччини Фрідріх Мерц заявив про плани нового уряду обмежити кількість прохачів притулку в країні до 100 тисяч на рік, а також збільшити кількість депортацій і призупинити програму возз’єднання сімей. Боротьба з міграцією стала одним з основних пунктів політичних програм правих, а тепер уже часто і центристських партій по всьому світу, причому в риториці політиків зростання міграції пов’язують зі зростанням злочинності.

Віра в те, що зростання міграції призводить до зростання злочинності, настільки сильна в широких масах, що політикам складно уникнути спокуси збирати очки на цих настроях. А тим часом статистика показує, що такого зв’язку немає або він негативний: у суспільствах, де багато вихідців з інших країн, рівень правопорушень знижується. Злочинність в іммігрантському середовищі, звісно, є, але боротьбі з нею сприяє розвиток механізмів легалізації та інтеграції людей, тоді як запровадження обмежень веде тільки до зростання кількості порушень.

Зростання міграції – падіння злочинності

Виборча кампанія Дональда Трампа багато в чому будувалася на одіозній антимігрантській риториці: Трамп запевняв, що в Огайо мігранти з Гаїті викрадають та їдять домашніх тварин, і що Камала Харріс хоче за гроші платників податків проводити трансґендерні операції на нелегалах, які перебувають в американських в’язницях. Він також обіцяв депортувати 20 млн іноземців, які перебувають у США без легальної підстави, – хоча, як підрахували журналісти Washington Post, навіть з урахуванням прохачів притулку, у країні просто немає стільки порушників візового режиму.

Свій другий президентський термін Трамп почав із заяв про позбавлення легального статусу іммігрантів, які прибули в країну за Джо Байдена. Депортація загрожує, зокрема, 240 тисячам біженців з України, а також росіянам, які втекли до США від війни та мобілізації. У зоні ризику опинилися і власники американських посвідок на тимчасове проживання, багато з яких є студентами або викладачами.

Трамп не самотній – праві популістські партії в усьому світі саме мігрантів зробили головною мішенню своєї критики і головним інструментом мобілізації свого електорату. Слідом за хвилями дезінформації слідують хвилі погромів, подібних до тих, що прокотилися минулого літа Британією, – щось схоже вже було сто років тому, тільки тепер місце євреїв зайняли мігранти. Утім, у антимігрантських настроїв теж є своя багатовікова історія. Наприклад, 1517 року Лондоном прокотилася хвиля насильства проти голландських, італійських і німецьких торговців, яких натовп звинувачував у типовому наборі гріхів: злочинах, насильстві над жінками та вилученні роботи у місцевих.

У випадку зі США антимігрантські настрої особливо парадоксальні – адже це країна, створена мігрантами, і впродовж усієї її історії іммігранти були головним ресурсом розвитку американської економіки та культури. Саме на прикладі США якнайкраще видно: міф про те, що, висловлюючись словами Трампа, “мігранти з поганими генами приносять із собою злочинність”, не має нічого спільного з реальністю. Так, у США частка іммігрантів серед населення зросла з 6% 1990 року до 13% 2012-го, тоді як кількість насильницьких злочинів зменшилася з 700 до 400 на 100 тисяч осіб.

Частка мігрантів серед населення і кількість насильницьких злочинів на 100 тисяч осіб у США. Джерело: Niskanen Center

Аналогічну статистику видно і в світовому масштабі: хоча чисельність глобальних мігрантів в останні десятиліття сильно зросла (зі 150 млн осіб до більш ніж 300 млн з 1990 року), рівень злочинності в розвинених країнах стабільно знижується. У Великій Британії на тлі аналогічного зростання міграції за той самий період знизилася кількість майнових правопорушень (таких як крадіжки або грабіж) – з 5100 до 2800 випадків на рік.

Частки мігрантів серед населення та кількість майнових злочинів у Великій Британії. Джерело: The Migration Observatory

Дослідження зв’язку міграції та злочинності ведуться вже понад сто років і незмінно показують, що його або немає, або він негативний – тобто рівень злочинності знижується, якщо в суспільстві багато іноземців. Порівняння статистики щодо вбивств і міграції в 55 країнах між 1990-м і 2019 роками також показує послідовне скорочення кількості злочинів на душу населення, незважаючи на зростання міграції.

Порівняння статистики щодо вбивств і міграції у 55 країнах між 1990 і 2019 роками. Джерело: The Journal of Economic Perspectives

Мігранти скоюють менше злочинів

Дослідження показують, що іммігранти першого покоління зазвичай скоюють менше злочинів, ніж місцеве населення. Так, у Росії на тисячу місцевих жителів припадає шість злочинців, а на аналогічну кількість іноземців – лише два-три.

Мігранти з Венесуели, 2 млн з яких після 2014 року через політичну обстановку на батьківщині переселилися до Чилі, Колумбії та Перу, також вчиняли значно менше правопорушень, ніж місцеві. Таким чином, у країнах, куди прибуває багато трудових мігрантів, знижується рівень злочинності: з одного боку, іноземці, менш схильні до кримінальної діяльності, знижують кількість правопорушень на частку населення, а з іншого – переїзд нових працівників стимулює розвиток економіки і веде до створення нових легальних робочих місць.

Біженці та незадокументовані іммігранти в середньому виявляються більш схильними до скоєння дрібних крадіжок, підробки документів та інших “злочинів заради виживання” (англ. subsistence crimes), ніж трудові мігранти та місцеве населення, оскільки їм просто заборонено працювати в новій країні і забезпечувати себе самостійно – принаймні до завершення процесу легалізації. Після прийняття до Євросоюзу восьми нових держав у 2004 році кількість подібних злочинів у Великій Британії знизилася, тому що багато мігрантів змогли легалізуватися і знайти роботу.

Аналогічно після вступу Румунії та Болгарії до ЄС в Італії вдвічі скоротилася кількість повторних “злочинів заради виживання” серед уже засуджених за них раніше вихідців із цих країн – завдяки доступу до легального трудового ринку. Причому цей ефект був значно помітнішим у північній частині країни, оскільки сільськогосподарська економіка півдня давала незадокументованим мігрантам більше можливостей для неофіційної зайнятості та рівень такої злочинності там був від самого початку нижчим.

На насильницькі злочини спрощення легалізації іноземців ніяк не впливає – знову ж таки тому, що іммігранти першого покоління в принципі менше порушують закон. Однак рівень злочинності значно зростає серед мігрантів другого покоління (тобто тих, що народилися вже в новій країні). Тут дані по Європі та США починають розходитися.

У США представники другого покоління імміграції тільки починають зближуватися з місцевим населенням за кількістю правопорушень. На рівні з місцевими показники виходить уже третє покоління, причому рівень злочинності серед таких мігрантів відповідає рівню діаспори, що проживає в країні, загалом.

У Європі ж мігранти другого покоління скоюють більше злочинів, ніж представники першого покоління і ніж місцеві. Згідно з дослідженням 2010 року, в Нідерландах арештів зазнавали 2,2% молодих (від 18 до 24 років) місцевих жителів, тоді як серед дітей мігрантів цей показник становить 4,4%. Аналогічна картина спостерігалася і в Данії: у 2006 році 1,4% данців у віці від 15 до 45 років хоч раз скоювали злочини, а в другого покоління мігрантів із незахідних країн ця частка становила 5,4%.

Таке явище називають “низхідною асиміляцією” (англ. downward assimilation), тобто погіршенням або стагнацією соціально-економічного становища дітей мігрантів порівняно з їхніми батьками. Цьому може сприяти безліч чинників, починаючи від розбіжності очікувань від життя в новій країні та реальності й закінчуючи дискримінацією та економічними обставинами.

Так, у Німеччині діти вихідців з мусульманських країн часто стикаються з упередженістю з боку вчителів, що обмежує їхні освітні та кар’єрні можливості. Це може підвести до самореалізації через неформальні інститути, до яких належать, наприклад, вуличні кримінальні угруповання. Дослідження показують, що наявність однолітків, які беруть участь у бандах, підвищує ризик залучення до злочинної діяльності дітей однаковою мірою як мігрантів, так і місцевих жителів.

Ситуація може ускладнюватися браком уваги до дітей з боку батьків, занадто зайнятих роботою. Тому важливу роль у запобіганні низхідній асиміляції відіграють мережі підтримки – дитсадки, релігійні організації, сусідські об’єднання, які допомагають дітям мігрантів інтегруватися в суспільство і беруть на себе частину турботи про них.

При цьому інтеграція дітей мігрантів у США, Канаді та Австралії проходить простіше. Ці держави вважаються “країнами імміграції” – тобто історично вони приймали більше іноземних громадян. У таких країнах рівень злочинності серед іммігрантів першого покоління також нижчий, ніж у Європі.

Європейський досвід показує, що створення бар’єрів для інтеграції значно підвищує ймовірність залучення мігрантів та їхніх дітей до кримінальної активності. Німеччина і Нідерланди, наприклад, довгий час не визнавали себе “країнами імміграції”. Тому, коли в 1960-х роках туди приїжджали безліч іноземних робітників (з Туреччини, Марокко і балканських країн), влада абсолютно не планувала інтегрувати їх у суспільство, оскільки очікувала, що ті зрештою поїдуть.

Проте робітники залишалися в Німеччині і перевозили або заводили сім’ї, стикаючись при цьому з проблемами з легалізацією, пошуком роботи і влаштуванням у дітей школи, а німецькі школи і поліція не знали, як з ними працювати, – і мігрантів цієї хвилі легалізували тільки у 2000-х роках. У підсумку Нідерланди і Німеччина зіткнулися з підвищеним рівнем злочинності серед представників цих національностей та їхніх дітей, яких тепер часто називають “втраченим поколінням”.

Чому у в’язницях багато мігрантів?

Швейцарія – одна з країн, найменш схильних до легалізації та інтеграції іммігрантів: навіть у третьому поколінні вони вважаються тут іноземцями і не можуть отримати громадянство. У результаті в місцевих в’язницях найбільша частка мігрантів у Європі, хоча багато хто з них, найімовірніше, народилися в країні. Однак у Європі (за винятком Великої Британії та Ірландії) відсоток іммігрантів-ув’язнених загалом вищий, ніж у США.

Частки мігрантів серед населення і серед ув’язнених у різних країнах. Джерело: The Journal of Economic Perspectives, Reddit

Особливості натуралізації та обліку іммігрантів у статистиці можуть призводити як до завищення їхньої частки серед ув’язнених (наприклад, у Швейцарії), так і до її заниження, як у Франції, де людей, які отримали громадянство, вже не вважають мігрантами офіційно.

Значна частина іноземців у європейських в’язницях – це громадяни Євросоюзу. Відкриття кордонів спростило вчинення багатьох міжнародних злочинів, таких як контрабанда наркотиків, грабежі, шахрайство або торгівля людьми. Часто цим займаються люди, які приїжджають у країну на короткий час спеціально для кримінальної діяльності. Якщо вони потрапляють під арешт, то враховуються в статистиці як мігранти, що може призводити до завищення частки цієї категорії людей у в’язницях. Це особливо актуально для таких країн, як Японія, де задокументованих іммігрантів лише 1% від населення, а у в’язницях частка іноземців становить 2%.

Спотворюють картину й упередження з боку місцевих жителів, поліції та судів. Громадяни, наприклад, можуть бути більш схильні повідомити про злочин, якщо вважають, що його скоїв мігрант. Поліція ретельніше стежить за приїжджими та людьми нетитульної національності. Надмірне патрулювання іммігрантських районів і посилена увага до певних етнічних груп призводить до виявлення дрібних правопорушень, які могли б залишитися непоміченими в більш благополучних районах. Суди ж можуть частіше залишати мігрантів під вартою на час слідства, вважаючи їх більш схильними до втечі, і таким чином обмежувати їхні можливості для захисту.

Громадяни можуть бути більш схильні повідомити про злочин, якщо вважають, що його скоїв мігрант

Важливим фактором є і брак соціальних зв’язків та мовних компетенцій у мігрантів порівняно з місцевими. Іноземці гірше розуміють закони нової країни і свої права, можуть не знати контактів адвокатів і правозахисників. Це ставить їх у свідомо менш вигідне становище порівняно з місцевими.

Нарешті, важливу роль відіграє і той факт, що значна частка мігрантів потрапляють до в’язниць за порушення правил в’їзду або перебування в країні, підробку документів і хабарі поліцейським. Наприклад, 2022 року в Росії 16% усіх злочинів мігрантів були пов’язані з підробкою документів.

Злочини іноземних громадян у Росії у 2022 році. Джерело: “Якщо бути точним”

У 2005 році в Італії частка аналогічних правопорушень становила 10%. В обох країнах підробка документів була третім найпоширенішим мігрантським злочином після крадіжок і незаконного обігу наркотиків. У 2016 році в Німеччині 30% усіх скоєних мігрантами злочинів належали до посягань на майно і підробки документів, причому 63% були пов’язані з безквитковим проїздом у громадському транспорті.

Чому мігранти викликають таку реакцію?

Жертвами мігрантської злочинності найчастіше стають самі іммігранти. З одного боку, це пов’язано з тим, що представники різних національностей частіше спілкуються і взаємодіють саме в рамках своєї спільноти. Такі злочини, як зґвалтування чи домашнє насильство, спрямовані насамперед на знайомих і близьких. Важливим фактором є й те, що мігранти часто селяться в бідних районах, а бідність напряму корелює зі схильністю до криміналу. Крім того, мігранти рідше звертаються до поліції, побоюючись зайвої уваги влади. Для злочинців такі люди – більш зручні жертви.

Через те що мігранти селяться в неблагополучних районах і самі частіше за місцевих стають жертвами злочинців, міграція загалом більше асоціюється з криміналом. ЗМІ поглиблюють цю проблему, підкреслюючи національність злочинця, якщо вона не належить до титульної, або й зовсім поширюючи недостовірну інформацію.

Так було, наприклад, у випадку з нападом на танцювальну школу в британському Саутпорті. Джерела, вочевидь пов’язані з Росією, стверджували, що його скоїв біженець із Сирії, і це спровокувало хвилю антимігрантських погромів по всій країні. Злочинець при цьому народився у Великій Британії, нехай і в сім’ї мігрантів з Руанди, і зовсім не був мусульманином, як це намагалися подати.

Антимігрантські заворушення в британському Саутпорті

Особливо спотворення інформації у ЗМІ впливає на сприйняття зв’язку міграції з тероризмом. Коли терористичні акти вчиняють представники титульної нації, медіа схильні характеризувати такі випадки як “злочини на ґрунті ненависті” та “окремі інциденти”, тоді як терористичні акти за участю іммігрантів-мусульман зображуються як організована війна ісламістів проти Заходу. Через це в суспільстві складається переконання, ніби терористичні акти вчиняються виключно мігрантами, тоді як на ділі вони відстають від місцевих і в цій царині.

Також негативний образ іммігрантів складається через етнічні злочинні угруповання, і хоча у відсотковому відношенні їхня частка в кримінальному світі невелика, злочини, які вони скоюють, викликають більш емоційну реакцію і стають більш помітними, кидаючи тінь на всю діаспору.

Частково причини асоціації міграції зі злочинністю, очевидно, лежать в економічній площині. Навіть згадані лондонські погроми 1517 року відбувалися на тлі збідніння населення і виснажливої війни з Францією. Метадослідження основних чинників, що впливають на ставлення до міграції, показало, що його визначають насамперед рівні доходу, освіти та міжособистісної довіри, економічне благополуччя, досвід контакту з іноземцями, політичні погляди, а також рід занять людини.

Освіта, дохід і рід занять впливають на ставлення до мігрантів, оскільки останні обіймають здебільшого низькокваліфіковані посади, викликаючи таким чином занепокоєння з боку тих місцевих, які також на них претендують. Що вищий дохід і престижніший рід занять індивідів, то прихильніше вони ставляться до іноземців, тому що менше відчувають конкуренцію з їхнього боку й отримують більше вигод від їхньої дешевої праці. Те саме стосується економічної ситуації: там, де вона погіршується, насамперед страждають низькокваліфіковані та малооплачувані працівники, які конкурують з іммігрантами.

Цікаво, що найактивніше проти міграції виступають жителі сільської місцевості, де приїжджих мало. Іноземці частіше селяться у великих містах, а там, навпаки, частіше підтримують ліберальну міграційну політику. Інший приклад – Західна та Східна Німеччина: у біднішій східній частині країни мігрантів істотно менше, але саме там антимігрантська “Альтернатива для Німеччини” користується великою популярністю.

Те ж саме і в США: основний електорат Трампа живе в провінційній частині країни, де мігрантів менше, зате він сильніше страждає від інфляції, безробіття та інших структурних соціально-економічних проблем, що, як добре відомо з численних досліджень, призводить до зростання правопопулістських настроїв. У містах же більш забезпечене й освічене населення має до того ж великий досвід спілкування з людьми всіх національностей і тому менш схильне до забобонів щодо них.

Яка політика знижує злочинність серед мігрантів?

У 2016 році нинішній віце-президент США Джей Ді Венс, тоді ще фінансист у Кремнієвій долині, опублікував у виданні The Atlantic колонку під заголовком “Опіум для народу”, в якій назвав ксенофобну риторику Дональда Трампа “культурним героїном”. Політики на кшталт Трампа експлуатують невдоволення людей, які стикаються з економічними труднощами, перенаправляючи його на мігрантів, меншини і “ворожі” країни.

Однак економічна реальність така, що попит на робочу силу продовжує стимулювати потік мігрантів незалежно від риторики людей, які перебувають при владі. У перший президентський термін Трампу вдалося лише незначно знизити потік мігрантів у США, причому переважно за рахунок обмеження видачі студентських віз і громадянства для іноземців, які відслужили в американській армії.

Британський Brexit, багато в чому спричинений антимігрантськими настроями, теж не привів до скорочення кількості іммігрантів. Навпаки: до голосування щодо виходу з ЄС у 2016 році приплив мігрантів із країн Євросоюзу до Британії становив понад 300 тисяч осіб, а з-за меж ЄС – близько 80 тисяч. У 2024 році зі Сполученого Королівства виїхали 95 тисяч громадян Євросоюзу, але водночас з-за меж ЄС прибули понад 950 тисяч осіб (а кількість прихильників Brexit з того часу знизилася до 30%).

Міграція громадян ЄС і країн за межами ЄС у Великій Британії. Джерело: The Migration Observatory

Ультраправі європейські партії, отримуючи владу, теж змушені приймати іноземців, незважаючи на свою риторику. Дослідження показують змішані результати їхніх спроб обмеження міграції. У Росії потік мігрантів залишається стабільним протягом багатьох років, хоча влада регулярно обіцяє посилити міграційне законодавство. Зараз російська влада одночасно посилює правила перебування іноземців після теракту в “Крокус Сіті Холі” і завозить їх звідусіль, оскільки ринок відчуває гострий дефіцит робочої сили.

Міграційний приріст у Росії. Джерело: “Якщо бути точним”

Дослідники зазначають, що обмежувальні заходи тільки підстьобують мігрантську злочинність, створюючи порочне коло. Витісняючи мігрантів з легального поля, влада обмежує їхні можливості інтеграції в суспільство і заробітку. Це підштовхує їх до того, щоб погоджуватися на менш вигідні умови праці, витісняючи в такий спосіб місцевих з ринку за рахунок більшої вигоди для роботодавців, або спиратися на неформальні зв’язки, зокрема кримінальні, що провокує зростання злочинності – і, відповідно, суспільний запит на нові обмеження. Посилений поліцейський контроль над мігрантами призводить до виявлення більшої порівняно з місцевими кількості злочинів у їхньому середовищі, додатково створюючи відчуття міграційної кризи.

У деяких округах США діє політика “міст-притулків” (англ. sanctuary cities), у яких обмежені повноваження міграційної поліції щодо перевірки документів або арешту жителів таких місць. Передбачається, що такі заходи підвищують довіру іммігрантів до поліції і сприяють співпраці в розслідуванні злочинів.

Дослідження показали, що округи, де є “міста-притулки”, мають сильнішу економіку, а рівні злочинності в них нижчі, ніж в округах, де такої політики не прийнято. Водночас на насильницькі злочини ці заходи, вочевидь, жодного впливу не чинять, оскільки в цьому відношенні між округами різниці не виявлено.

Міграційна поліція США

1986 року в США провели міграційну амністію, завдяки якій майже 3 млн іноземців отримали легальний статус. Аналіз даних за 1980-2000 роки показує, що збільшення частки амністованих серед населення на 1% сприяє зниженню загального рівня злочинності на 4,5%, переважно за рахунок зменшення кількості майнових злочинів. При цьому на насильницькі злочини реформа впливу не справила. Однак, оскільки реформа посилила покарання для тих, хто не потрапив під амністію, вона збільшила кількість економічних злочинів у довгостроковій перспективі.

Досвід країн по всьому світу показує, що люди переїжджають в інші країни в основному з економічних причин. Понад 70% всіх іммігрантів у світі – трудові мігранти. Маргіналізація та обмеження доступу до ринку праці незмінно призводять до зростання злочинності серед них, оскільки вони змушені покладатися на неформальну зайнятість. Мігранти потрапляють у залежність роботодавців, а також позбавляють місцевих жителів конкурентоспроможності, погоджуючись на свідомо невигідні умови праці. Або ж через брак альтернатив вони можуть бути втягнуті в злочинні мережі. І основний спосіб боротьби з такою злочинністю – це створення легальних можливостей заробітку для мігрантів та умов для їхньої інтеграції в нове суспільство.