Пришвидшений вступ України до ЄС зараз в інтересах самої Європи

Приїзд лідерів найвпливовіших європейських країн 10 травня до Києва свідчить про те, що президент Франції Еммануель Макрон, прем’єри Польщі та Великої Британії Дональд Туск і Кір Стармер та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц розуміють, що геополітична турбулентність навколо України набуває таких загрозливих вимірів, що якщо виклики наростатимуть в такому ж темпі, то наступним об’єктом вторгнення Російської Федерації стане вже об’єднана Європа.  “Коаліція охочих” демонструє бажання європейців уникнути прямого зіткнення з Москвою, а це можливо лише в тому випадку, якщо Путіна вдасться зупинити в Україні.  

Зараз виникає ситуація, коли пришвидшений вступ України до ЄС в інтересах самої Європи. Це перекрило б можливість Путіну весь час поширювати інформацію про Україну, як “штучну державу”. Схоже, що лідери провідних європейських держав вже почали усвідомлювати, що відстояти Україну, якщо вона не набуде членства в Євросоюзі, буде дуже важко, якщо не неможливо. Крім того, існує прецедент, коли менше, ніж за рік прийняли Фінляндію та Швецію до Північноатлантичного альянсу. Потрібна тільки воля і бажання це зробити.

Нечленство України в Євросоюзі та НАТО фактично стало допомогою Москві. Оскільки це підбадьорює її до нової агресії, показуючи Путіну, що Україна сама, і тому в Кремля й далі залишається шанс окупувати та колонізувати українські землі. Україну так довго тримали на порозі ЄС і НАТО, що саме це провокувало Московію повірити в те, що так буде завжди.

Ця зустріч в Києві може виявиться історичною. Адже, не виключено, після неї в Брюсселі приймуть рішення, що Україна до 31 грудня 2026 року стане членом Європейського Союзу. І на цей час, який залишається до цієї дати, а це більше як півтора роки, ЄС бере на себе чіткі зобов’язання забезпечувати безпеку Української держави. Звісно, що з Москви лунатимуть оклики, що таке рішення є незаконним та несвоєчасним, оскільки українські області є нібито спірними територіями, і до закінчення війни таке рішення лише здатне спровокувати ще більшу ескалацію конфлікту.

Але тут на Путіна може чекати сюрприз, з Брюсселя йому відповідають, Україна, як одна зі складових об’єднаної Європи вже давно мала право приєднатися до Європейського Союзу. І от тепер, після того, як це рішення було прийняте,  ЄС готовий застосувати всі свої політичні, економічні та військові сили, щоб гарантувати територіальну цілісність та суверенітет свого нового члена.

За цим проглядається пряма можливість, щоб частину переговорного процесу Європа взяла на себе. В такому разі на переговорах з Російською Федерацією одночасно з Україною прийматиме участь і Євросоюз та Велика Британія, чим повністю виключається гра – 2 проти 1, коли Росія та трампівська Америка здатні об’єднати свої сили, щоб примушувати Україну прийняти ультимативні вимоги Путіна.  

Крім того, цілком очевидно, що Україна стає вагомим чинником гарантування європейської безпеки. Оскільки українська армія на сьогодні є єдиною силою на Європейському континенті, яка здатна протистояти російській навалі на Європу.

Особливо цей фактор набуває ще більшої ваги, коли в Сполучених Штатах вже неодноразово заявляли про свою можливу відмову від участі в гарантуванні європейської безпеки. Що, безперечно, викликає закономірні побоювання  в тому, що після зіткнення з цією реальністю, для європейців стане кращою відповіддю не некритичне приєднання до ініціатив Дональда Трампа, чи умиротворення Російської Федерації, а скоординоване зміцнення своїх військових, фінансових і дипломатичних можливостей для отримання більшого контролю над долею свого континенту.

Необхідно визнати, що свого часу в процесі європейської інтеграції не було звернено достатньо уваги на роль оборони.  Тепер виявляється, що в будівництві спільного європейського дому бракує фундаментальної його частини. В той час, коли валюта та оборона –  це два ключових елемента, на яких ґрунтується суверенітет і створення інтегрованого політичного простору. Та коли успіхи Європи на фінансових ринках і у валютному союзі безсумнівні, напрям оборони залишається чи не головною слабкістю Європейського Союзу.

І якщо навіть відкинути всі інші вагомі аргументи користі від приєднання Української держави до ЄС,  то можна констатувати – Євросоюзу потрібна Україна, бо  саме завдяки українській армії європейська безпека набуде абсолютно інших вимірів.

Неодноразові погрози президента США вивести  Америку з НАТО підштовхують об’єднану Європу до прийняття закономірного і важливого рішення – створення потужного замінника цього оборонного альянсу. Виглядає на те, що для Європи  настає час почати створювати Альянс європейської безпекової ініціативи – Alliance of the European Security Initiative (AESI).

А оскільки війна Росії з Україною висвітлила усі вразливі сторони європейської безпеки, настає час розпочати трансформацію безпеки на Європейському континенті. І Україна, з її величезним досвідом війни з терористичною Російською Федерацією, разом з Великою Британією, Німеччиною, Францією та Польщею мала б стати одним із ініціаторів створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI). Адже загальноєвропейську безпеку необхідно розглядати в глобальному контексті, враховуючи всі фактори та ризики, які існують або  можуть виникнути в наш час стрімких змін

Створення AESI ознаменує той факт, що європейці взяли на себе відповідальність за долю Європейського континенту. Адже війна в Україні – це перший крок Путіна. І Європа мусить визначити для себе, стане він останнім, чи будуть наступні кроки.

Адже цією війною Путін намагається поставити Росію в центр світової геополітики, підготувавши цим ґрунт для утвердження багатополярного світового порядку. Реальність є такою, що російський диктатор, після приходу до влади Трампа, відчуває, що у нього вітер у вітрилах.

Переформування європейської оборонної доктрини потребуватиме зміни фінансування та вимагатиме перегляду підходів до цивільних і військових технологій. Враховуючи й питання  ефективності витрачання коштів Євросоюзу на оборону та наявність політичної волі всіх його членів підтримувати необхідний злам в оборонних ініціативах.

Власне тут і відкривається найкраща можливість для України зацікавити Німеччину та Францію, які є локомотивами європейської інтеграції, політичною доцільністю якнайшвидшого приєднання нашої держави до Європейського Союзу. Адже захист Європи від російського вторгнення нині стає одним із головних завдань тих, хто приймають рішення в ЄС. Безпеці континенту загрожує не тільки війна Російської Федерації, а й  її можливі наслідки, якщо об’єднана Європа не проведе своєчасно необхідні зміни в гарантуванні своєї безпеки та оборони.

Позитивні кроки в цьому напрямку вже спостерігаються. Варто лише пригадати, що російсько-українська війна підштовхнула Німеччину до відмови від своєї історичної обережності у зовнішній політиці та спонукала до перегляду своєї оборонної стратегії. Збільшивши військову підтримку України поставивши їй танки Leopard 2, системи ППО та боєприпаси.

Зараз важко сказати, якою буде далі динаміка  взаємин між Америкою та Європою. Але коли все йде до європейської стратегічної автономії, то в геополітичному контексті Україна має шанс претендувати на свою не останню роль в новому атлантичному альянсі. Таким чином, цілі  Європи і України не лише співпадають, а й проглядається їхнє об’єднання, оскільки тримаючи українців й далі поза ЄС, європейці не тільки програють стратегічно. В такому разі, Євросоюз залишається недовершеним проектом, в якому місце України об’єктивно ніким замінити.

Війна в прискорює дискусію щодо необхідності пришвидшеного прийому України до Євросоюзу.  Оскільки, за існуючих глобальних викликів та великих зовнішніх загроз, ще більш нагальною стає  необхідність створення відповідальної  та ефективної європейської оборони. Побудувати інтегровану модель спільної оборони цілком можливо, якщо подолати в Європі існуючі історичні національні розбіжності та трансформувати політичні амбіції у конкретні та рішучі дії.

Зараз можна з впевненістю сказати, що більшість держав-членів ЄС однозначно підтримають втуп України до Європейського Союзу. Серед них Франція, Німеччина, Польща, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Данія, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія. Угорщина, а ймовірно й Словаччина, можуть виступити проти членства України в Євросоюзі. В Євросоюзі вже розробили механізм, як обійти країну, яка піде в розріз з рішеннями ЄС. Приєднавши необхідне рішення до попередньо проголосованого одноголосно рішення з іншого питання.

Втім залишаються ряд держав, де вважатимуть, що членство в ЄС може нести загрозу їхнім інтересам. Їхня позиція невизначеності також стане суттєвою перешкодою для членства України в Євросоюзі. Аргументація цих країн може бути наступною: досягнення перемир’я в російсько-українській війні та заморожування конфлікту шляхом досягнення перемир’я, але без справжнього мирного договору між Україною і Росією, означатиме, що ще дуже довго триватиме серйозна та масштабна територіальна суперечка щодо українських територій, окупованих Москвою військовим шляхом.

Тому нібито вступ України до Євросоюзу зі значною частиною території під російською окупацією, призведе до того, що Європейський Союз і кожна з держав-членів стануть стороною територіальної суперечки та замороженого конфлікту з регіональною державою, готовою застосувати збройну силу, з усіма наслідками та небезпеками, які несе ця ситуація.

При цьому ці держави опасаються, що Україна, будучи членом ЄС і одночасно переживаючи драматичну московську окупацію частини своєї території, здатна на законних підставах зробити російсько-українські взаємини та проблеми, які вони несуть, пріоритетним питанням засідань в Брюсселі. Надовго монополізуючи європейський порядок денний на шкоду іншим законним і важливим інтересам ЄС.

Одночасно критики членства України в ЄС або ті, хто скептично ставляться до цього питання, як їм видається з об’єктивних причин, забувають одне – навіть якщо Українській державі блокуватимуть шлях до Євросоюзу, питання протистояння України з агресивною тоталітарною Росією автоматично не зніметься. Тому пасивна позиція щодо допомоги українцям не тільки не заблокує нову війну, а навпаки – спровокує Третю війну Росії з Україною.

Саме з цього необхідно виходити розглядаючи майбутнє членство України в ЄС та створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI). Адже загроза Європі з боку Росії нікуди не подінеться. Розуміння цього, як і того, що безпека Європейського континенту є неподільною, може захистити Європу від нових вторгнень Російської Федерації на її територію.