Вчителі звуть переселенців із дітьми: у селі під Одесою готові прийняти десять сімей

Село Станіславка на Одещині розташоване біля самого кордону з Молдовою. До моря далеко – 200 км, натомість у самій громаді – чотири річки та пів сотні ставків. Навколо – мальовничі краєвиди, яким можуть позаздрити багато курортних селищ. А повітря, яке тут кришталево чисте повітря! А не зіпсований димом заводських труб захід сонця зі світанками? Місцеві можуть назвати ще багато унікальних рис свого села. Саме сюди запрошують нових мешканців, яких війна вигнала з рідної домівки. Житло є.

У травні приїдуть перші сім'ї

Вже у травні сюди приїдуть перші переселенці – придивитися до місцевих умов. Цілком імовірно, вони стануть новоселами.

Будинки у Станіславці роздають зі своїм інтересом – хочуть омолодити село. Тут близько тисячі мешканців, молодь є – але хотілося б більше. Тому звуть насамперед сім'ї з дітьми. Робота - головне, що цікавить біженців, окрім вирішення житлового питання, - знайдеться: у фермерському господарстві, магазинах, на пошті, також є садок, школа, фельдшерський пункт та аптека, Будинок культури, інфраструктура при прикордонній службі. Лікарі приїжджають. Базар – щовівторка. Але головне – тут абсолютна тиша. Жителі не чули ні виття сирен, ні звуків обстрілів. Це особливо приваблює тих, хто виїхав з фронтових міст і хто має дітей, які лякаються навіть звуків віддаленого грому.
– Ми вже чекаємо на перші три сім'ї, які захотіли подивитися у нас житло, – зазначає Коротко про директор місцевої школи Наталія Берекет. – Поки що приїдуть ознайомитися з умовами. Насамперед запитують про житло. Будинки є різні: є такі, в які можна одразу заселитися, або такі, що чекають на ремонт. Здебільшого косметичного. Але жити можна у всіх.

Наразі у Станіславці готові прийняти до десяти сімей. Будиночки на дві-три кімнати, є на п'ять. Були й безкоштовні, але їх уже забронювали. Нині залишилися лише на продаж. Господарі просять небагато – 500-1000 доларів.

Покликати переселенців запропонували вчителі

Переїздом до Станіславки після оголошення в соцмережах активно цікавляться і дитячі будинки сімейного типу, і великі сім'ї з дітьми та пенсіонерами.

– Раніше у нас були тимчасові переселенці – «місцеві» з Одеси, – зазначають у селі. - Вони перечекали тут перші місяці вторгнення і потім повернулися додому.

Ідея омолодити село належить колективу школи. Свої будинки віддають і самі вчителі. Сільрада їх підтримала.Жителі села також будуть раді, якщо тут з'являться нові обличчя.

– Ми б хотіли допомогти тим, хто опинився у складних обставинах, і заразом оновити населення нашого села, щоб воно й надалі жило, – продовжує директор школи. – Ще кілька років тому у нас у школі була сотня дітей, зараз – 70. А до цього взагалі навчалося 400 дітей! Але, як і скрізь у невеликих населених пунктах, молодь виїжджає. Ситуація не є критичною, але згодом може такою стати. Тож хочемо «зіграти на випередження».

До школи дітей возить автобус. А з вересня громада почне виділяти гроші на безкоштовне харчування для всіх школярів до дев'ятого класу – 10-го та 11-го тут немає. Поки що безкоштовно годують лише до четвертого класу. Бомбосховище теж є.

Особливих визначних пам'яток тут немає, але можливостей для відпочинку на природі вистачає. А це для людей, які втомилися від війни, важливо.

Місцеві попереджають, що звісно, треба враховувати, чи готові ви до сільського життя. Прийдеться звикати працювати на землі – найбільше вакансій у тому ж фермерському господарстві. Та й собі городик тримати не завадить. Земля тут – чорнозем, тож проблем із урожаями у місцевих немає. Багато хто заводить курей або кроликів, або навіть кіз і корів. Проте люди готові допомагати, навіть якщо ви вперше у своєму житті вирішили пожити в селі.

Куди звертатися?

Пишіть у особисті повідомлення Людмилі Сличун або дзвоніть 097 591 41 87.