/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fa8dd4654daf13694e5aa56b3b8aa6d66.jpg)
Вчені розповіли, звідки з’являється веселка і як утворюються її кольори
Насправді веселка виникає зовсім не за рідкісних чи складних обставин — за певних умов її цілком реально відтворити самостійно навіть у себе вдома, здивувавши дітей та дорослих.
На думку науково-популярного видання National Geographic, веселка — це не матеріальний об’єкт і не окреме атмосферне явище, а лише зоровий ефект, оптична ілюзія, яку створює взаємодія світла з краплями води в повітрі.
Інакше кажучи, веселка не має фізичної форми — ми лише спостерігаємо візуальний результат складного заломлення й відбиття світла в насиченому вологою повітрі.
Щоб побачити це явище, необхідно правильно розташуватися: спиною до джерела світла — найчастіше до сонця — і обличчям до зони з краплями води, наприклад, до дощу, туману чи бризок водоспаду.
За таких умов кольорова дуга стає видимою.
До речі, замість сонця може бути навіть потужний ліхтар — ефект залишається схожим.
Веселка виникає завдяки складному процесу заломлення й розсіювання світла: коли сонячний промінь проникає в краплю води з повітря, він змінює напрямок і розкладається на спектр кольорів.
Цей процес повторюється багаторазово в тисячах крапель води, кожна з яких відображає лише частинку загальної картини, утворюючи свою ділянку кольорової дуги.
Цікаво, що насправді веселка має форму повного кола, а не лише пів дуги, як нам здається.
Просто з поверхні землі ми бачимо лише її верхню частину — нижня половина “приховується” за горизонтом.
Проте з висоти, наприклад з ілюмінатора літака, можна побачити справжню круглу веселку у всій її повноті.
Можливо, зі школи ви пам’ятаєте: біле світло — це поєднання всіх кольорів видимого спектра.
Кожен із цих кольорів має власну довжину хвилі, тому коли білий промінь проходить крізь краплі води, кожна складова заломлюється під різним кутом.
Саме це й створює ефект розкладання світла на спектр.
Інакше кажучи, під час проходження крізь дощові краплі біле світло ніби “розщеплюється” на кольори — червоний, жовтий, зелений, блакитний тощо — які ми бачимо у вигляді райдужної дуги.
Червоне світло, маючи найдовшу хвилю (приблизно 650 нанометрів), розсіюється найменше й завжди розташовується на зовнішньому краї веселки.
Фіолетове ж, з найкоротшою довжиною хвилі (приблизно 400 нанометрів), займає її внутрішній край.