Вступ-2025: чим особлива ця вступна кампанія та яких змін очікувати в майбутньому

Вступна кампанія 2025 року вже фактично розпочалася — завершилася реєстрація на НМТ. І це вже четвертий рік, коли абітурієнти вступають в умовах війни. 

Чим нова вступна кампанія відрізнятиметься від попередніх, як цього року відбуватиметься вступ на бакалаврат, магістратуру й аспірантуру? 

Про все це ZN.UA розпитувало заступника міністра освіти і науки Михайла Винницького.

— Пане Михайле, вже завершилася реєстрація на НМТ. Скільки охочих зареєструвалося на тестування?

— За уточненими даними, успішно зареєструвалисяна НМТ312 тисяч учасників, із них майже 21 тисяча — це реєстрації з-за кордону (тобто ті, хто проходитиме тестування не в Україні). В нас є чотири предмети на НМТ: три обов’язкові (математика, українська мова й історія) та один за вибором учасника тестування. Наразі можу запевнити: паніка стосовно того, що цього року вступників буде набагато менше, ніж минулого, є безпідставною. За кількістю учасників ми бачимо зараз фактичне повторення минулорічної вступної кампанії.

— Поки що це можна бачити лише за реєстрацією на НМТ.

— І за НМТ ми це бачимо, і наші неформальні дослідження серед вступників щодо їхніх намірів показують: мало що зміниться цього року порівняно з минулим. Ситуація геть інша, ніж та, що була до 2022 року, але наразі виглядає, що вдалося процедуру й цифри вступу стабілізувати.

— Що обирають учасники тестування четвертим предметом?

— Близько 115 тисяч осіб (це більш як третина) обрали четвертим предметом англійську мову. Ще 73 тисячі обрали географію, 62 тисячі — біологію, 46,5 тисячі — українську літературу. Й, на жаль, найменше учасників обирали фізику та хімію: фізику — майже 9 тисяч, а хімію — майже 3 тисячі. Це дуже прикро, адже фізика та хімія — дуже важливі предмети, які фактично забезпечують природничу галузь, інженерію, технології. Це велика проблема, з якою ми маємо довгостроково працювати, адже відмова від вивчення фізики та хімії відбувається не на етапі вступу до вишів, а набагато раніше. Цього року ми впровадили інновацію в Порядок прийому на навчання: ті абітурієнти, які обирають фізику або хімію як четвертий предмет, отримують певні переваги під час вступу. Для осіб, які обирають ці предмети, передбачено спеціальний метод підрахунку конкурсного балу.

— Тобто в тих, хто обрав на НМТ фізику чи хімію, буде трохи вищий конкурсний бал?

— Так, конкурсний бал за НМТ у вступника, який обрав один із цих двох предметів і вступає на природничу або інженерну спеціальність, буде вищим, ніж у вступника, який обирає ту саму спеціальність, але з іншим вибірковим предметом (за рівних результатів із трьох обов’язкових). Конкретний рівень переваги залежатиме від обраної спеціальності: для природничих — більша, для інженерних — трошки менша, для соціально-економічних — іще менша. Але все ж таки перевага буде, й це інновація, яку запроваджено саме цього року в Правилах вступу-2025. Та очевидно, що цьогорічні вступники почали готуватися до НМТ ще задовго до того, як її було оприлюднено. Тому ми плануємо надавати перевагу під час вступу тим, хто обирає фізику або хімію, й наступного року, й за рік. Відповідно комунікація зараз має йти до тих учнів, які закінчують десятий клас, а ще більше — до тих, які закінчують дев’ятий: продовжуйте вчити фізику та хімію, і якщо оберете їх як четвертий предмет, вам однозначно буде простіше вступити на бюджет чи взагалі до омріяного закладу вищої освіти.

— Під час минулої вступної кампанії було запроваджено систему грантів на навчання. Їх могли отримати абітурієнти з високими балами НМТ, які не пройшли на бюджет. Гранти першого рівня — для тих, хто склав не менш як два предмети на 150 балів, і другого рівня — на 170 балів. Чи зміниться тут щось цього року?

— Насправді 2025-го ми плануємо зробити систему грантів навіть привабливішою. Тому що цього року, вступаючи на деякі спеціальності, можна буде отримати грант першого рівня, якщо два предмети НМТ складено на 140 балів. Це стосується так званих спеціальностей із особливою підтримкою держави: природничих; інженерних, пов’язаних із відновленням інфраструктури; спеціальностей, націлених на відтворення й відновлення людського капіталу. Тобто це математика, фізика, хімія, біологія, деякі інженерні спеціальності, такі як механічна інженерія, агроінженерія, хімічна технологія. На жаль, вони є не надто популярними серед вступників, але фахівці цих профілів надзвичайно потрібні для розвитку нашої країни. До переліку спеціальностей із особливою підтримкою держави також входять медичні (лікарі, терапевти-реабілітологи), освітні (вчителі всіх рівнів) і спеціальності, пов’язані з відбудовою, — архітектура, будівництво.

Слід згадати, що цього року ми пропонуємо дещо збільшити суму грантів відповідно до індексу інфляції. Отже, грант першого рівня становитиме 16,8 тисячі гривень (минулого року було 15 тисяч), а грант другого рівня — 28 тисяч гривень (було 25 тисяч).

— Які міста найбільше приваблюватимуть вступників цього року, за вашими прогнозами?

— Минулого року другим містом за популярністю серед вступників після Києва однозначно був Львів. Харків, який традиційно вважався студентською столицею, на жаль, свої позиції здає, й цього року, очевидно, цей тренд збережеться.

Безпекова ситуація в Харкові, Сумах, Запоріжжі та Миколаєві не сприяє тому, щоб ці міста залишалися популярними серед вступників. Однак, якщо говорити про популярність міст, Дніпро парадоксально підвищує свої позиції. Тому я наголошую, що, ухвалюючи рішення, куди вступати, майбутні студенти зважають не лише на безпекову ситуацію. Вочевидь, відносна безпека сприяє зростанню популярності Львова, але те, що кількість вступників, які обирають Дніпро, не зменшується, свідчить про те, що річ не лише в безпеці — вступник цінує якість вищої освіти, забезпечену закладами певного регіону.

Зараз нас дуже турбує ситуація в Сумах, оскільки Сумський державний університет — це один з наших найсильніших класичних університетів. І от на його популярність серед вступників безпекова ситуація неабияк впливає, адже нещодавні обстріли СумДУ не могли залишитися поза увагою. Ми в міністерстві намагаємося колегам у прифронтових областях допомогти, чим можемо, але в Сумах ситуація об’єктивно важка. Місто розташоване за 40 кілометрів від російського кордону, ворог нищить усе безжально.

Війна спричиняє переміщення населення. Минулого року особливо виразно проявилася тенденція руху абітурієнтів до західної частини країни. Крім магніту Львова, де контингенти студентів істотно зросли, я хочу відзначити зростання популярності ще трьох менших університетських міст: Ужгорода, Івано-Франківська, Чернівців. Дуже часто ми не думаємо про них як про основні освітні центри, але це міста, де є дуже хороші університети, привабливість яких зростає. Йдеться про Ужгородський національний університет, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника в Івано-Франківську, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Ці виші нині тихенько, без особливих фанфар, але, по-перше, підіймаються в наукових рейтингах, а, по-друге, стають популярнішими для студентів.

— Ви не згадали про Одесу. В мирні часи місто було одним із лідерів за кількістю вступників. Зараз воно втратило популярність серед абітурієнтів через безпекову ситуацію?

— Не зовсім. Одеса, на жаль, уже дуже давно стала експортером вступників до інших регіонів України. За винятком Одеського університету імені Іллі Мечникова, міські заклади освіти останні десять, а може, й п’ятнадцять років поволі поступаються в конкурентній боротьбі університетам Києва, Дніпра, а особливо Львова. Як свідчать наші дані, вступники з Одеської області насправді вже багато років їдуть до цих міст і Вінниці.

В Одесі є багато спеціалізованих галузевих закладів — там дванадцять університетів, тому є велика проблема розпорошеності й відсутності певної концентрації ресурсів. Проблему можна було б вирішити укрупненням, тобто об’єднанням ЗВО, й над цим ми зараз активно працюємо. Для порівняння: у Львові зараз працюють чотири потужні державні університети і ще дуже відомий приватний — Український католицький університет. Одеса — місто зі схожою демографією, в якому втричі більше закладів. Тому я особисто нині приділяю особливу увагу Одесі, аби все-таки трансформувати цей освітній простір. Процес іде, зараз працюємо з морськими закладами. Як вам відомо, Одеську юридичну академію нещодавно об’єднали з НМУ імені Мечнікова, а минулого року до цього ж опорного закладу приєднали ще й екологічний університет. Студенти й викладачі при цьому не постраждали, а навпаки — виграли від нових інвестицій у науково-навчальне обладнання.

— Важливе питання будь-якої вступної кампанії — держзамовлення на підготовку фахівців. Це так звані бюджетні місця, за які боротимуться абітурієнти. Які спеціальності цього року будуть у пріоритеті для держави, підготовка яких фахівців фінансуватиметься найбільше?

— Хочу звернути увагу на те, що проєкт постанови про обсяги держзамовлення ще не винесений на розгляд уряду. Відповідно, я зараз можу сказати лише про попередній результат неформальних консультацій між Міністерством освіти і науки та Міністерством економіки. У фокусі уваги державного замовлення — все, що стосується інфраструктурної відбудови нашої держави та людського капіталу. Людський капітал — це про медицину, психологію, терапію, реабілітацію. Ці спеціальності важливі для наших ветеранів, а відповідних фахівців, на жаль, у країні недостатньо. До людського капіталу можна додати також фокус на освіті, який є в державному замовленні, адже тут ідеться про інвестиції в майбутніх вчителів. Ми всі розуміємо, що в освітній сфері є величезна проблема, пов’язана із зарплатами вчителів, і, як ви знаєте, цього року зарплати було підвищено на 2 тисячі гривень. Це важливий крок, але, звісно, його геть недостатньо, тому Міністерство освіти і науки працюватиме над цим і далі. На превеликий жаль, грошей фізично бракує, поки йдуть бойові дії. Проте ми розуміємо, що державі вчитель дуже потрібен і, зокрема, важливим є відновлення вчительського складу, тому що так чи інакше наш учитель старіє.

Однозначно велике державне замовлення буде на всі спеціальності, пов’язані з інфраструктурою нашої держави та її відбудовою: архітектуру, будівництво, транспортні технології, інженерні спеціальності. Далі можемо говорити ще про інфраструктуру інтелектуальну. Природничі науки, безперечно, залишаються у фокусі держзамовлення. Це фундаментальні спеціальності — нам потрібні фізики, хіміки, математики.

Ми свідомі того, що чимало вступників, які матимуть хороші результати з НМТ, захочуть вступати на спеціальності, що не обов’язково перебувають у фокусі уваги нашого Міністерства економіки, яке прогнозує потреби ринку праці. Йдеться про так звані кон’юнктурні спеціальності: право, економіку, менеджмент, журналістику. До речі, 2024 року психологія також була досить кон’юнктурною — такою, де кількість вступників перевищує прогнозовані потреби ринку праці. І саме щодо цих спеціальностей виникає дилема. З одного боку, держава має певні обов’язки фінансувати навчання наших найздібніших вступників, адже за відсутності такої підтримки є ризик, що майбутні студенти поїдуть за кордон. З іншого — коли ці здібні вступники обирають професії, не надто потрібні економіці, постає запитання: за що держава платить?

Аби вирішити цю дилему, минулого року ми запропонували механізм грантів, які функціонують паралельно з держзамовленням. Гранти частково покривають вартість навчання, отже, працює механізм так званого співфінансування. Це означає, що вступник (чи його батьки) отримує кошти на покриття частини вартості навчання від держави, а іншу частину оплачує сам. Це дуже важливий механізм підтримки, адже щороку контракти дорожчатимуть, хороша освіта дешевою не буває.

— Вартість контрактів на навчання зростатиме через інфляцію?

— Не тільки через інфляцію. Знаєте, ми дуже часто говоримо про низькі зарплати наших учителів, але маємо розуміти, що зарплати викладачів вищої школи також низькі. А зарплата викладача напряму залежить від кількості студентів, які заходять у заклади вищої освіти, й від вартості їхнього навчання. Якщо в минулому середня вартість контракту по країні становила приблизно 35–38 тисяч гривень на рік, то цього року очікуємо вже під 50 тисяч гривень — приблизно стільки, скільки й виділяє держава на підготовку одного бюджетника.

Ми розуміємо, що така вартість контракту для багатьох наших громадян є непосильною. Саме тому частину цієї вартості компенсує держава через гранти. Отже, якщо раніше контрактник самостійно сплачував за контракт, наприклад, 38 тисяч гривень, то зараз, за підвищеної вартості, він платитиме 35 тисяч, а ще 15–16 тисяч отримає у формі гранту. В такому разі й вартість навчання збільшується, й держава підтримує сильних абітурієнтів.

Щодо держзамовлення, то маємо ще одну новацію, яку, сподіваємося, найближчим часом схвалить Верховна Рада. Йдеться про те, що державне замовлення має справді стати замовленням держави. Це означає: якщо держава оплачує сто відсотків вартості навчання якогось фахівця, то цей фахівець має певні обов’язки перед нею. А саме — відпрацювати певний період часу за спеціальністю. Це однозначно стосуватиметься медиків, учителів, деяких інших професій, потрібних для державного сектору. Але лише тих, хто навчався на місцях державного замовлення, а не на контракті чи за грантами.

— Ви маєте на увазі відпрацювання після того, як студенти отримають диплом? Як це було колись і називалося, здається, розподілом на роботу?

— Ми це називаємо програмою гарантованого першого робочого місця. Справді, це схоже на розподіл, який був іще за радянських часів. Але тоді був ризик, що вас могли відправити на Камчатку. На щастя, сьогодні ніхто нікого не відправлятиме на небажане місце роботи. Але випускники університетів, які навчалися чотири роки державним коштом, повинні будуть узяти участь у конкурсі на перше робоче місце, організованому Державною службою зайнятості із залученням роботодавців.

— У кожній вступній кампанії традиційно є багато пільговиків. І, звісно, їхня кількість щороку зростає з огляду на ситуацію в країні. Вони забиратимуть місця держзамовлення у сильніших абітурієнтів. Воно не гумове, ми не зможемо всіх забезпечити безоплатним навчанням. Що з цим робити?

— Так, це проблема. Ми дуже сподіваємося на те, що Верховна Рада якнайшвидше ухвалить законопроєкт №10399, який уже зараз підготовлений до другого читання. Він пропонує ввести так звані спеціальні гранти для пільгових категорій вступників. Через механізм цих спеціальних грантів пільговики виводяться з конкурсу на місця державного замовлення. Тобто якщо особа, котра має пільги при вступі, не пройшла на місця держзамовлення й не змогла отримати державний грант першого чи другого ступеня за результатами НМТ, то для неї вмикається спеціальний механізм фінансування. Вона навчатиметься на контракті, але платитиме за неї держава через спеціальний грант. Це кошти, які не розподіляються в межах конкурсу на вищу освіту, а отже, пільговики не забирають місце в іншої особи, яка вступила за конкурсом.

Під час цієї вступної кампанії ми разом із Міністерством у справах ветеранів запускаємо першу таку програму, де вартість навчання ветеранам, дітям ветеранів, дітям учасників бойових дій, які не пройшли вступного конкурсу на місця держзамовлення, оплачуватиметься зі спеціальних грантів.

— Чи є якісь зміни у вступі на магістратуру й до аспірантури?

— У вступі на магістратуру є певні зміни. Вони пов’язані зі складанням Єдиного вступного іспиту (ЄВІ), який відтепер буде обов’язковим для всіх. Також на деякі спеціальності запроваджено загальнодержавні іспити у формі Єдиного фахового вступного випробування.

Щодо аспірантури, то цього року буде вперше запроваджено окремий вступний іспит у формі ЗНО, й майбутні аспіранти вступатимуть через централізовані електронні кабінети. Вступники до аспірантури складатимуть іспит із методології наукових досліджень і в разі успішного проходження будуть допущені до вступних випробувань у закладах вищої освіти. Чи є це стовідсотковим бар’єром проти корупції під час вступу до аспірантури? Ні. На рівні закладів, на жаль, можуть і далі відбирати, умовно кажучи, своїх, але цей механізм точно кращий, аніж той, що працював дотепер.

Цього року, як і минулого, денна форма навчання в аспірантурі буде лише за державним замовленням. Якщо особа хоче вступати на контракт, вона може обрати заочну форму. Розподілятимуться бюджетні місця в аспірантурі за галузями та певними об’єктивними критеріями. Кількість місць у кожному закладі залежатиме від того, які є публікації співробітників, можливості для забезпечення наукового керівництва, які були в минулому захисти дисертацій.

— Якби вас попросили назвати одну річ, яка точно відрізняє цю вступну кампанію від попередніх, що це було б?

— Я сказав би, що зараз приймальні комісії, адміністрації університетів, Міністерство освіти і науки, практично всі націлені на те, щоб освіта не використовувалася не за призначенням, зокрема як засіб уникнення мобілізації. Увага до намірів і мотивації вступника цього року буде високою. Я дуже сподіваюся, що вступник обиратиме заклад, програму свідоміше, ніж це було в минулому. На сьогодні йдеться про усвідомлений вибір.

Зараз у нас понад сотня закладів освіти проходять перевірку щодо того, чи справді в них навчаються студенти чоловічої статі віком 25 років і старше, які були зараховані. Якщо це очне навчання, то перевірка відбувається фізично, безпосередньо в аудиторіях. Також перевіряються документація, результати іспитів. І вже зараз очевидно, що цього року ми матимемо досить багато студентів, які за результатами сесії в травні-червні будуть відраховані. Водночас треба сказати, що в нас є величезна кількість чоловіків віком від 25 років, які на сьогодні зрозуміли, що освіта — це та річ, якою вони не скористалися, коли їм було по вісімнадцять, і зараз повернулися до цього питання й часто є зразковими студентами. І ми дуже зацікавлені в тому, щоб вони далі розвивалися. Адже це і є майбутній людський капітал нашої країни. Це позитивно.

— На вашу думку, яка найпотрібніша зміна у вступі вже назріла?

— Вже не першу вступну кампанію ми вводимо нижню планку вартості навчання на контракті, нижче якої ЗВО не можуть її опускати. Це так звана індикативна собівартість. І це зараз дуже контроверсійно, тому що заклади на прифронтових територіях просто плачуть через те, що в них буде недостатньо вступників. Вони хочуть знизити ціну за навчання, аби бути привабливішими для абітурієнтів.

У нашій країні непогана освіта. Якщо ми її зараз здешевимо, то зробимо собі дуже погану послугу. Тому я сказав би, що одна з речей, яка має визначитися при вступі, полягає в тому, що ми повинні зрозуміти: якісна освіта не може бути дешевою. Маємо знайти механізми компенсації різниці між дорогою вищою освітою та обмеженими можливостями купівельної спроможності сімей, які хочуть, щоб їхні діти здобували цю освіту. Відповідно, для цього якраз і задумані гранти, й ця система має бути розширена, має бути більше можливостей для їхнього отримання. Тобто важливо знайти баланс між бажанням допомогти абітурієнтам і потребою не знецінити вищої освіти.