Сім міфів російської пропаганди про Другу Світову війну

Керівники РФ поширюють фейки про незначну роль у перемозі над фашизмом західних союзників, перебільшуючи роль Китаю.

Напередодні  та 9 травня вищі російські політики все частіше посилались на події Другої Світової війни, але робили це в інтерпретації, вкрай далекій від історичних фактів. Від заяв про особливу роль Китаю – до розповідей про плани нападу Заходу на СРСР: у виданні “Точка.” зібрали сім головних фейків, які транслюють керівники країни і підхоплюють пропагандисти

Міф про оборону Мінська

Говорячи про захисників Волгограда, Путін сказав: “[Вони] стояли на смерть так само, як герої Брестської фортеці, оборони Мінська, Ленінграда, Севастополя, інших наших міст і рубежів”;

У реальності оборону Мінська навряд чи можна назвати героїчною: столицю Білоруської РСР оточили і взяли за три дні, без затяжних боїв. Вермахт узяв у полон від 280 до 324 тисяч радянських солдатів. Командувача Західного військового округу, який мав обороняти Мінськ, генерала Дмитра Павлова, було розстріляно менше ніж за місяць після здачі міста – за поразку. 1974 року Мінську присвоїли звання “міста-героя” – але не за оборону на початку війни, а за масштабний партизанський рух, що почав діяти в столиці Білорусі від самого початку німецької окупації.

Заперечення ролі США

Дмитро Пєсков заявив, що Росія впоралася б без американської допомоги – ленд-лізу;

Пєсков суперечить не тільки сучасним історичним оцінкам, а й офіційній радянській версії тих часів. Так, Йосип Сталін ще 1943 року чітко сказав: “Найважливіші речі в цій війні – машини. Без цих машин, що поставлялися за ленд-лізом, ми б програли цю війну”.

Хрущов писав: “Хочу сказати про слова Сталіна, які він кілька разів повторював, коли ми вели між собою “вільні бесіди”. Він прямо говорив, що якби США нам не допомогли, то ми б цю війну не виграли: сам на сам із гітлерівською Німеччиною ми не витримали б її натиску і програли війну”;

Легендарні установки залпового вогню “Катюша” базувалися на вантажівках Studebaker, поставлених за ленд-лізом – про це повідомляв навіть “Первый канал”. А віце-адмірал Сергій Єлісєєв писав: “Необхідно відзначити, що кораблі, які надійшли від союзників, значною мірою забезпечили діяльність флоту”.

Міф про “жадібність Заходу” і пеніцилін

Виступаючи з публічною лекцією, прем’єр Михайло Мішустін заявив: “Ще 1928 року британець Олександр Флемінг відкрив пеніцилін (…) Однак зарубіжні колеги не поспішали ділитися своїми досягненнями. І радянським медикам довелося розробляти антибіотики з нуля”;

До початку війни пеніцилін ще не був ефективним антибіотиком. Він не мав широкого медичного застосування, а його серійне виробництво почалося тільки в 1944 році. Ба більше, того ж року до Москви прибув один із першовідкривачів антибіотика, британський учений Хоуард Флорі, щоб обмінятися досвідом із радянськими колегами. Таким чином, йшлося не стільки про зловмисність і жадібність, скільки про технологічну та логістичну складність впровадження нових ліків в умовах воєнного часу.

Перебільшена роль Китаю

Голова Держдуми В’ячеслав Володін, виступаючи із заявою про роль Китаю у Другій Світовій війні, назвав цю країну “найнадійнішим союзником нашої країни на східному фронті”. Він також заявив, що Китай “воював із мілітаристською Японією з 1931 до 1945 року” і втратив понад 35 мільйонів осіб;

У реальності, в 1934 році між СРСР і Китаєм мав місце збройний конфлікт. Друга китайсько-японська війна офіційно почалася в 1937 році, а не в 1931.

Китайський опір справді відіграв значну роль у стримуванні Японії, проте ключові поразки японської армії на Тихоокеанському театрі бойових дій були завдані Сполученими Штатами під час боїв за Мідуей, при Іводзімі та на Гуадалканалі. Саме американські повітряні нальоти привели до руйнування ключових об’єктів японської військової промисловості;

35 мільйонів загиблих, за версією Володіна, не відповідають загальновизнаним: більшість міжнародних оцінок варіюється в діапазоні від 15 до 22 мільйонів жертв.

Міф про добровільні військові облігації

Міністр фінансів Антон Силуанов, розповідаючи про фінансистів під час Другої Світової, сказав, що радянські громадяни добровільно купували облігації військової позики;

Силуанов спотворює історичні факти: незважаючи на слово “добровільні”, радянські облігації воєнного часу мали примусовий характер. Історики називають військові облігації СРСР “фінансовим зашморгом“, і розповідають, що внески віднімали прямо із зарплат працівників, а гроші або вилучали безповоротно, або повертали на невигідних умовах.

Міф про безглуздість атомних бомбардувань Японії

Глава “Росатома” Олексій Лихачов розповів про застосування американцями ядерної зброї проти Японії: “Але ж ніякого воєнно-політичного сенсу в застосуванні тих двох перших бомб в Японії не було! Японія за крок стояла від капітуляції! Але це була демонстрація не Японії. Це була демонстрація нам, Радянському Союзу, колишньому союзнику!”.

Лихачов підміняє поняття: демонстрація сили не була причиною ядерного нападу. Американські документи свідчать про те, що основною метою застосування атомної бомби було прискорення капітуляції Японії.

Вона не стояла за крок від капітуляції, як заявляє Лихачов: Токіо проігнорував Потсдамську декларацію, в якій США, Велика Британія і Китай погрожували Японії “швидким і повним знищенням”, якщо вона не капітулює. Президент США Трумен у своєму щоденнику писав, що японці готові битися за імператора до кінця, і застосування ядерної зброї дасть змогу уникнути вторгнення і високих втрат серед американських солдатів.

Міф про плани нападу Заходу на СРСР у 1945 році

Далі за всіх зайшов Дмитро Медведєв. Виступаючи з лекцією в рамках марафону “Знання. Перші“, заступник голови Радбезу і колишній президент РФ  заявив, що США і Великобританія збиралися атакувати СРСР у 1945 році: “Уже тоді Лондон готував проти нас третю світову війну”.

Медведєв говорить про Операцію “Немислиме” – військовий план нападу на радянські війська у Східній Німеччині та Польщі. Такий план дійсно був, щоправда, його писав Військовий кабінет Великої Британії – без участі США.

Медведєв упускає, що британські військові відхилили план, а Черчилль, який і запропонував його написати, сприймав його, згідно з назвою, не як план до дії, а як аналіз “гіпотетичної ймовірності“. Мандат Черчилля закінчувався: план був готовий 22 травня, а вже 26 липня він подав у відставку через поразку на виборах.