Забудовники Києва через "ручних" чиновників намагаються позбавити ще одну історичну будівлю охоронного статусу

Будинок розташований у історичному центрі міста, на розі вулиць Ярославів Вал і Бульварно-Кудрявської, і побудований у неоготичному стилі київським єпархіальним архітектором Павлом Спарро. Вже є й забудовник, готовий "освоювати" ділянку землі й садибу на ній, а сама пропозиція позбавити її статусу (а отже, знести) виходить від киян, що повинні були б дбати про збереження історичної спадщини.

Про пропозицію виключити садибу Сербулових 1876 року побудови з Переліку пам'яток Києва від Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА повідомив київський пам'яткоохоронець Дмитро Перов. Він розповів, що ідею озвучили на засіданні ради, що відбулося минулого четверга, 8 травня 2025 року. Ідея, каже він, належить Василеві Тимковичу - це керівник Українського державного науково-дослідного та проєктного Інституту "УкрНДІпроєктраставрація".

"На зауваження щодо неможливості зміни, заміни або іншого виду перебудови памʼяток - член Ради запропонував просто її виключити з відповідного Переліку памʼяток. На думку Тимковича, в існуючої будівлі оригінальним (збереженим) є лише фасад - такі будівлі неможливо і не потрібно зберігати"

Крім нього, на пропозицію пристала членкиня Ради Інна Шулешко. Вона внесла пропозицію забудовнику провести додаткові дослідження аби виключити будівлю з Переліку памʼяток і "робити з нею, що завгодно". Прикметно, що сама Шулешко увійшла до Ради замість архітектора Миколи Віхарєва після скандалу зі знесенням садиби Зеленських - вона й була особою, що зробила дослідження про, нібито, нецінність та неавтентичність цього будинку, і зрештою замінила представника забудовників у Консультативній раді. А бюро Віхарєва розробило проєкт ЖК, що мав постати замість цієї будівлі.

За "збігом обставин", цього разу також саме архітектурне бюро Віхарєва й представило проєкт "перебудови" садиби Сербулових. Тобто київська будівля, якій виповнилося майже 150 років, може стати черговою жертвою забудовників через конфлікт інтересів в членів Консультативної ради - коли члени цього дорадчого органу, ймовірно, виступають на стороні забудовників.

Сам же Тимкович, що, як керівник УкрНДІпроєктраставрації, мав би дбати про збереження історичного обличчя Києва, не раз висловлювався про необхідність збереження обличчя старого Києва. Так, в інтерв'ю виданню "Вечірній Київ" у жовтні 2020-го він зауважував, що пам'ятки не належать нашим сучасникам, а "ми повинні лише передати їх з рук минулого покоління в майбутнє". Напевно, це стосується не усіх пам'яток, а лише тих, що подобаються особисто Тимковичу.

Довідка. Зауважимо, що садибу за адресою "вул. Бульварно-Кудрявська, 3" звели у 1876 році за проєктом відомого тоді у Києві єпархіального архітектора Павла Спарро. Будинок виконаний у неоготичному стилі, за традицією класичної архітектури, його планування підпорядковане суворій симетрії.

На першому поверсі центральну частину займала вітальня (з трьома вікнами на вулицю) і дещо менша їдальня (ті ж три вікна, але вже у двір будинку). У крилах споруди - однакові кімнати, по два вікна у кожній. Бічні сходи вели у мезонін на дві кімнати - це надбудова над середньою частиною будинку, з вікнами на вулицю та у двір. У підвальному поверсі містилися кухня, комори й "людська" кімната для прислуги.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. будинок декілька разів переходив з рук в руки родин київських дворян. Тут мешкали Білокопитови, Добржинські та Адамовичі - усі прізвища були добре відомі киянам сто років тому. А вже за незалежності України садибу Сербулових відреставрували, і в будівлі розташовувався ресторан східної кухні "Шафран" - він був тут до 2012 року.