Візит Сі до Москви зафіксував нову реальність. Які в Китая плани щодо України та Росії

Отже, парад у Москві й загалом візит Сі Цзіньпіна (чи Дзіньпіна, за новим українським правописом) зафіксували політичну реальність: Росія є васалом Китаю, сателітною країною, яка існує виключно в орбіті старшого брата.

На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, — Путіну нема де маневрувати, нема між ким балансувати. Гра у багатополярний світ закінчилася для Росії глухим кутом.

Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти. Вони там були давно, але мало мину́ти три кривавих роки. Китай має сказати своє слово, але яким воно буде?

Стратегічна мета Китаю — світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства". Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого. Хто цей старший брат, здогадайтеся.

(Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх.)

Якою є стратегія Китаю щодо російсько-української війни?

Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.

Чи потрібна Китаю поразка Росії? Ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна. Російська поразка також означає ймовірний розпад росії, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.

То, може, Китаю потрібно нескінченне продовження війни? Ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки.

То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз. Війна продовжується, але ніхто не перемагає. Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки. В інтересах Китаю росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна нескінченна, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.

З цієї точки зору, для Китаю все складається якомога краще.

1. Росія не здатна перемогти.

2. Росія не здатна зупинитися й буде продовжувати.

3. Китай не вступає у війну явно, але без нього Росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.

4. Росія не має маневру, не може балансувати між Китаєм і кимось іншим.

5. Російські союзники, васали й сателіти переходять до Китаю всі разом.

6. США програють цей раунд начисто. Європа розгублена.

7. Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.

Ключові китайські проблеми:

-- сповільнення економіки, зростання безробіття,

-- значна залежність від експорту,

-- пастка середнього доходу: зарплати зростають, тепер це не дешева майстерня,

-- старіння населення, зупинка демографічного зростання,

-- сильний дисбаланс між чоловіками і жінками,

-- постійна потреба в дешевих ресурсах.

Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме:

-- поступове отримання контролю над російськими ресурсами: реальний контроль без політичної відповідальності, що можна забезпечити через китайські компанії та спільні проєкти,

-- демографічне проникнення в російські регіони,

-- безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.

Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.

Джерело — допис Валерія Пекаря у Фейсбук.