Пам’ятники-переселенці: Леонтович з Покровська до Вінниці, а Чубенко з Краматорська - до Львова

Залишити не можна, зберегти. Саме таке рішення ухвалила місцева влада багатьох прифронтових міст щодо місцевих пам’ятників. В небезпечних умовах, інколи під постійними обстрілами евакуюють важкі і габаритні скульптури. Адже це культурна спадщина, яку не можна залишити на поталу ворогові. Про те, звідки і куди переїздять пам’ятники - у матеріалі Коротко про.

Леонтович замість Горького

На початку вересня минулого року з Покровська (Донеччина) до Вінниці переїхав пам’ятник Миколі Леонтовичу - композитору, який подарував світові «Щедрика». У рідному Покровську скульптура стояла поблизу центрального Ювілейного парку. Але коли місто день за днем почали обстрілювати, місцева влада вирішила: пора евакуювати і бронзового Леонтовича.

Скульптуру композитору демонтували впродовж кількох днів. Заважали щоденні рясні прильоти. Але вона благополучно прибула у Вінницю, на свою, так би мовити, історичну батьківщину. Тому що саме тут, на Поділлі, почалося і закінчилося життя видатного композитора.

Новою адресою бронзового Леонтовича став Центральний парк Вінниці, який, до речі, тепер носить його ж ім’я. За іронією долі скульптура автору «Щедрика» зайняла місце раніше демонтованого пам’ятника російському письменнику Максиму Горькому.

Пам’ятник Леонтовичу – це насправді скульптурна композиція, що складається з двометрової бронзової скульптури самого композитора, який стоїть поруч з макетом залізничної станції селища Гришине (нині – Покровськ) та музичної школи, яку він заснував та в якій свого часу працював. Раніше композицію доповнювало скло, з викарбуваними текстом та нотами другої редакції славетного «Щедрика», яку композитор завершив у селищі Гришине. Та крихка поверхня зазнала ушкоджень і потребує реставрації.

Дирекція парку наголошує: це лише тимчасове переселення. Як тільки ситуація в Покровську стабілізується, Леонтович повернеться додому. А поки що вінничани мають почесну місію зберегти пам’ятник.

До слова, музейникам Покровська також вдалося вивезли у безпечне місце і особисті речі родини Леонтовича. Наприклад, цукорницю, яку власноруч виготовив батько композитора. Побутова річ? А має значну культурну цінність, тому що на тій цукорниці є зображення ластівки, яка прикрашає і герб Покровська.

Тисячолітня евакуація

Цю пам’ятку культури рятували наче в бойовику. Знову Покровськ. Під щоденними обстрілами бійці 3-ї штурмової бригади вантажать у кузов вантажівки кам’яну скульптуру вагою майже півтони. Їй, між іншим, приблизно 800 років.

Кам’яну бабу вдалося вивезти у відносно безпечне місце – до Дніпра. Зараз вона знаходиться у тамтешньому музеї імені Яворницького, у законсервованому вигляді. Тимчасово, адже після закінчення бойових дій повернеться у рідний Покровськ.

Ця баба - раритет. Музейники кажуть, що це скульптура половецького воїна: впродовж століть збереглися такі ознаки як шолом, пояс, зачіска з трьох кіс. Це вже 12-та кам’яна баба, врятована з Донецької області.

На скульптурі залишилися типові для мінометного обстрілу сліди, але це наслідок ще часів Другої світової. А так скульптура має всі шанси ще довго розповідати про давню історію українських степів.

Шевченківський арт-об’єкт

Покровськ був багатий на пам’ятники. Ще одна тамтешня скульптура композиція переїхала на Дніпропетровщину – пам’ятник Тарасові Шевченку. У Покровську він з’явився в 2019 році.

Шевченко сидить на стільці, а навпроти стоїть ще один, вільний, для кожного українця. Скульптура виготовлена з бронзи і граніту, розміром 13 на 6 метрів. Її вдалося без втрат демонтувати і успішно перевезти у місто Самар на Дніпропетровщині. Пам'ятник перебуватиме там до закінчення війни.

Орігамі з бетону

З Покровська до Вінниці перевезли скульптуру оленя, який раніше прикрашав парк «Ювілейний».

Статуя оленя виготовлення з бетону, і в стилі орігамі. У 2018 році художниця Жанна Кадирова створила цю інсталяцію замість радянського монумента з літаком. Цікаво те, що сама скульптура була залита на постаменті. Надзвичайно складна робота, і, разом з тим, стильна та сучасна стала візитівкою міського парку.

Тепер цей олень-орігамі знаходиться у Вінниці. Його встановлять у парку імені Леонтовича.

Чубенка до Львова

Ще один пам’ятник, який тимчасово змінює прописку - статуя Степана Чубенка, юного героя, якого у 2014 році вбили за проукраїнську позицію. За життя він був воротарем молодіжної команди краматорського ФК «Авангард».

Скульптура підлітка у футбольній формі з номером 1, з м’ячем у руках стояла у Саду Бернацького в Краматорську. Але місто надто близько до лінії фронту. Тому пам’ятник евакуювали. Тимчасовим його «опікуном» став футбольний клуб «Карпати» у Львові. Саме клуб погодився оплатити транспортування та зберігання пам’ятника на час дії воєнного стану.

Степан Чубенко – герой нашого часу. У липні 2014 року 16-річного хлопця викрали, катували та згодом розстріляли проросійські бойовики за проукраїнську позицію. Посмертно він нагороджений орденами “Народний Герой України”, “За мужність” ІІІ ступеню.

Крім того, на честь загиблого хлопця у Краматорську перейменована вулиця. Школа № 12, в якій він навчався, теж носить його ім’я. А номер воротаря Чубенка -1 - навіки закріплений за ним у ФК «Авангард».

До речі

Оцифровують і закривають фанерою

На жаль, не всі об’єкти можна евакуювати. Наприклад, надзвичайно масштабні пам’ятки архітектури. Тому ще один спосіб їх зберегти – перенести у віртуальний світ.

Так, у Харкові робоча група з оперативного реагування на руйнування об’єктів культурної спадщини отримала перше технічне обладнання від ЮНЕСКО за підтримки Департаменту міжнародного співробітництва.
 
Серед отриманої техніки - сучасні геодезичні прилади, фотокамера з професійною оптикою та комп’ютерне обладнання, які допоможуть фахівцям сканувати пошкоджені пам’ятки, зберігати цифрові копії та планувати відновлення історичної спадщини міста, - розповідають в Харківській міській раді.

Українські та міжнародні фахівці вже роблять 3D-скани, знімають з дронів, описують в архівах. Звісно, від вибухів, пострілів, мародерства це не вбереже скульптуру чи будинок. Але хоча б залишиться детальна копія, яку можна буде відновити.

Також деякі пам’ятки «запаковують» у фанеру, мішки з піском, вогнетривкі тканини, риштування. Наприклад, у центральній частині Львова сьогодні не впізнати багато скульптур. Статуї-фонтани на площі Ринок буквально запаковані. Таким чином місцева влада хоче зберегти пам’ятки культури від пошкоджень. Хоча, відверто кажучи, від вибуху поблизу кам’яного Нептуна чи Афродіту не вбережуть ні фанера, ні мішки з піском.