Неизбывный Рама: какие проблемы проявили выборы у "конкурентов" Украины за вступление в ЕС

У неділю, 11 травня, у Республіці Албанія відбулися парламентські вибори – одинадцяті після падіння комуністичного режиму Енвера Ходжі.

Самі по собі вибори містили небагато інтриги – всі соціологічні опитування свідчили, що Соціалістична партія прем'єра Еді Рами має всі шанси зберегти більшість – їй прогнозували здобуття від 45% до 55% голосів.

А сам Рама, який обіймає посаду прем’єра з 2013 року, тепер має всі шанси вчетверте поспіль сформувати уряд та керувати ним до 2029 року.

Проте набагато важливішим було інше питання.

Наскільки ці вибори будуть сприйняті Заходом як демократичні та справедливі? Тим більше, що Еді Рама створив чимало підстав для критики – опозиція називає його стиль правління напівавторитарним і навіть порівнює з режимом Слободана Мілошевича в Югославії.

А зважаючи на те, що Албанія є кандидатом на вступ до ЄС, цьогорічні вибори мали стати перевіркою її демократичних інституцій.

І тим самим – потужним аргументом або за прийняття Албанії до євроспільноти, або проти цього.

Чи склала Албанія цей іспит?.

Make Albania Great Again.

Перш за все, кілька слів про албанську політичну систему, що, як вважається, відповідає інтересам великих партій, обмежуючи можливості малих політичних об’єднань та звичайних виборців.

Зокрема, кожен учасник виборів формує список зі 180 осіб – що саме по собі обмежує можливості малих партій.

З них 140 кандидатів у списку визначені відкрито, а 40 проходять за закритим списком, що обмежує вплив виборців на формування майже 30% списку, однак дає чималі можливості для керівництва партій.

Як наслідок, на нинішніх виборах до списків потрапили особи або з судимістю, або з кримінальною історією.

Для отримання місця у парламенті партії мають подолати бар'єр у 3%, а блоки – 5%.

У цьогорічних виборах взяли участь 11 партій та три виборчі блоки.

Ще одна особливість албанських виборів – вага голосів діаспори.

За фактичного ​​населення країни у 2,7 мільйона право голосу мають 3,7 мільйона людей.

Адже це право мають і ті громадяни, які виїхали з країни.

Цього разу вперше за посткомуністичні роки у виборах змогли взяти участь представники діаспори в усьому світі.

З майже мільйона діаспорних виборців своїм правом скористалися майже 250 тисяч, відправивши бюлетені поштою.

Втім, така ситуація значною мірою дискредитує практику соціологічних опитувань, адже вони враховують настрої лише тих виборців, що живуть у країні, а не численної діаспори.

Багато років поспіль ключовим суперником керівних соціалістів є Демократична партія Албанії (ДПА).

На ці вибори демократи пішли, створивши блок "Демократична партія – Альянс за Велику Албанію" з 24 консервативних та правих партій.

Його очолив Салі Беріша, який до 2013 року був і президентом, і прем'єром Албанії.

Згідно з опитуваннями, Альянс міг розраховувати приблизно на 30% голосів.

Зазначимо, що назва цього об’єднання не може не турбувати сусідні Чорногорію, Грецію та Північну Македонію, адже надто часто Беріша каже про Велику Албанію.

І, як годиться балканському правому політику, Беріша копіює Дональда Трампа.

Навіть носить блакитну бейсболку з написом MAGA (однак в даному контексті це швидше означає Make Albania Great Again).

І не лише копіює – підтримати Берішу приїхав Кріс Ле.

Сивіла, один зі співкерівників виборчого штабу Трампа.

Вибори під впливом переговорів з ЄС.

Виборча кампанія пройшла загалом спокійно та без значних порушень і скандалів, що вигідно відрізняло її від виборів у деяких сусідніх країнах.

Хоча окремі сутички на виборчих дільницях, напади на членів виборчих комісій та членів їхніх сімей, фотографування на дільницях (заборонене законом) та інші порушення мали місце.

Але звісток про масові фальсифікації та проблеми з виборчими списками поки що немає.

Як і очікувалося, перемога дісталася соціалістам, які вже оголосили, що планують знову висунути на посаду глави уряду Еді Раму.

Соцпартія, згідно з підрахунком близько 90% бюлетенів, отримала приблизно 52,5% голосів, що дозволяє претендувати на 82 мандати (на минулих виборах партія здобула 48,8% голосів та мала 74 мандати).

Цього більш ніж достатньо для більшості у 140-місному парламенті країни.

Натомість виборчий блок під керівництвом Демократичної партії отримує трохи більше за 34%, що дає їм лише 52 мандати.

Решта 16 мандатів ще не поділена.

Наразі відомо, що щонайменше шість із них отримують опозиційні партії: політичний рух Nisma Thurje (три мандати) та по одному – "Албанія стає рухом", Партія можливостей та Рух "Разом".

Попри те, що при явці в 41% реальна частка людей, що віддали голоси за соціалістів, складає лише близько 25%, вони знову отримують одноосібну більшість, а Рама має всі шанси ще на чотири роки залишитися на посаді прем’єра.

Такий високий результат пояснюється як високою партійною дисципліною соціалістів, так і потужною інформаційною кампанією, а також обіцянками покращення життя.

Ще один важливий аргумент на користь Рами – розблокування вступу Албанії до ЄС.

Довгі роки країна не могла розпочати переговори, оскільки була об’єднана в один кошик із Північною Македонією.

Вибори, що відбулися, стали першими парламентськими виборами в Албанії з моменту початку офіційних переговорів до Євросоюзу в квітні 2022 року.

За цей час Албанія добилася відкриття трьох переговорних кластерів.

Рама переконує: до 2030 року Албанія стане членом ЄС.

А тому євроінтеграція стала одною з домінуючих тему всієї виборчої кампанії, а гаслом Соцпартії стало "Албанія 2030 у ЄС".

"Правильний", але дещо авторитарний.

Перемога Рами є хорошою новиною для України.

Він системно підтримує боротьбу нашої держави проти російської агресії та надає всю можливу допомогу.

Албанія послідовно підтримує всі антиросійські санкції ЄС та відстоює необхідність справедливого миру, який має гарантувати незалежність та територіальну цілісність України.

Тому, мабуть, не дарма наші друзі на Західних Балканах – Албанія, Косово, Хорватія – підписали у березні цього року декларацію щодо посилення оборонної співпраці.

Вони не хочуть дозволити "русскому миру" (як і "сербському") загрожувати миру та стабільності у регіоні.

Втім, якщо дивитися із самої Албанії, то нинішні вибори та ситуація у країні загалом виглядають не так оптимістично.

Вибори знову продемонстрували низку явку виборців, яка стала найменшою за останні роки.

Якщо у 2013 році проголосували 55,5% виборців, у 2017 – 46,7%, у 2021 – 46,3%, то зараз – лише 41,2%.

Таку низьку явку можна пояснити втомою виборців від Рами і Беріші, які змінюють один одного весь період після правління Ходжі.

За такої явки зростає вага голосів державних службовців та осіб, зайнятих у держсекторі.

А це – понад 183 тисячі виборців, для яких наявність роботи часто напряму залежить від партії-переможниці.

Звичайна для Албанії ситуація – партія-переможець приводить своїх людей на посади, перетворюючи їх на "рабів" результатів наступних виборів.

А на додачу – примушуючи їх голосувати за "свою" партію під загрозою втрати роботи у разі поразки.

Для Албанії з понад 10-відсотковим безробіттям (а серед молоді – 25-відсотковим) це стає реальною загрозою доброту всієї родини.

Не випадково деякі європейські політики та багато професійних політологів називають цю систему влади Еді Рами м’якою автократією.

Перед країною стоять небезпечні виклики.

Й на першому місці – корупція, яка охоплює майже всі сфери життя.

Наприклад, розвиток туризму підштовхнув будівельну галузь.

Відразу, як і в Україні, почалися будівельні афери з відмиванням грошей та спекуляціями землею.

Корупційні схеми охопили сміттєвий бізнес, розвиток інфраструктури, соціальні програми.

Під тиском та за підтримкою Євросоюзу Рама у 2016 році розпочав глибоке реформування судової системи.

Ці реформи привели до низки розслідувань та судових переслідувань високопосадовців.

Серед них, зокрема, опинився наближений до Рами мер Тирани Еріон Віляй.

І все ж перемогти це явище не вдається.

Тому Рама запевнив виборців та Євросоюз у тому, що в новому уряді будуть лише люди "з імунітетом від корупції".

При цьому, деякі політики вважають, що.

під виглядом боротьби з корупцією Рама бореться насамперед з опозицією.

Наближення Албанії до членства в ЄС змусить Брюссель більш пильно придивитися до цих проблем.

А відповідно, наступна прем'єрська каденція Рами може виявитися переломною.

Втома від "непозбувної влади", необхідність проведення складних реформ та сподівання суспільства на швидкий вступ до Євросоюзу можуть стати дуже вибуховим коктейлем.

Автор: Володимир Цибульник,.

кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан.