Вирощування перцю: 10 помилок, які позбавляють вас великих врожаїв

Щоб отримати багатий та здоровий урожай солодкого перцю, недостатньо просто посадити розсаду в ґрунт.

Ця теплолюбна культура вимагає уважного догляду та дотримання певних правил агротехніки.

Навіть досвідчені городники можуть припускатися помилок, які непомітно, але суттєво впливають на кількість та якість зібраних плодів.

Розгляньмо десять найпоширеніших прорахунків, уникаючи яких, ви зможете повною мірою розкрити потенціал своїх перцевих грядок та насолодитися рясним врожаєм соковитих та ароматних перців.

10 помилок, через які ви можете втратити врожай перцю.

Занадто рано.

Поспіх із висадкою розсади перцю у відкритий ґрунт може призвести до затримки росту та зниження врожайності.

Перець є теплолюбною культурою, і оптимальна температура ґрунту для його висадки становить +15-18°C, а повітря — +20-25°C (джерело.

Висадка занадто рано, коли ґрунт ще холодний, може спричинити стрес у рослин, уповільнити їхній розвиток і зробити більш вразливими до хвороб.

Ранню висадку можна практикувати лише під тимчасові укриття, такі як плівка або парники, де можна підтримувати необхідний мікроклімат.

Недостатньо світла.

Перець потребує щонайменше 6-8 годин прямого сонячного світла на день для оптимального росту та плодоношення.

У затінених місцях рослини перцю витягуються, стають слабкими, їхні стебла тоншають, і вони можуть падати під поривами вітру.

В таких умовах формування зав’язі значно погіршується або взагалі не відбувається.

Для забезпечення достатнього освітлення рекомендується висаджувати перець на відкритих, сонячних ділянках, дотримуючись відстані між рослинами не менше 25 см і між рядами — не менше 60 см, щоб кожна рослина отримувала достатньо світла та простору для розвитку.

Краще мілко, ніж глибоко.

При посадці розсади перцю дуже важливо не заглиблювати кореневу шийку — місце, де стебло переходить у корінь.

Занадто глибока посадка може призвести до загнивання стебла та затримки розвитку рослини.

Розсаду перцю слід висаджувати на ту саму глибину, на якій вона росла в розсадній ємності.

На відміну від томатів, витягнуту розсаду перцю не рекомендується висаджувати лежачи.

Заглиблювати можна максимум до рівня сім’ядольних листочків, а краще взагалі уникати заглиблення, щоб рослина швидше прижилася і почала активно рости.

Опори знадобляться.

Незважаючи на те, що близько посаджені перці можуть частково підтримувати один одного, підв’язування є важливою процедурою, особливо для високорослих сортів та гібридів з великими плодами.

Під час сильних дощів або вітрів навантажені плодами стебла можуть зламатися або полягти, що може призвести до пошкодження кореневої системи та втрати врожаю.

Підв’язка забезпечує підтримку стебел і запобігає їхньому виляганню.

Особливо термінової підв’язки потребують рослини, гілки яких легко ламаються навіть при легкому дотику.

Не огірок, але все ж… Перець дійсно краще переносить пересадку, ніж огірки, але ця процедура все одно є для нього стресом, і приживається він довше, ніж, наприклад, томати.

Щоб мінімізувати пошкодження кореневої системи, рекомендується висаджувати розсаду методом перевалки, обережно переміщаючи рослину з розсадного стаканчика в підготовлену лунку разом із земляною грудкою.

Багато садівників радять взагалі відмовитися від пікірування розсади, щоб зайвий раз не травмувати ніжні корінці.

Ні спеки — ні холоду, ні вологи — ні засухи.

Перець дуже чутливий до екстремальних температур.

За температури вище +35°C пилок стає стерильним, що призводить до опадання квіток і відсутності зав’язі.

Водночас перець не переносить і тривалого похолодання.

Оптимальний температурний режим для росту та плодоношення перцю становить +20-30°C.

Перець також вологолюбний, але надмірний полив, особливо застій води в ґрунті, може призвести до загнивання коренів і опадання квіток та зав’язі.

Недостатній полив також негативно впливає на ріст плодів і загальну врожайність.

Поливати перець слід регулярно, але помірно, під корінь, уникаючи потрапляння води на листя.

Кращим варіантом є крапельний полив, який забезпечує рівномірне зволоження ґрунту без перезволоження.

Глибоко рихлити небезпечно.

Коренева система перцю розташовується у верхньому шарі ґрунту, тому глибоке розпушування міжрядь може пошкодити коріння, що призведе до в’янення, опадання квіток і зав’язі або навіть загибелі рослини.

Розпушувати ґрунт слід обережно, на глибину не більше 2-3 см, кожні 1-2 тижні для забезпечення доступу повітря до коренів та видалення бур’янів.

Мульчування посадок перцю органічними матеріалами, такими як тирса, соснова хвоя або солома шаром 7-10 см, допомагає зберегти вологу в ґрунті, запобігає росту бур’янів і усуває необхідність частого розпушування.

Підживлення обов’язкове.

Для формування великих і якісних плодів перець потребує регулярного підживлення протягом усього вегетаційного періоду.

У відкритому ґрунті підживлення рекомендується проводити кожні 1-1,5 тижні, чергуючи органічні та мінеральні добрива.

Перець особливо потребує азоту на початковому етапі росту для розвитку вегетативної маси та калію під час цвітіння та плодоношення для формування плодів.

Фосфор також важливий для розвитку кореневої системи.

Однак надлишок добрив може бути таким же шкідливим, як і їхня нестача.

Свіжий гній використовувати для підживлення перцю не рекомендується, оскільки він може спричинити розвиток грибкових захворювань плодів.

Запилення не завадить.

Перець є самозапильною рослиною, тобто кожна квітка має чоловічі та жіночі репродуктивні органи і може запилюватися власним пилком.

Однак перехресне запилення між різними сортами перцю, що ростуть поруч, за допомогою комах також можливе і може призвести до збільшення врожайності та покращення якості плодів.

Тому, якщо на ділянці висаджено кілька різних сортів перцю, це може позитивно вплинути на загальний урожай.

Не допускайте хвороб і шкідників.

Перець схильний до різних захворювань (грибкових, вірусних, бактеріальних) і може уражатися шкідниками, такими як тля, павутинний кліщ, колорадський жук тощо.

Для профілактики захворювань рекомендується проводити обробку рослин медьвмісними препаратами (наприклад, бордоською рідиною, мідним купоросом) 1-2 рази за сезон.

За потреби можна використовувати системні фунгіциди та інсектициди відповідно до інструкції.

Важливо регулярно оглядати рослини на наявність ознак захворювань або шкідників і вживати своєчасних заходів для їхнього усунення, щоб запобігти поширенню проблеми та втраті врожаю.