Клінічна смерть змінила життя дівчини: що вона побачила на "тому" світі

Жителька США перебувала у стані клінічної смерті 8 хвилин і після цього різко змінила своє життя.

Що підштовхнуло її до такого кроку і що вона пам’ятає про той момент, коли була мертвою, пише Daily Mail.

«Коли Бріанна Лафферті перестала дихати на вісім хвилин у лікарні Техасу, вона не просто повернулася до життя — вона повернулася з повідомленням.

«Смерть — це ілюзія, і наш час на Землі — це не кінець», — сказала вона журналісту видання.

Її надзвичайне зіткнення зі смертю сталося лише у 25 років.

Але замість травматичного досвіду вона пішла з глибоким відчуттям спокою, мети та змінених стосунків із самим життям.

«Це змінило хід мого життя — те, чого я боялася, більше не мало надо мною влади, а те, за чим я раніше ганялася, більше не здавалося важливим.

Я повернулася з відчуттям своєї місії та глибокої шани як перед життям, так і перед смертю», — каже Лафферті.

Стан клінічної смерті тривав лише вісім хвилин, але відчуття було таке, ніби її не було місяцями, каже дівчина.

Вона згадує, як почула голос, який запитував, чи «готова» вона прийняти смерть, коли зіткнулася з викликом, який, на її думку, вирішив, чи повернеться вона, чи ні.

Бріанна з дитинства боролася з рідкісним генетичним захворюванням мозку, яке називається міоклонусною дистонією.

Воно спричиняло болісні м’язові спазми та нервовий біль, що ускладнювало сон — і життя.

Але саме у 2017 році все стало так погано, що її тіло виснажилося.

Лежачи на лікарняному ліжку поруч з матір’ю, Бріанна перестала дихати.

Її серце зупинилося.

Але через вісім хвилин, дивом, воно знову почало битися.

Те, що сталося між цим, за її словами, змінило все.

Коли вона втратила свідомість, Бріанна почула голос, який запитав, чи готова вона померти.

Коли вона відповіла «так», то поринула у те, що вона називає «повною темрявою».

Замість паніки настала ясність.

«Я була абсолютно нерухома, проте відчувала себе повністю живим, усвідомленим і більш собою, ніж будь-коли раніше.

Не було болю, лише глибоке відчуття спокою та ясності», — згадує дівчина.

У цьому іншому світі вона вже не пам’ятала свого людського «я».

Вона була невагомою, відокремленою від своєї фізичної форми — і усвідомлювала, що те, що ми переживаємо на Землі, швидкоплинне та крихке.

«Там усе відбувається одночасно, ніби часу не існує, проте панував ідеальний порядок», — розповідає Бріанна про «той» світ.

Бріанна опинялася в яскраво-синьому тунелі, «заповненому одиницями та нулями», який, на її думку, символізував математичну структуру Всесвіту.

Той тунель відкривався у білу кімнату без дверей та вікон — лише більше цифр — перш ніж вона потрапила в низку яскравих, сюрреалістичних пейзажів.

В одній сцені істоти, яких вона не впізнавала (але відчувала з ними глибокий зв’язок), спускалися по засніжених деревах.

Коли вона подумала про те, що не любить сніг, пейзаж одразу ж перетворився на пишну, весняну атмосферу.

У якийсь момент вона навчилася літати — але врешті-решт вдарилася об жердину та втратила руку.

Але на відміну від того часу, коли вона була живою на Землі, Бріанна не відчувала болю, коли отримувала травми, і їй було цікаво спостерігати, як закривавлена кінцівка відростає.

Її останньою зупинкою була кімната, де сім могутніх істот подарували їй сувій.

Але перш ніж вона встигла розгадати його вміст, то повернулося і своє тіло.

Повернувшись у своє тіло, вона відчувала себе так, ніби її не було вже кілька місяців.

Але насправді минуло лише вісім хвилин.

Її одужання після клінічної смерті було тривалим — фізично, емоційно та духовно.

Згодом Бріанна перенесла експериментальну операцію на мозку, яка, за її словами, була «надзвичайно успішною» та допомогла зменшити симптоми хвороби.

Хоча Бріанна визнає, що трохи боїться пережити ще один клінічний досвід смерті, вона вірить, що все, що мало статися, станеться.