Коаліція охочих, охочих до чого? Литовський політик написав нищівну статтю про європейських союзників України

Колишній голова Міністерства закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс розкритикував позицію «коаліції охочих», яка зібралась 11 тижнів тому. Про це передає«Главком» з посиланням на сайт Ландсберґіса.

Ландсберґіс назвав основні підсумки прогресу «коаліції охочих» станом на сьогодні.

За словами політика, Макронові довелося нагадати колегам, що суверенні держави не потребують дозволу Путіна, щоб розміщувати війська в Україні. Проте він наголосив, що Польща все одно виступила проти розміщення військ.

Мерц заявив, що Taurus «на столі», а потім прибрав його зі столу.

«Було ухвалено рішення висунути ультиматум про припинення вогню, але потім вирішили його не виконувати. Можливо, це сталося через те, що ніхто не мав плану, як його виконати – що, своєю чергою, ставить під сумнів мудрість самого його висування. Трамп, можливо, боячись, що європейці вкрадуть його Нобелівську премію миру, зірвав їхній план і підтримав іншу ідею, яка не спрацювала, тому він заперечив, що її підтримував. Його нинішня позиція така: «нічого не станеться, поки я і Путін не зустрінемося». Це звучить трохи занадто схоже на 1938 рік, чи не так?», – йдеться у статті.

Також ексочільник МЗС згадав заяву Мерца, що заморожені активи буде використано «якщо» це законно. – «Але ми вже давно знаємо, що це законно. То чому він просто не може сказати, що активи буде використано — без «якщо»?».

«Путіну пригрозили «паралізуючими» санкціями, які згодом перетворилися на погрозу почати підготовку паралізуючих санкцій, а потім – на звичайний раунд санкцій, які є такими ж паралізуючими, як м’які подушки в сценці Монті Пайтона. І хоч я, безперечно, бажаю їм усіляких успіхів, я дивуюсь: чому так важко знайти бодай якісь докази того, що коаліція охочих насправді хоч щось готова зробити – не кажучи вже про щось справді визначальне? Скажімо, ми чули чимало про 1000 кораблів так званого тіньового флоту Рóсії. І от після місяців переговорів Европі вдалося узгодити санкції проти менш ніж 200 з них. Якщо додати 100 уже санкціонованих, то ми стрімко наближаємося до 300! Із тисячі. Це означає, що ще 700 кораблів і далі курсують з Санкт-Петербурга куди завгодно » везучи російську нафту і повертаючись з юанями, рупіями чи якою там ще валютою користуються покупці», – додав він.

А це означає, що російська скарбниця досі наповнюється грошима.

«Отож… наступного разу, коли ми скажемо Путіну «готуйся бути паралізованим», цілком можливо, що його паралізує від сміху. Путін чудово розуміє, як (не) працюють правила ЕС – і, друзі, він аж ніяк не тремтить. Ми навіть не можемо досягти серйозного поступу у питанні вступу України до ЕС. Фактично, ми йдемо назад. Евросоюз відновить довоєнні мита на Україну з 6 червня. Це рішення коштуватиме українцям понад €3 млрд щорік. І водночас високопосадовці їдуть до України, щоб оголосити про пакет допомоги на €1 морд. У цьому нема навіть мінімальної логіки. Підсумовуючи: попри всі слова і заяви, які ми чули після виступу Джей Ді Венса в Мюнхені, маємо ситуацію без військ, майже без зброї, без заморожених активів, без протиповітряної оборони, без паралізуючих санкцій, без вступу до ЕС, з новими митами – і без Taurus. То що насправді відбувається? Я боюся, що відповідь — «нічого». А може, ще гірше», – пише Ландсберґіс.

Литовський політик припускає, що можливо насправді ніхто не готовий робити нічого, крім розмов про готовність. – «Можна сказати, що все, що відбувалося після Мюнхенської конференції з безпеки, – це точнісінько те затягування часу, якого й варто було чекати від Европи, яка відмовилася від ідеї захищати Україну й погодилася перерозподілити ресурси на виробництво пресрелізів, які створюють враження прогресу, але не містять жодного реального змісту».

На кінець Ландсберґіс запитав тих політиків, які обіцяли «стояти поруч з Україною»: «А ви пробували справді підтримати Україну?».