Крим є невід’ємною частиною України: заява Меджлісу кримськотатарського народу

Цього дня, 81 рік тому, розпочалася насильницька депортація всього кримськотатарського народу з рідного Криму до віддалених районів Центральної Азії, Сибіру та Уралу. У зв’язку з цим, в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Меджліс опублікував заяву, передає «Главком».

«Протягом кількох днів близько 200 тисяч осіб – здебільшого жінок, дітей, людей похилого віку – були насильно вигнані з власних домівок, повантажені у товарні вагони та відправлені на вірну смерть у заслання, яке тривало майже півстоліття і звідки більшість вже не повернулася на Батьківщину. Сотні тисяч кримських татар, позбавлені Батьківщини, були поховані на чужині. Цей злочин проти людяності передбачав заплановані масштабні дії, спрямовані на знищення кримськотатарського народу, піддавши його насильницькому вигнанню зі своєї історичної батьківщини і позбавивши у такий спосіб основи для збереження, розвитку та благополуччя корінного кримськотатарського народу», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що упродовж перших років депортації від голоду, хвороб, каторжних робіт і жорстоких умов комендантського режиму загинуло 46,2% кримськотатарського народу.

«Сьогодні, через 81 рік від дня скоєння геноциду та вже 11 років нової хвилі колоніального поневолення, яка почалася з російської окупації Криму у 2014 році, кримські татари знову зазнають репресій, політичних переслідувань, вигнання з батьківщини, цілеспрямованого знищення своєї ідентичності, що є фактичним продовженням геноцидальної політики щодо корінного кримськотатарського народу», – йдеться у заяві.

Меджліс висловивив глибоку вдячність усім, хто шанує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу та стоїть поруч із кримськотатарським народом у його боротьбі за справедливість, свободу та гідність.

Основні пункти заяви:

• тотальна депортація кримськотатарського народу 18 травня 1944 року була актом геноциду, що офіційно визнано Українською державою, і цей злочин не має строку давності;
• визнання геноциду кримськотатарського народу є не лише актом історичної справедливості, але й інструментом запобігання повторенню подібних злочинів – особливо сьогодні, коли кримськотатарський народ, його свобода та ідентичність знову перебувають під загрозою, а також важливим елементом політико-правового захисту кримських татар в умовах російської окупації Криму;
• сучасні злочини російської окупаційної влади в Криму – політичні репресії, арешти, заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, переслідування за етнічною та релігійною ознаками, русифікація, асиміляція, зміна демографічного складу – є прямим продовженням російської геноцидальної політики, спрямованої на знищення кримськотатарського народу;
• будь-які намагання легітимізувати окупацію Криму чи відмовитися від його деокупації є потуранням злочинній політиці Росії на тимчасово окупованій нею території Криму, є підтримкою злочину проти людяності та зрадою пам’яті жертв геноциду;
• закріплення Кабінетом Міністрів України у відповідності з Законом України «Про корінні народи України» статусу Меджлісу кримськотатарського народу як представницького органу корінного кримськотатарського народу має стати важливим кроком у забезпеченні прав кримськотатарського народу.

Меджліс наголошує, що єдиним шляхом до справедливого миру та відновлення прав кримськотатарського народу є:

• деокупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополя;
• відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах;
• створення національно-територіальної автономії кримськотатарського народу у складі суверенної України як форми реалізації права корінного кримськотатарського народу на самовизначення та забезпечення прав і свобод всіх громадян України, що проживатимуть на території Криму;
• притягнення до відповідальності всіх, хто здійснює злочини проти кримських татар та громадян України в тимчасово окупованому Криму;
• визнання міжнародною спільнотою депортації 1944 року актом геноциду.

А також Меджліс закликає міжнародну спільноту:

• посилити тиск на державу-агресора застосовуючи дієві політичні, дипломатичні та економічні механізми;
• розширити допомогу Україні у боротьбі за звільнення її суверенних територій та забезпечення колективної безпеки на європейському континенті та в Чорноморському регіоні;
• захищати права корінних народів, зокрема кримськотатарського, відповідно до Декларації ООН про права корінних народів;
• вшановувати памʼять жертв геноциду кримськотатарського народу, визнавши ці події такими, що мають глобальне значення у боротьбі проти злочинів проти людяності.

«Кримськотатарський народ залишається незламнім та непохитним у своїй гідності та відданості своїй Батьківщині – Криму, який є і залишатиметься невід’ємною складовою частиною Української держави», – зазначили в заяві.

Більшість вивезених потрапили до Узбекистану та в сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях із жорстким комендантським режимом, які, швидше, нагадували трудові табори. Діти переселенців могли здобувати освіту російською або узбецькою мовами, але не кримськотатарською.