Путін повинен заплатити ціну за уникнення миру

Щоб не робив Путін, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп завжди знайде виправдання діям російського диктатора. Це стало ледве не політичною аксіомою. А відверте підігрування Москві почали бачити навіть ті, хто раніше вбачав в цьому своєрідність трампівських підходів до Російської Федерації, «мудрість» яких у світі нібито здатні зрозуміти тільки обрані та посвячені в хитросплетіння нових вашингтонських методів реалізації сучасної геополітики. 

Прямим підтвердженням цьому стало зірвання стамбульських мирних переговорів, на які головний кремлівець просто не приїхав, хоча сам їх ініціював. Як наголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер: «Люди в Україні та в усьому світі заплатили ціну за агресію Путіна в Україні та по всій Європі, тепер він повинен заплатити ціну за уникнення миру».

Це точне визначення – російський самодержець не може весь час уникати відповідальності, прикриваючись тим, що він, мовляв, хотів би «миру», але от українці постійно виявляються такими непоступливими. При цьому він уперто демонструє свої обманні переговорні методи, терпляче вичікуючи на те, що Захід втомиться від допомоги Україні, і цим погодиться на своє самознищення.

Путіну не важко бути терплячим, адже він живе в палацах вартістю в мільярди доларів, він вже знищив понад 920 тисяч своїх терористів-військових, і все це задля свого  непомірно роздутого его, довічної політичної кар’єри, кровожерливості та ідеї-фікс – реанімувати Радянський Союз.   

«Мирні» переговори з ним завжди були фіктивними, бо психопатичний вбивця так любить гострі відчуття, сидячи десь глибоко у своєму бункері, що вже не може щодня не вбивати мирних та невинних людей. Кровожерливий монстр ще з першої Чеченської війни так закорінений у вбивства, що без регулярних  жертвоприношень вже і не уявляє свого повсякденного існування.

Наймерзенніша особа у світі з часів Гітлера, вже давно заслуговує усунення у будь-який спосіб. Але видно його подільники так бояться відповідальності за розв’язану ним криваву російсько-українську війну, що ніяк не наважуються на цей логічний крок. По-суті, це єдиний спосіб, який привів би до можливості вести реальні мирні переговори та домовитися про терміни виведення окупаційних російських військ з усіх незаконно окупованих Москвою українських територій.

Наші союзники мусять нарешті зрозуміти, що за своєю імперською ревізіоністською ідеологією Російська Федерація, в нинішніх її кордонах, є величезною загрозою не лише для України, а й всього Заходу. І як би в Кремлі не намагалися надувати свої політичні щоки, нині в Росії є два варіанти: погодитися на мир, вийшовши з 5 українських міжнародно визнаних територій та виплативши Україні репарації, або продовжувати повільне і невідворотне руйнування путінської імперії. Яке, в підсумку, обов’язково розвалить сучасну тюрму народів – Російську Федерацію.

Путінська погоня за тінями та уявними ворогами з минулого часів холодної війни, цілком може бути спричинена хронічними проблемами психічного здоров’я кремлівського деспота, які були закладені ще у важкі дні його нужденного радянського дитинства. Таких персон потрібно оперативно лікувати, а не дозволяти їм вирішувати долю всієї людської цивілізації.

Росіяни чудово знають, що вони ніколи не зможуть завоювати Україну, тому вони хочуть окуповувати її порціями, докладаючи великих зусиль для розукраїнення вже захоплених силою українських земель. Великою помилкою західного світу було більш як 30 років тримати українців на порозі Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу. Наслідками чого стало російське вторгнення.

Ніякої війни Росія ніколи не починала, коли б  Україні, як і державам, що колись входили до Варшавського договору, після розпаду Радянського Союзу також дали шанс, вступити до ЄС та НАТО. Та цього так і не було зроблено.

Тепер Російська Федерація намагається не тільки завоювати Україну, але й експортувати на окуповані території свої збочені порядки. Котрі означають лише страждання, бідність, гноблення, корупцію та насильство. Експортування страждання вже стало політичною фішкою злочинного путінського режиму. Проте на Заході, на жаль, ще знаходяться політики, котрі впевнені, що з бандитом, який прийшов вбивати українців, можна домовитися про мир. 

Москва постійно блефує, але не всі готові вестися на її нахабний блеф. Тепер у Росії виникла ще одна серйозна проблема. Росіяни розбудили сплячого дракона – Німеччину. Німеччина почала переозброюватися. І завдяки німецькому інженерному домінуванню в Європі, дуже скоро на полях боїв в Україні можливо можна буде побачити такі неочікувані зразки зброї, про які кремлівці ніколи не могли й подумати.

Путін, оголосивши війну демократії та кожній людині на землі, яка сповідує принципи демократії, цим розбудив стільки сплячих драконів, що ніколи не зможе порахувати їх усіх, чи передбачити, що вони зроблять з його реваншистськими мріями. Прикро лише, поки що путінські проблеми досі врівноважувалися роз’єднаністю та нерішучістю його глобальних опонентів. Які сукупно мають набагато більшу силу та потенційні можливості. Проти досі так і не наважилися допомагати Українській державі по-справжньому.

У цьому контексті важливо прислухатися до висновку британського прем’єра Кіра Стармера, що Путін «тепер повинен заплатити ціну за уникнення миру». Заплатити ціну за те, чим він постійно займається від часу вторгнення в Україну в 2014 році – сіє хаос і смерті, називаючи це відновленням «історичної справедливості» та просуванням по шляху до «нового світового порядку».

Путін добровільно ніколи не погодиться на припинення вогню, як би в це не вірив президент Америки Дональд Трамп. Оскільки його мета – домінувати над Україною силою. Ірраціональним та аморальним є те, що навіть в західному таборі знаходяться політики, які вважають, що Україна повинна капітулювати, погодившись на всі абсурдні вимоги цієї збоченої на ідеї знищення української державності персони.

За цієї ситуації президент Трамп мав би поставити Путіна перед вибором – припинення вогню, або США в рази збільшать озброєння Україні. Якщо цього не зробити, то український прецедент стане для всіх інших диктаторів у світі запрошенням повторювати вторгнення до сусідніх країн та народів. Крім того, це фактично закріпило б уявлення про те, що чужу територію можна захоплювати та окуповувати  силовими методами. Що буде мати надзвичайно серйозні наслідки.

Нам, українцям, нікуди відступати, адже ніякої іншої землі у нас немає, а вся країна не може виїхати в еміграцію. Так вийшло, що Україні довелося взяти на себе відповідальність за безпеку Європейського континенту. Тепер же настає час самій Європі відповідально поставитися до майбутнього України. Адже в разі падіння України, орди рашистів ринуться далі у Європу, а жодна з європейських армій не підготовлена для відсічі загарбникам з Півночі.

Очевидно, що зараз українці, разом з нашими європейськими союзниками, мали розробити нову парадигму захисту Європи. І не економити на допомозі, а робити все можливе для того, щоб Путіна зупинити в Україні, а потім примусити його покинути всі окуповані території.

Адже війна в Україні, розпочата Росією в 2022 році, це не тільки Велика війна України, а й Велика війна Європи. Саме такий підхід мусив би сколихнути весь Європейський континент. Лідери Великої Британії, Франції та Німеччини не повинні відтягувати заплановане введення жорстких і дієвих санкцій проти Росії, тільки тому, що Дональд Трамп планує зустрітися і порозумітися з Путіним.

На якому б представницькому рівні ми не вели переговори з Російською Федерацією, очевидно, що Москва знову і знову вимагатиме капітуляції України. Адже в перевернутому світі Путіна іншого варіанту завершення війни просто не існує. 

Немає жодних доказів того, що український моральний дух зламався. Але моральний дух європейців мав би взяти гору над бажанням зекономити на безпеці України, а значить і всього нашого спільного Європейського континенту. Цю війну можна завершити поразкою Путіна лише за умови європейської єдності.

Не в стратегічних інтересах об’єднаної  Європи затягувати з допомогою Україні, яка б змогла переламати хребет агресивному московському імперському монстру. Тепер слово за Брюсселем.