Америка хоче вийти з війни, а Європа — лишається наодинці: що буде далі

Телефонна розмова президента США Дональда Трампа з Володимиром Путіним, що відбулася в понеділок, стала вже третьою від початку нового терміну глави Білого дому.

Але, як повідомляють американські аналітики, вона не дала суттєвих результатів — як і попередні дипломатичні спроби досягти миру між Росією та Україною.

За даними джерел The New York Times, у Вашингтоні зростає розчарування як позицією президента України Володимира Зеленського, який наполягає на справедливій угоді без поступок Росії, так і позицією Путіна, який досі уникає чітких зобов’язань навіть щодо тимчасового припинення вогню.

Прес-секретар Білого дому підтвердив, що Трамп втомлений через відсутність результату і вже неодноразово погрожував вийти з мирного процесу.

У Білому домі вважають, що війна в Україні — це насамперед європейська проблема, а США лише беруть у ній участь з міркувань партнерства.

“Ця війна значно важливіша для Європи, ніж для нас — у нас є великий, гарний океан як роздільник”, — заявляв Трамп у лютому.

Однак, за даними західних аналітиків, наслідки війни виходять далеко за межі України.

Кремль неодноразово давав зрозуміти, що прагне змінити післявоєнний устрій Європи й обмежити вплив США.

У США вважають, що Путін діє у логіці нульової суми: збільшення російського впливу можливе лише через ослаблення Америки.

Вашингтон також визнає, що угода, укладена на умовах, вигідних Росії, зробить Європу вразливою — що, своєю чергою, вплине на позиції США у світі.

Зокрема, йдеться про економічних партнерів у ЄС та глобальні ланцюги безпеки.

Перед повномасштабним вторгненням у 2022 році Кремль висував ультиматуми щодо кордонів НАТО.

Раніше світ не відреагував на війну в Грузії (2008), анексію Криму (2014) та операції в Сирії (2015).

Це, за словами експертів, лише зміцнило впевненість Путіна у безкарності.

Тим часом Москва активізує гібридні операції — від диверсій і кібератак до дестабілізації за допомогою мігрантів.

Також зростає агресивна риторика щодо Європи, яку в РФ тепер називають головним противником.

На цьому тлі адміністрація Трампа продовжує озвучувати наміри скоротити військову присутність у Європі.

У лютому міністр оборони Піт Хегсет повідомив партнерам, що США більше не розглядають європейський напрям як головний.

У Пентагоні розглядають можливість зменшення контингенту в Східній Європі, що може залишити союзників НАТО на східному фланзі без належного захисту.

Європейські країни вже збільшують військові бюджети, однак, за оцінками, їм знадобиться кілька років для нарощування боєздатності.

Росія може скористатися моментом, поки США коливаються — аналітики.

Поки американська адміністрація намагається переосмислити свою роль у війні в Україні, Москва може розглядати поточну ситуацію як вікно можливостей.

Попри втрати й напруження в економіці, російська оборонна промисловість працює на максимумі, а ресурси переорієнтовані на війну.

І саме зараз Путін, на думку аналітиків, може намагатися закріпити здобуте або досягти незворотних змін, поки увага Вашингтона розпорошена.

У матеріалах американських ЗМІ наголошується, що Сполучені Штати не зможуть залишитися осторонь можливого нового конфлікту в Європі.

Економіки США та ЄС глибоко інтегровані: Європа залишається найбільшим торговим партнером Америки й важливим ринком для американських товарів.

Дестабілізація на континенті неминуче вплине і на інтереси США.

У Білому домі триває дискусія щодо потенційного ефекту від поступок Росії.

Деякі чиновники не погоджуються з твердженням, що така політика може надихнути інші автократії.

Але на тлі глобальної конфронтації з Іраном, Північною Кореєю та Китаєм навіть часткова перемога Кремля може мати ланцюгову реакцію.

Москва вже підтримує збройні угруповання в Судані, Ємені й країнах Сахелю, а також постачає зброю союзникам в обмін на їхню участь у війні проти України.

Угода, яка обмежить дії ЗСУ або знизить західну підтримку, дозволить Росії перенаправити ресурси на розширення впливу в інших регіонах.

Це загрожує американській присутності в Червоному морі, Індо-Тихоокеанському регіоні й Африці.

Водночас зростає співпраця Росії з Китаєм, Іраном і КНДР.

Кремль активно підтримує позиції Пекіна щодо Тайваню, а спільні навчання ВМС та авіації стали інструментом тиску на країни Азії.

Аналітики вважають, що ослаблення позиції України зробить російсько-китайську вісь ще потужнішою.

У Москві сприймають Трампа як зручного переговорника, який не критикує Кремль і прагне угод.

Однак, як наголошують російські коментатори, ворожість до РФ у американському істеблішменті зберігається, і політика одного президента не може змінити десятиліття стримування.

Це означає, що Путін, ймовірно, намагатиметься досягти незворотних результатів до кінця терміну Трампа.

Йдеться не лише про територіальні здобутки, а й про підрив довіри до НАТО та ідеї колективної оборони.

На думку аналітиків, якщо США сьогодні відмовляться від активного опору Росії, то в майбутньому це обійдеться значно дорожче — як фінансово, так і стратегічно.