Як питання обмеження міграції стало мейнстримом у Польщі і чого чекати українцям

Польща протягом останньої декади перетворилася з країни-донора мігрантів на країну-реципієнта, і ця зміна відбулася найшвидше серед інших західних країн.

Польща – рекордсмен ЄС за відсотком мігрантів, які прибувають сюди саме з метою праці (а не, наприклад, навчання чи возз’єднання родин), серед громадян України працюють понад 85% "довоєнних" мігрантів та близько 70% біженців.

Більш того, українці сплачують до польського бюджету у податках та внесках більше, ніж витрачено коштів на всі види державної допомоги.

Ось тільки про це кандидати у президенти – навіть у рамках економічної логіки керування міграцією – вже не згадують.

Про виборчу кампанію у Польщі і міграційне питання, яким кандидати в президенти зловживають у власних інтересах, читайте в колонці журналістки Олени Бабакової (Варшава) Працювати, платити податки, але не більше: чого чекати українцям у Польщі після виборів.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки констатує, що питання обмеження міграції стало мейнстримом у Польщі.

Вона нагадує, що навіть декларований ліберал, кандидат від керівної партії "Громадянська платформа" Рафал Тшасковський наприкінці січня заявив: він буде вимагати, аби парламент обмежив виплати "800 плюс" тим біженкам з України, які не працюють і не платять податків у Польщі.

Свого кандидата підтримав прем’єр Дональд Туск і пообіцяв: якщо Тшасковського оберуть, парламент схвалить його ініціативу.

Хоча ця зміна стосувалася б відносно невеликої групи біженок (до 25%), за словами Олени Бабакової, вона найбільш боляче вдарила б по найслабших.

До того ж, як підкреслює журналістка, сама формула "800 плюс" – це допомога не для дорослих, а для дітей, які не мають впливу на статус своїх батьків на ринку праці.

Голосно проти цієї ідеї серед кандидатів в президенти Польщі виступив тільки спікер Сейму Шимон Головня.

І провал Головні у першому турі, зазначає авторка колонки, може стати уроком для інших – ось що буває, коли намагаєшся йти проти мейнстриму.

Зрештою, як показує опубліковане у квітні цього року дослідження CBOS, аж 69% поляків вважають, що іммігранти занадто обтяжують польську систему соціальної допомоги.

Не дивно, що обмеження виплат "800 плюс" підтримують аж 88%!.

Другий страх мешканців країни над Віслою – зростання злочинності через приїзд іноземців, звертає увагу Олена Бабакова.

За її словами, цього бояться 66% опитаних.

І власне у цю ноту став вдаряти Туск, а за ним і Тшасковський.

У лютому розпочалася програма показових, з відеозйомкою і трансляцією до соціальних мереж прем’єра та мера Варшави, депортацій іноземців, що отримали кримінальні вироки у Польщі.

Тшасковський обіцяє, що буде впроваджувати міграційну політику Польщі за кошти ЄС.

"Попередній уряд впустив сотні тисяч мігрантів, підготував стратегію щодо біженців, яка була недопрацьованою.

Сьогодні ми це виправляємо", – заявив кандидат, який ще недавно критикував пушбеки та расизм.

А кандидат, за яким стоїть попередня влада (партія "Право і справедливість"; "ПіС"), Кароль Навроцький майже повністю повторює риторику ультраправих і особливо грає на питанні захисту західних кордонів Польщі, вклоняючись популярним серед виборців "ПіС" антинімецьким настроям.

Мобілізація електорату довкола питання міграції – це не польське цьогорічне ноу-хау.

Так зараз працює політика у Німеччині, Британії чи США, де навіть лівоцентристські партії, аби переманити електорат популістів, клянуться вигнати нелегальних мігрантів та закрити кордони.

І в Польщі це вже було – "ПіС" виграла парламентські вибори 2015 року великою мірою завдяки тому, що залякала поляків можливою релокацією сирійських біженців.

"Але що відрізняє цю польську кампанію від інших – здається, польські політики остаточно попрощалися з розглядом міграційних процесів у контексті прав людини", – зазначає журналістка.

Докладніше – в колонці Олени Бабакової Працювати, платити податки, але не більше: чого чекати українцям у Польщі після виборів.