Навіщо Кремлю мирні переговори? Стратегія Путіна є очевидною

Заздалегідь анонсована телефонна розмова Трампа з Путіним викликала багато очікувань. Хтось чекав переговорного прориву щодо завершення війни. Таких було мало, але завжди є люди, які готові вірити в диво. Вже традиційне очікування – коли у Трампа нарешті урветься терпець і він введе проти Росії «пекельні санкції». Чим далі, тим слабше в це віриться. Але більшість спостерігачів чекали цієї розмови з певними побоюваннями. Бажання Трампа зустрітися з Путіним, і домовлятися не лише про припинення війни, а й про торгівлю і економічну співпрацю з Росію, явно не сприяли позитивним очікуванням від телефонної розмови президентів США і РФ.

І ось вони поговорили в черговий раз. І що? Ні зради (у всякому разі, поки що), ні перемоги, а казна-що. Ця розмова не тільки не прояснила подальшу переговорну ситуацію, а ще більше її заплутала.

Питань стало більше, ніж відповідей.

Трамп каже, що «Росія і Україна негайно розпочнуть переговори про припинення вогню і, що більш важливо, про завершення війни». А що тоді було в Стамбулі? Трамп же і тоді наполягав, що Україна має «негайно» погодитись на переговори в Стамбулі. Тобто починається щось нове?

Де будуть переговори – у Ватикані, чи Стамбулі, або в якомусь іншому місці? Яким буде формат переговорів? Чи будуть брати участь в цих переговорах американці? Всі ці питання ще треба з’ясувати і узгодити. Президент Зеленський вже каже про доцільність переговорної зустрічі не тільки Росії і України, а й Європи і США. Він також заявив про те, що «для нас усіх дуже важливо, щоб Сполучені Штати не дистанціювалися від перемовин і досягнення миру, бо єдиний, хто в цьому зацікавлений, – це Путін». А це означає, що такий ризик стає все більш очевидним.

Путін каже, що треба домовлятися про якийсь «меморандум з приводу можливого майбутнього мирного договору». Сам термін «меморандум» вже провокує для українців негативні асоціації. За контекстом заяви Путіна можна припустити, що мається на увазі якийсь проміжний документ з незрозумілим статусом, щось на кшталт рамкової угоди, або протоколу про наміри. В заяві Трампа про «меморандум» нічого не говориться, тобто йдеться про російську «хотєлку». Формально йдеться про нібито компромісний документ, який буде і про припинення вогню і про мирні переговори. І Трамп, на жаль, цю логіку прийняв.

Трамп перед розмовою з Путіним заявляв, що хоче зустрітися з російським лідером. Це бажання Президента США підтверджували і представники його адміністрації. Однак в заявах Путіна і Трампа після їх телефонної розмови про можливість цієї зустрічі не згадується. А от помічник Путіна Ю.Ушаков заявив, що «Путин и Трамп не исключают проведения личной встречи, их команды будут прорабатывать содержание возможного саммита РФ и США». Тобто тема зустрічі Путіна і Трампа піднімалася під час розмови, але домовленостей про це не має. І схоже, що для Кремля ця тема буде ще одним інструментом маніпулятивного впливу на Трампа. Хоча мало б бути навпаки.

Висновки на даний момент:

Путін знов успішно навішав переговорної локшини на вуха Трампа. Президент США знов вірить у бажання Путіна завершити війну в Україні. Або вдає, що вірить, щоб з’їхати з теми прямої участі США в переговорах. Щоб до нього було менше питань з цього приводу.

Стратегія Путіна є очевидною – використовувати нібито «мирні переговори» як камуфляж для продовження і посилення війни проти України, і посилювати воєнні дії для тиску на переговорний процес. За даними російських джерел росіяни також ставили питання, щоб на час переговорів Штати не вводили санкції проти РФ.

Поки є очевидним лише одне – мають бути якісь мирні переговори. Де, коли, в якому форматі і з яким порядком денним – все це ще треба з’ясовувати і узгоджувати. Багато хто в Україні пропонує вийти з цього безперспективного переговорного процесу. Але треба розуміти, що це якраз те, чого прагне Путін, і це точно може знов зіпсувати наші стосунки з США. В умовах загострення і воєнної і дипломатичної ситуації це явно не в наших інтересах. Нам треба поєднувати гнучку переговорну тактику з принциповістю у захисті наших інтересів. Також треба і надалі підтримувати спільну переговорну позицію з нашими європейськими партнерами. І не варто мріяти про швидке завершення війни.