Російська церква в Україні: бути чи ні з 20 травня? Добровільний перехід – завершено, судові позови – попереду

20 травня минає дев’ять місяців, а саме такий термін було надано, згідно з Законом України № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій».

Тобто, окремі юридичні особи протягом дев’яти місяців мали довести те, що вони не є пов’язані з Російською православною церквою (РПЦ).

В Україні такою є одна Церква – це Українська православна церква (УПЦ (в єдності з Московським патріархатом). Правда, вона не використовує останні понад два роки додаток – Московський патріархат (МП). Але під час богослужінь в багатьох парафіях згадують російського священнослужителя, патріарха Московського Кирила Гундяєва.

Яка доля чекає на УПЦ (в єдності з Московським патріархатом) після 20 травня? Як активно релігійні громади УПЦ (МП) переходили переважно в ПЦУ? Чи Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних громад» заборонить діяльність РПЦ в Україні?

Священник УПЦ (МП) відмовився відслужити панахиду за загиблим українським захисником, під час богослужіння згадують Московського патріарха Кирила, не моляться за українських воїнів, уникають чіткої відповіді щодо війни в Україні, проповідують «русский мир», здавали інформацію Росії про розташування українських військ – це перелік лише гучних тем, які з’являються в українських медіа і спричинюють бурхливу реакцію в українському суспільстві.

Верховна Рада України ухвалила Закон № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» 20 серпня 2024 року» (проєкт про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій № 8371). Президент Зеленський його підписав. Цей документ одразу ж назвали «законом про заборону Російської православної церкви в Україні» і народні депутати повідомляли, що через дев’ять місяців УПЦ (МП), яка пов’язана з РПЦ, буде заборона, якщо громади не вийдуть з УПЦ.

Згідно з Законом, діяльність релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, не допускається, такі організації припиняються у встановленому законом порядку. Перелік цих організацій затверджується наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) та оприлюднюється на офіційному сайті служби. Крім того, РПЦ не може бути власником, учасником юридичних осіб, зареєстрованих в Україні.

Передбачено заборону пропаганди ідеології «русского міра», зокрема забороняється використання релігійних організацій для просування цієї ідеології.

Як повідомив Радіо Свобода голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, на цей час по всій території України (зокрема і на тимчасово окупованій Росією) залишається понад 10 тисяч громад УПЦ (МП. На підконтрольній території України їх близько 8 тисяч, майже стільки, як і громад ПЦУ.

«Найбільше перейшло релігійних громад у Волинській області, Київській, Хмельницькій. Складна ситуація у Дніпропетровській області, де небагато переходів, в Одеській, Донецькій, Херсонській. Але ж зрозуміло. Бо там, де ведуться активні бойові дії, не до переходів.

Загалом від часу отримання Томоса (визнання єдиної помісної автокефальної Православної церкви України у 2019 році – ред.) понад 1900 громад перейшли у ПЦУ», – повідомив Віктор Єленський.

На території Львівщини та Івано-Франківщини не залишилося жодної релігійної громади, яка б підпорядковувалася Московському патріархату.

Процесу переходу громад з УПЦ в ПЦУ був активним на початку повномасштабної російсько-української війни.

Після ухвалення закону в серпні 2024 року і передбаченого державою терміну для добровільного переходу окремих юридичних осіб, наприклад, у Тернопільській області, де розташована Почаївська лавра УПЦ (МП), жодна релігійна громада не перейшла в ПЦУ. Там досі 90% релігійних громад перебувають у єдності з МП, за даними військової адміністрації.

Окремі юридичні особи – це митрополія, єпископати і окремі релігійні громади.

Релігієзнавець Анатолій Бабинський каже, що період, передбачений законодавством на добровільний перехід релігійних громад, пов’язаних діяльністю з РПЦ, не був ані дієвий, ані ефективний.

«Минув шок від початку повномасштабного вторгнення. Навіть для багатьох вірних УПЦ (МП) в Україні він минув. Бо найбільше переходів було саме в перші місяці війни, а пізніше все призупинилося. Зокрема, через те, що всередині цієї Церкви була запущена активна інформаційна кампанія, що, мовляв, не належать до Московського патріархату(27 травня 2022 року відбувся собор УПЦ МП, на якому оголосили про незалежність від РПЦ-ред.). Щодо цих законодавчих ініціатив, то була дуже серйозна міжнародна інформаційна кампанія щодо закону 20 серпня 2024 року. І були негативні реакції від багатьох міжнародних організацій, урядів, навіть деяких країн.

У принципі, керівництво УПЦ (МП) вирішило нічого не робити і покластися саме на оцю міжнародну реакцію, критичну реакцію щодо закону. Просто вирішили перечекати, що їм якимсь чином, через ймовірні переговори між Україною, Росією, США, якимсь чином вдасться зберегти структуру в тому вигляді, в якому вона існує. А саме, керівництво УПЦ (МП) намагається зберегти свою власну структуру, щоб вона існувала далі. Для цього вони можуть приховувати, не наголошувати на них, навіть заявляти, що вони ніяким чином не підпорядковуються Кирилу. Навіть хтось з єпископів може критикувати дії Московського патріарха і російської влади», – говорить релігієзнавець Анатолій Бабинський.

УПЦ (МП) може змінити парафіяльні статути, викидати будь-які згадки про Московський патріархат, з огляду ухваленого закону, і, водночас, продовжувати жити у тому ж форматі, що й до великої війни і закону.

Дії державної служби

Одразу ж після ухвалення закону митрополит Климент (Вечеря) УПЦ (МП) заперечив інформацію про зв’язки УПЦ з Москвою.

«Цей закон – про релігійні організації, які афілійовані з закордонними центрами. А Українська православна церква, відповідно до всіх документів, які є легітимними в Україні, не афілійована з жодним закордонним центром», – сказав митрополит УПЦ ЗМІ.

Релігієзнавча експертиза статуту УПЦ (МП) показала наявність церковно-канонічного зв’язку з РПЦ, про це у 2023 році повідомила ДЕСС. Цю експертизу в УПЦ назвали «незаконною».

Втім від початку повномасштабного вторгнення Росії, за матеріалами СБУ, відкрито кримінальні провадження щодо понад 100 священнослужителів УПЦ (МП). 6 травня СБУ повідомила про затримання трьох кліриків УПЦ (МП), які героїзували рашистів, чекали на захоплення Київської та Черкаської областей, і виправдовували збройну агресію Росії проти України.

Починаючи з осені 2022 року, СБУ під час обшуків на об’єктах УПЦ (МП) виявила велику кількість антиукраїнських матеріалів, а також документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур.

Які є важелі та механізми впливу на митрополії, єпископат, релігійні громади УПЦ (МП) з 20 травня, коли завершився добровільний термін переходу?

20 травня вступає в дію стаття Адмінкодексу, яка дозволяє Державній службі України з етнополітики та свободи совісті подати в суд на ту організацію, яка не виконала її припис, пояснює керівник ДЕСС Віктор Єленський.

«9 травня Кабмін ухвалив два нормативних акти, дві Постанови, одна з яких визначає порядок здійснення дослідження на афіліацію (встановлення зв’язку – ред.) тієї чи іншої релігійної організації з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто з РПЦ. Ця постанова на виконання цього закону розписує, яким чином здійснюється це дослідження. Через кілька днів ДЕСС видала наказ про дослідницьку групу, яка перевірятиме на афіліацію чи її відсутність.

З 20 травня група починає дослідження щодо Київської митрополії УПЦ і РПЦ: чи вона пов'язана, афілійована з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто РПЦ.

Це дослідження не триватиме довго, тому що закон достатньо чітко визначає, що таке афіліація. Є сім ознак, згідно з якими визначатимуть зв'язок. Якщо визначать, що афілійована Київська митрополія, то напишуть припис з попередженням, щоб усунули до певного терміну. Найдовший термін 60 днів. Якщо не вийдуть з УПЦ, а саме синодальних комісій, міжсоборної присутності і так далі, то ДЕСС отримає право подати в суд про ліквідацію цієї організації», – пояснив Віктор Єленський.

До слова, процедуру перевірки можуть ініціювати не тільки ДЕСС, але й органи влади, громадські організації і громадяни. ДЕСС має право використовувати висновки релігієзнавців, відкриті джерела, проводити опитування представників релігійних організацій, що дозволить ширше вивчити питання причетності релігійної громади до РПЦ.

Однак уже можна спрогнозувати, що УПЦ (МП) ігноруватиме приписи державної структури і подаватиме позови у суд.

«Тому у ДЕСС має бути чітко все: постанова, наказ, завірено, щоб нас не тягали по судах. Зрозуміло, що так не буде, що 20 травня – і вже немає ні однієї громади УПЦ. Тим більше, що в деяких областях, практично, крім них, нікого немає.

Важливо наголосити, що під час війни обмежуються права і свободи, але не право на свободу совісті. Якщо є обмеження, то вони повинні переслідувати легітимну мету і цей закон переслідує легітимну мету, тому що він спрямований на те, щоб позбавити організацію, яка бере участь у війні, при чому безпосередньо. Значить, щоб позбавити її можливості впливати.

Це обмеження повинно бути встановлено законом. Це теж виконано. Повинно бути необхідним в демократичному суспільстві і бути в рамках демократичної процедури. А це значить, що останнє слово належить суду. Це обмеження не повинно накладати тягар на совість віруючих. І не накладає, тому що підпорядкування Московському патріархату не є частиною православного віровчення. Ми вважаємо, що цей закон є легітимним і необхідним для демократичного суспільства і таким, що не накладає тягар на совість громадян», – каже Віктор Єленський.

За його словами, очікується непроста історія з судами і цілковитою забороною релігійних громад, які пов’язані з РПЦ. Адже представники церкви застосовуватимуть, як інформаційну війну, так і намагаються вплинути на керівника ДЕСС Віктора Єленського.

«Вимагають, щоб США запровадили щодо мене санкції. Коли був молитовний сніданок у Вашингтоні, то там під час «Форуму релігійної свободи» найнята Вадимом Новінським (екснародний депутат України, російський бізнесмен, клірик УПЦ (МП), оголошено підозру у державній зраді – ред.) особа на мене різні речі говорила і в інтерв’ю теж. Замість того, щоб порозумітися з державою, чинять у такий спосіб і дискредитують Україну. Але ми будемо опиратися і боротися», – говорить Віктор Єленський.

16 травня з критикою дій української влади вкотре виступив адвокат Роберт Амстердам, який представляє інтереси УПЦ (МП). «Якщо вони продовжать свою необґрунтовану кампанію, ми використаємо всі наявні засоби, щоб порушити це питання перед зацікавленими сторонами, які віддані свободі віросповідання та верховенству права», – написав він у мережі X. А в лютому в інтерв’ю Такеру Карлсону він прямо розкритикував Віктора Єленського, сказавши, що «його головна мета – знищити цю церкву».

Чи втрачено час?

Перші місяці повномасштабної війни в Україні були чутливими в релігійному питанні. Це був найкращий час вирвати людей з-під впливу РПЦ, ідеології «русского міра» наголошує релігієзнавець Анатолій Бабинський.

«Змусити змінити статути, викинути згадки про МП це не змінить атмосферу всередині УПЦ (МП), де це антиукраїнство плекалося роками, таке несерйозне сприйняття держави, в якій вони живуть, якісь ідеї про святу Русь триєдину. Ухвалення одного закону про заборону не може це змінити миттєво. На рівні якоїсь атмосфери воно зберігатиметься в цій церкві.

Спершу не хотіли зачіпати цю церкву взагалі, щоб не створювати розлому, напруги всередині держави у перші місяці війни. А коли за них взялися, то було вже запізно. Тому що, ми всі розуміємо, що Російська церква використовується як агентурна мережа і не лише в Україні. З історії знаємо, як Російська православна церква використовувалася КДБ. А обшуки у час війни в УПЦ лише це підтвердили.

Якщо би такий закон про заборону діяльності був у перші тижні, місяці після вторгнення, то ми б мали набагато більше цих фактів і більше аргументів перед міжнародною спільнотою, яка критично ставиться до закону. Бо достатньо не пояснили аргументи, чому такі заходи ухвалюють щодо цієї релігійної інституції», – зауважив Анатолій Бабинський.

У час вторгнення Росії на територію України, після ухвалення закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» стихли розмови в публічному просторі або ж вони дуже приглушено-поодинокі про «три братні народи», «одну культуру і мову», святу Русь.

Якщо залишити УПЦ (МП) у тій самій структурі, атмосфері чи ментальності, яку продовжує і продовжить плекати ця церква, то після війни ситуація лише погіршиться, зазначає релігієзнавець Анатолій Бабинський.

«Ці речі притихли, але з часом вони знову зазвучать все голосніше. Будуть звучати там голоси про примирення, про те, що ми всі «брати», і там не будуть говорити навіть про вбивство Каїна і Авеля. Ми повинні розуміти, що це так буде. Тобто, при будь-якому сценарію, який відбудеться, це все буде. І з цим, власне, найскладніше. Тому що можна змінити статути, змусити їх там зняти з реєстрації, але вони все одно залишаться.

Тут слід творити інформаційну кампанію, яка б пояснювала унікальність українського православ'я, про його інший шлях, про те, що це не є просто якийсь придаток до Московського патріархату чи частина «русского міра». Саме просвітництво має бути, що українське православ'я – це не дорівнює російське православ'я», – говорить Анатолій Бабинський.

На сьогодні УПЦ обрала в Україні певний шлях маргіналізації, самоізолювавшись від важливих процесів у державі та суспільстві. Радше, вичікує, вважають експерти.

Між тим, на офіційному сайті Української православної церкви, що перебуває у єдності із Московським патріархатом (УПЦ МП) однієї з останніх новин є повідомлення про освячення 18 травня новозбудованого Іоанно-Богословського храму у Луцьку.

«На малому вході з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія ..., під час Літургії були піднесені прохання про мир на українській землі, Захисників Батьківщини, про позбавлення від ворога, щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним», – мовиться у повідомленні.

Галина Терещук