Які овочі і чому вигідніше купити, ніж вирощувати в Україні

Щороку багато городників планують, що будуть вирощувати на своїх ділянках.

Однак не всі овочі однаково вдячні за працю: деякі займають багато місця, вимагають постійного догляду, а віддача — мінімальна.

Іншими словами, є культури, які технічно й фінансово дорогі у вирощуванні, і з якими господареві вигідніше розлучатися на ринку, а не морочитися з насадженнями.

Складні та витратні у вирощуванні культури.

Деякі екзотичні або капризні овочі потребують значних ресурсів (площі, води, підживлень, захисту від хвороб і шкідників) і дають невеликий ефект.

Наприклад, топінамбур (земляна груша) хоча й дає великий урожай без догляду, поводиться надзвичайно агресивно: він захоплює грядки та витісняє інші культури і потім майже не виморщується.

На ділянці потім доводиться витрачати багато зусиль, аби його повністю викорчувати, а в харчуванні він багатьом приносить лише здуття живота.

Фіолетові (темно-бурі) помідори на вигляд виглядають екзотично, але далеко не гарантовано смачні.

Більшість таких сортів виявляються гарними тільки зовні, а на смак — прісні або кислі До того ж плоди змалку мають синій або чорно-бурий відтінок, і дуже важко визначити їхню стиглість на око.

Тому недозрілу ягоду часто збирають несвоєчасно.

Краще обирати перевірені солодкі червоні сорти, адже ризик виростити прісні томати зі складним доглядом є доволі високим.

Артишоки (лід ялівця) — це великі рослини з колючими листками, що виростають до 1–1,5 м у висоту.

Вони потребують багато простору (приблизно 2 метри між кущами) і дають лише кілька їстівних «бутонів» з одного куща.

Під час збирання важко дістатися до серцевини, а приготування виявляється клопітким.

Тому вигідніше купити готові серцевини в магазині, ніж самостійно розбиратися з артишоком на городі.

Гігантські гарбузи теж потребують колосальних витрат — один кущ займає до 100 м², вимагає щоденного поливу і контролю за захворюваннями.

В умовах українського літа у посуху гарбузи швидко в’януть.

До того ж плоди часто виростають нечувано великими, і не все їхнє гігантське м’якушеве тіло придатне для їжі.

Не менш непередбачуваним є фізаліс — кажанчик (колорадський перець).

Його плоди мають «незвичний смак» і з легкістю обсипаються, проростають у великій кількості та захоплюють грядки.

Мешканці городу часто знаходять на ділянці безліч самосіву фізалісу, який необхідно видаляти, оскільки він «захоплює грядки» і може гнити з неприємним запахом.

З огляду на це радять вирощувати замість нього більш традиційного «томатільйо» або перші помідори, а фізаліс — купувати в магазині або узагалі уникати.

Кукамелон (миноіграшковий огірок) — це дуже дрібні плоди розміром з виноградину, що нагадують маленькі кавуни.

За спостереженням городників, на смак вони кислі й терпкі, зовсім не солодкі, тож враження від вжитку мінімальне.

Багато хто пробує виростити кукамелон один раз і більше не повертається до цього досвіду.

Краще посіяти на цій ділянці звичайні сорти огірків чи помідорів, врожай яких гарантовано підійде до борщу чи салату.

До цієї категорії можна також віднести перець, баклажани, огірки та інші теплолюбні культури, які в Україні часто вирощують у теплицях.

Відсутність теплиці та довгого теплого сезону ускладнює отримання стабільного врожаю цих овочів.

Для невеликих господарств це означає: щоб виростити помідори чи перці всесезонно, потрібні суттєві інвестиції в теплиці, опалення та робочу силу, — і часто простіше купити ці овочі на ринку за потребою.

Недоцільні через низьку ціну, клімат та сезонність.

Навіть якщо якість вирощування хороша, деякі культури можуть бути економічно невигідними.

Ціна на власноруч вирощений овоч часто вища, ніж на куплений в магазині.

Ще одна причина — обмежені можливості зберігання.

Навіть овочі, які формально можна закласти на зиму (картопля, буряк, капуста), потребують спеціальної прохолодної і вологого сховища.

Дрібне господарство зазвичай не має готових сховищ, тож частина урожаю просто гниє.

У такій ситуації набагато розумніше купити необхідний овоч перед вживанням, ніж вирощувати його з ризиком потужних втрат.

Висновки щодо доцільності вирощування залежать також від регіону і способу господарювання.

Україна умовно поділена на кілька агрокліматичних зон: північні регіони (Полісся, лісостеп) мають коротший теплий сезон, тоді як південь та степ — теплішу погоду і більший дефіцит вологи.

Через це теплолюбні культури (томати, перець, баклажани) в північних областях садять лише в теплицях або за особливого догляду, а в степу в спеку без поливу вони часто гинуть.

Навпаки, холодостійка капуста чи редис восени перезимовують або рано визрівають.

Ідеальних умов для деяких культур просто немає, тому вирощування ризиковане.

Враховуючи всі ці фактори, найкращий підхід — вибирати для власного городу ті культури, які адаптовані до місцевого клімату і одночасно мають стабільно високу ціну.

До таких належать, наприклад, капуста, цибуля ріпчаста чи морозостійкі сорти моркви: їхній урожай добре лежить, а у споживача вони в ціні.

Натомість екзотичні, надто «примхливі» чи надлишково капіталомісткі культури краще купувати, коли в них виникає потреба.