Юрію Рибчинському – 80! Син відповідає за батька

Певно, немає в Україні людини, яка не знає слів хоча б з якоїсь з пісень легендарного поета-пісняра Юрія Рибчинського: «Гай, зелений гай», «У долі своя весна», «Скрипка грає», «Минає день», «Чарівна скрипка», «Ой, летіли дикі гуси», «Дівчина-весна», «Зозуля», «Хрещатик», «Мертві бджоли не гудуть»… Найпопулярніші виконавці XX-XXI століть мали і мають за честь виконувати твори Рибчинського. 22 травня легенді української пісні виповнюється 80 років.

Юрій Євгенович є автором доброї сотні суперхітів, та попри щедрий творчий доробок, він багато разів наголошував: його найкращий витвір – це син Євген, який продовжив справу батька і також є автором пісень. Сам ювіляр, народоний артист, Герой України та володар спеціальної відзнаки «Легенда України» напередодні свого 80-го дня народження відмовився від святкових інтерв’ю. Каже, що на цей момент сказав все, що хотів, а повторюватися не має бажання.

 
Цьогоріч у ювілейний травень «Главком» поспілкувався із сином Юрія Рибчинського Євгеном. Говорили з Рибчинським-молодшим про його легендарного батька, про дитинство у творчій сім’ї, про ставлення до тих виконавців, які перейшли на бік ворога, та про творчу конкуренцію з… батьком.

«Найбільше запам’яталася з дитинства постійна конкуренція з… батьком»

Євгене, згадайте ваше дитинство: як це, бути сином зіркового батька? Який епізод найбільше запам’ятався вам із садочка чи школи, пов’язаний саме з батьком та його статусом?

Особливих привілеїв «зоряність» не давала і не дає. Тато завжди жив скромно, ніколи не мав великих апартаментів у центрі міста, автомобіля, дачі і тому подібного. Жигулі-копійку, куплену на зорі його творчості за перші великі всесоюзні гонорари, я не пам’ятаю. Кажуть, вона у нього була. Але в моєму дитинстві, проведеному здебільшого на київській Куренівці, нічого особливого не було, окрім гостей, яких би сьогодні назвали «селебріті». Це були Володимир Івасюк, Софія Ротару, Йосип Кобзон, Марк Мінков, Микола Караченцов, Максим Дунаєвський, Валерій Леонтьєв, Микола Мозговий, Ніна Матвієнко, Тамара Гвердцителі, Олександр Малінін…

Мій дитячий світ був різноплановим: на вулиці – розбірки і бійки, а вдома – музика, вірші і якісь веселі люди, яких знають майже всі навколо. Це був величезний дисонанс. Тато довгі роки не мав ні звань, ні регалій. Мабуть тому, що не прославляв партію і не був її членом. Але його талант визнавався усіма, усюди і завжди, настільки непересічною особистістю він був і, слава Богу, є.

Найбільше запам’яталася з дитинства постійна конкуренція з… батьком: за увагу мами, за увагу навколишніх, у спорті, у творчості, в сфері знань. Ми часто грали в шахи, в шашки, в більярд, у буріме, в «Ерудит», на швидкість розгадували кросворди. Це був дуже цікавий період, хоча і сповнений моїх дитячих сліз.

Як батько вплинув на вибір вашого життєвого шляху? Як підтримував на старті, чим конкретно допоміг на початку кар’єри (зокрема, у роботі «Музичної біржі»), у написанні пісень для EL Кравчука, Повалій, Пономарьова, Софії Ротару?

Я дуже рано став самостійним, пішов від батьків, одружився, народив сина і став працювати. Уже на третьому курсі університету я мав дві роботи. На п’ятому – з партнером створив на радіо «Промінь» найвдаліший на той час проєкт: гру на гроші «Пан, або пропав». Вже у 1992 започаткував «Музичну біржу». У той час, на жаль, ми дуже мало спілкувалися з батьком. З одного боку, батьки, здається, дуже раділи, що син став самостійним і вони можуть присвятити час один одному. З іншого, я дуже ображався, що мої успіхи часто приписували батьку. Мені хотілося усім на світі довести, що я всього досяг сам, не завдяки, а всупереч впливу тата. Тому уся діяльність «Музичної біржі» і моя особисто була спрямована на швидке досягнення результату. І творчого, і фінансового. Чи підтримував мене в той час батько? Можливо, але я про це не знав, і навіть зараз ми про це не говоримо. Матеріально – точно ні. Зв’язками – точно ні. Морально – напевне.

А парадокс у тому, що татові друзі моїми так і не стали, а вороги – залюбки відігрувалися на синові найуспішнішого поета-пісняра своєї епохи. І це зробило мене сильнішим і мудрішим. А щодо пісень, я безмежно вдячний батькові за містичну науку писати популярні і всенародні пісні. Батько і його приклад надихали і надихають мене і сьогодні.

Ви кажете, що у вашому домі часто бували зіркові гості. Чи подобалися тоді вони вам?

З батькових співавторів я найбільше в дитинстві любив трьох: Ігоря Поклада, Володимира Івасюка і Олександра Злотника. Проте найбільше я вдячний Геннадію Татарченку – саме він навчив мене грати на гітарі і писати музику.

«Перша і третя дружини спілкуються і дуже одна одній симпатизують»

Ви говорили, що пані Олександра Рибчинська, ваша мати, є музою батька. Зі свого власного досвіду скажіть, чи обов’язкова присутність музи для успішної творчості?  Що більше надихає у творчості: взаємна любов, нерозділене кохання, розлука, розставання?

У мене зовсім інший творчий досвід. Можливо тому, що початок 90-х, на які припав розквіт моєї діяльності, був періодом далеким від романтики і поезії. Мене в той час надихала конкуренція з визнаним і геніальним батьком, а не любов, пристрасті і страждання. Хотілося написати щось неймовірне, щоб сам батько позаздрив, як би смішно це не звучало. І саме в той час і аж до початку 2000-х я написав і «Чортополох», і «Цей дощ надовго», і I love you, і «Буде так», і «Не питай мене чому», і «Нічий», і «Війна завжди війна», і інші свої хіти. Так що я сміливо можу сказати, що музою моїх найкращих пісень був Юрій Рибчинський.

Юрій Євгенович дуже часто опікувався молодими талановитими артистками, як до цього ставилася ваша мати, пані Олександра? Кого з протеже Рибчинського-старшого вона любила найбільше?

Мама у мене не менш фантастична, ніж батько. Можливо, в цьому і секрет їхнього 56-річного шлюбу. Ви будете здивовані, але Олександра Іванівна і досі дружить з багатьма батьковими колишніми підопічними, у той час як тато до них давно охолонув і втратив інтерес. Найбільше, мені здається, і мама і тато люблять Наташу Могилевську. Вона мені як сестра, а батькам – як донька. Чудова людина і прекрасна співачка.

Євгене, у вас чотири сини, є вже й онук. Як складається життя кожного з нащадків Юрія Євгеновича, чим займаються хлопці? І чи продовжить хтось з них поетичну династію?

Сім’я з певного періоду – це закрита тема. Діти талановиті, як і всі українці. Це все, що я хочу сказати.

Чи підтримуєте ви стосунки зі своїми колишніми дружинами? З яких причин ви розлучалися?

Я тричі одружений. Досвід мені підказує, що говорити про внутрішній контур невдячно і небезпечно. Єдине, що скажу, перша і третя дружини спілкуються і дуже одна одній симпатизують.

«Жоден український автор роялті з РФ не отримує»

24 травня заплановано великий концерт, присвячений ювілею вашого батька. Організатором заходу є Палац «Україна». Чому до участі не були запрошені відомі артисти, які багато років виконували пісні Юрія Євгеновича: Зібров, Бучинська, Кудлай та інші? В афіші переважно молоді виконавці, з грандів – Ірина Білик та Тіна Кароль. І, за даними «Главкома», Юрію Євгеновичу вдалося вмовити організаторів включити до списку Наталю Могилевську. Яка взагалі ідея цього трибюту? Чи слід очікувати ще одного концерту, де пісні Юрія Євгеновича будуть виконувати ті, для кого він їх писав?

Почну з кінця. Класичний у всіх розуміннях концерт-бенефіс має відбутися у жовтні там же, на головній сцені країни. Його організовуватиме творчий колектив під моїм керівництвом і кураторством Рибчинського-старшого. Там будуть і Павло Зібров, і я, і Катя Бужинська, і Наталія Бучинська, і EL Кравчук, і Христина Охітва, і знову-таки Могилевська, і батько зі своїм оновленим хітом «Зозуля». Це буде жива класика. А концерт 24 травня – це прекрасна вистава-трибют за участі артистів, які є найротованішими на українських радіостанціях. Це і Монатік, і Тіна Кароль, і Дантес, і Дмитро Каднай, і Віра Кекелія з Артемом Пивоваровим… Це реально дуже цікаві версії класичних у всіх розуміннях пісень. Усі квитки було продано ще за пару місяців до концерту. Значить, задум Сергія Пермана (художній керівник Палацу «Україна», експродюсер Ані Лорак, – «Главком») був правильним. Те, що я чув із записаного, вражає. Це нове яскраве прочитання старих хітів.

Пісні Юрія Євгеновича у різні часи виконували ті, хто тепер підтримує Путіна та війну проти України: Лоліта Мілявська, Олександр Малінін, Ірина Алєгрова... Чи забороняв він цим виконавцям виконувати свої твори? І чи можливо це тепер проконтролювати?

А чи можна заборонити, скажімо, війну? Такого механізму, на жаль, не існує. Якщо б це були громадяни України, як Повалій і Лорак, така заборона б діяла. А громадянам країни-агресора цивілізовані закони не указ. Жоден український автор роялті з РФ не отримує. Я, наприклад, під санкціями РФ з весни 2015 року. Заборонив Повалій співати свої пісні ще у 2014-му. З московитами все ясно. А от що робити з нашими організаціями, які платять копійки пару раз на рік? Оце питання.

«За жодну пісню, написану для Повалій, я не отримав жодної копійки»

Ви заборонили співачці-зрадниці Повалій виконувати пісні. Це якось юридично оформлено чи просто ви зробили заяву? Коли ви з нею та її продюсером востаннє спілкувалися?

В односторонньому порядку юридично оформити можна будь-який намір, наприклад, стерти агресора з лиця Землі. Але це лише декларація. Усе решта має вирішуватися у судовому порядку, якщо є на те підстави. Наш договір з Повалій стосувався лише наявних на той час засобів. Тобто – аналогових джерел, таких як телебачення і FM-станції. Там жодного слова про права на відтворення в цифрі. Крім того, термін угоди був 2010 рік з пролонгацією. У 2014 році я замовним листом попередив виконавицю про розірвання угоди, тобто про те, що пролонгації не буде. Співачка не відповіла на жоден з надісланих трьох листів. Але це вже не важливо. Більшість виконаних нею своїх пісень я стер з платформи YouTube. Для знищення цього фонду у Spotify та iTunes потрібно рішення суду. Наразі моя команда цим займається.

Який вигляд мала ваша співпраця з Повалій та й з іншими виконавцями: Ви пишете пісні спеціально для конкретного артиста, чи пишете, а співаки обирають свою? Чи платила Таїсія за пісні і на яких умовах виконувала.

За жодну пісню, написану для Повалій, я не отримав жодної копійки, не зважаючи на те, що в договорах стоїть якась символічна сума, типу тисячі грн. Були певні концертні і промо домовленості, яких співачка не дотрималася. Але починалося все, як кажуть, за здравіє… Чесно кажучи, не хочеться про колаборантку більше говорити. Народна артистка, яка пішла проти свого народу, не гідна стількох слів обговорення. Давайте краще поговоримо про щось позитивне і нове.

Гаразд, про нове і позитив. Нині композиціям Повалій ви дали нове життя разом зі співачкою Христиною Охтівою. Як ви познайомилися, що вас крім творчості пов’язує? Чи є ви продюсером артистки?

Вона солістка ансамблю Збройних сил України, патріотка. Нині я її продюсер, хоча повертатися до цієї діяльності вже не планував. Познайомилися ми на Донбасі під Слов’янськом, коли виступали для 10 ДШБ «Едельвейс». Її голос ідеально підходить під той хітовий репертуар, з яким згадана раніше виконавиця стала народною і всенародною. Репертуар, з яким можна ще 50 років успішно виступати. Крім цим пісень Христина співає і нові. Наприклад «Дві сестри», які можна знайти на цифрових  платформах. Днями вийде акустична «Не сваріть мене, мамо» в стилі кантрі. Попереду ще купа нового матеріалу.

Хто з молодих українських виконавців привертає вашу увагу нині? З ким хотіли б попрацювати?

Завжди подобалася Тіна Кароль. Між іншим, колись давно вона теж, готуючись до Юрмали, записала пісню з репертуару Повалій, яка називалася «Листопад». Шикарно заспівала. Шкода, що не зберігся цей запис. Завжди подобалися і Hard Kiss, і «Скай», і Pianoбой. У моєму плей-листі є і Wellboy, і Adam, і Tvorchi, і Molodi, Jerry Heil… Я люблю нашу естраду, вона крута. Але в найближчих планах – власна розкрутка і проєкт Ohitva. 

Чи користуєтесь нині в своїй творчості штучним інтелектом? І як ставитеся до того, що тепер він часом є автором пісень (і слів, і музики, і аранжування)?

Поки що я не чув нічого, створеного ШІ, щоб це було «вау!». Все в межах стандарту. Коли штучний інтелект зупинятиме бомби і ракети, рятуватиме людей, народжуватиме дітей і писатиме пісні, які співатимуть мільйони, тоді і поговоримо.

У вас є досвід роботи народним депутатом. Чи плануєте балотуватися на наступних виборах до парламенту, коли б вони не проходили?

Цей важливий досвід у мене позаду. Планів знову бути депутатом нема і, сподіваюся, не буде. Це невдячна професія. Політиків у більшості країн не люблять і навіть зневажають. А поетів, композиторів і співаків – навпаки. З роками хочеться визнання, поваги і любові, а статуси нехай тішать усіх невтішних.

Наталія Сокирчук, «Главком»