Чи здатна Україна стримувати Росію без допомоги США: 3 ключові питання

Адміністрація Дональда Трампа неодноразово попереджала: якщо мирної угоди між Києвом і Москвою не буде, Сполучені Штати можуть згорнути свою підтримку.

Попри суперечливі заяви Вашингтона, загрози не залишилися на рівні риторики.

Про це пише CSIS.

3 березня 2025 року США призупинили військову допомогу й обмін розвідданими з Україною після напруженої зустрічі між Трампом і Зеленським, яка відбулася 28 лютого.

Цей крок виявив вразливі місця.

Яку саме допомогу Україна отримувала від США?.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року США надали Україні військову допомогу на суму $66,5 мільярда, а також понад $50 мільярдів фінансової підтримки.

Хоча технічно ця допомога призначена Україні, близько 90% військових витрат були спрямовані на закупівлі в самих Сполучених Штатах — для виготовлення нової зброї або заміни тієї, що вже передана Києву зі складів Пентагону.

Загалом приблизно 60% усіх коштів витрачаються в США, 25% – безпосередньо в Україні, а ще 15% — на контракти та логістику в інших країнах.

Постачання відбувалося через кілька основних каналів, включаючи механізм президентських повноважень зі скорочення запасів (PDA), Ініціативу безпекової допомоги Україні (USAI) та програму іноземного військового фінансування (FMF).

Ці інструменти дозволяли як оперативне забезпечення потреб на фронті, так і стратегічне розгортання оборонного потенціалу на майбутнє.

США також брали активну участь у координації постачань із союзниками, сприяли передачі озброєнь третім сторонам та підтримували прямі комерційні закупівлі.

Після початку повномасштабної війни США значно розширили програми підготовки українських військових.

Американські інструктори працювали з підрозділами ЗСУ над удосконаленням тактики, логістики, командування і загальновійськових операцій.

Навчання охоплювало також використання конкретних типів техніки — зокрема, гаубиць M777, ЗРК Patriot, БМП Bradley, систем HIMARS та винищувачів F-16.

Ці тренування здійснювалися як за участі армії США, так і підрозділів Національної гвардії, зокрема на полігонах у Європі.

Крім техніки та навчання, США надали Україні масштабну розвідувальну підтримку — як технічну (SIGINT, IMINT), так і агентурну (HUMINT).

Ця розвідка відіграла ключову роль у запобіганні ракетним атакам, нейтралізації спецоперацій РФ та визначенні координат для високоточних ударів.

У багатьох випадках українські удари по цілях здійснювалися саме на основі американських розвідданих.

Це свідчить про глибоку інтеграцію США в ланцюг виявлення, супроводу й знищення цілей.

Допомога США не обмежувалась лише постачанням зброї та даних.

Вашингтон активно залучався до стратегічного планування бойових дій, зміцнення українського кіберзахисту, антикорупційних заходів, підтримки економіки, розвитку оборонної промисловості та планування повоєнного відновлення.

США також брали на себе координацію логістики, переміщення вантажів та забезпечення системного постачання в межах загального пакета підтримки.

Сполучені Штати також могли б припинити обслуговування та ремонт наявних систем озброєння США, які Україна отримала чи купила у Сполучених Штатів.

Бойові дії мають на увазі постійне пошкодження та знос обладнання, а в України є тисячі одиниць військової техніки, що потребує ремонту.

Сполучені Штати також могли б завадити європейським союзникам закуповувати запасні частини для України.

Найгіршим сценарієм для України є те, що США заборонять використовувати будь-яку допомогу — військову та розвідувальну — і припинять продаж зброї навіть через третіх осіб.

Найгірший сценарій для України — це те, що США заборонять використовувати будь-яку допомогу — військову та розвідувальну — і припинять продаж зброї навіть через третіх осіб.

Наразі повне припинення підтримки США Україні видається малоймовірним сценарієм.

30 квітня 2025 року президент Трамп схвалив прямий комерційний продаж Україні на суму 50 мільйонів доларів, повідомляють українські ЗМІ.

Це, поряд з новою інвестиційною угодою про реконструкцію, вказує на відхід від попередньої риторики щодо України.

Проте риторика та політичні заяви США вагалися, і повне припинення залишається можливим.

Що означає “припинення допомоги США Україні” — і наскільки воно буде глибоким?.

Якщо адміністрація Трампа вирішить зупинити підтримку України, ключовим стане те, як саме буде реалізовано це “припинення”.

Йдеться не лише про припинення нових поставок: спектр дій може варіюватися від повного згортання військової та розвідувальної підтримки, включно із забороною союзникам передавати Україні техніку, пов’язану з американськими технологіями, до часткового обмеження подальших поставок — що також матиме серйозні наслідки.

Поки подальша підтримка США залишається під знаком питання, вже схвалені пакети допомоги продовжують реалізовуватися.

Постачання зброї, що були затверджені Конгресом у попередні роки, триватимуть і надалі, якщо Білий дім не скасує ці зобов’язання.

Це означає, що частина техніки та ресурсів надходитимуть до України ще протягом кількох років.

Водночас, навчальні програми для українських військових, пов’язані з новими системами, можуть бути згорнуті.

Зокрема, допомога в межах Президентського пакету (PDA), яка дозволяє вилучення техніки з поточних запасів США, зазвичай потребує приблизно восьми місяців на реалізацію після оголошення.

У той же час підтримка, що надається через ініціативу USAI, має довший цикл: близько чотирьох місяців на укладення контрактів, до двох років на виробництво й ще майже півтора року на постачання.

У разі більш жорсткого обмеження критичним постає питання, чи зможе Європа передавати Україні техніку або розвіддані, що містять американські компоненти або отримані через США.

Наприклад, для передаванняя зброї третім сторонам потрібен дозвіл Держдепартаменту США.

У січні 2022 року таке схвалення було надане країнам Балтії для передачі Україні американських ракет.

Зараз вже триває передача 65 винищувачів F-16 із Бельгії, Данії, Нідерландів та Норвегії.

Але якщо Вашингтон вирішить заборонити або обмежити такі угоди, це суттєво знизить ефективність європейських зусиль.

Подібні обмеження можуть торкнутися і розвідданих: Сполучені Штати можуть зупинити обмін даними про переміщення російських сил, логістику чи інші тактичні показники, які відіграють критичну роль у високоточних ударах України.

Іншим сценарієм є дозвіл на продаж американської зброї європейським країнам із подальшою передачею до України.

Це дозволило б, наприклад, закупити ракети Patriot чи AMRAAM і відправити їх Києву, що водночас підтримало б оборонну промисловість США.

Окремою чутливою темою є Starlink.

США можуть вплинути на те, щоб компанія SpaceX припинила надання супутникового зв’язку в Україні.

ЗСУ активно користуються Starlink для управління військами та координації боїв.

Втрата цього каналу комунікацій може критично знизити маневреність українських сил та їхню здатність швидко реагувати на зміни на фронті.

Усі ці можливі сценарії демонструють: навіть часткове обмеження підтримки з боку США спричинить суттєві труднощі для української армії, а повне припинення — може створити загрозу як оперативним діям, так і стратегічному балансу в регіоні.

США також можуть зупинити технічне обслуговування та ремонт озброєння американського виробництва, яке вже передано або продано Україні.

В умовах постійних бойових дій велика частина техніки зношується або пошкоджується, а українські Збройні сили мають у своєму розпорядженні тисячі одиниць техніки, яка потребує ремонту.

Крім того, США можуть заблокувати європейським партнерам можливість закупівлі запасних частин для підтримки українських систем.

Найгостріший сценарій для Києва — це повна заборона США на використання будь-якої форми підтримки, включно з розвідданими, а також припинення передачі озброєння навіть через посередників.

Попри це, наразі такий розвиток подій вважається малоймовірним.

Наприклад, 30 квітня 2025 року президент Трамп погодив комерційний контракт на продаж зброї Україні на 50 мільйонів доларів.

Крім того, було укладено нову інвестиційну угоду щодо відбудови, що свідчить про часткове послаблення жорсткої риторики.

Водночас суперечливість американської політики та риторики залишає відкритим питання щодо подальших рішень.

Чи готова Європа взяти на себе більшу частину підтримки України?.

Європейські лідери відкрито демонструють політичну підтримку України, і для багатьох із них сильна українська держава є найкращим бар’єром на шляху подальшої агресії з боку Росії.

На тлі можливого скорочення або припинення допомоги від США, роль Європи як стратегічного партнера набуває ще більшого значення.

У нещодавньому бюлетені від 30 квітня 2025 року Велика Британія підкреслила, що залишається одним із ключових союзників України.

Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, виступаючи перед інавгурацією, розкритикував американську байдужість до європейських проблем і висловив ідею створення незалежної європейської системи безпеки.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта під час саміту оборони ЄС 2025 року наголосив: Ми тут, щоб захищати Україну”.

Насправді Європа вже надає суттєву підтримку, але у разі зменшення участі США вона могла б подвоїти свою допомогу — з 44 до 82 мільярдів євро.

Хоча в європейських країнах є серйозні проблеми в оборонному секторі, потенціал для нарощування потужностей все ж існує.

Як зауважив аналітик Баррі Поузен, Європа має великі запаси техніки, значну чисельність особового складу та розвинену оборонну промисловість.

Окрім матеріальної допомоги, європейські країни вже провели підготовку понад 70 тисяч українських військових — більше, ніж США.

Водночас, незважаючи на потужну риторику, більшість країн ЄС не мають політичної волі направляти свої війська до України, навіть у складі миротворчих місій, якщо існує ризик прямих бойових зіткнень.

Наразі Європа неспроможна повністю замінити американську підтримку в низці ключових напрямків.

Її оборонно-промисловий комплекс має суттєвий потенціал, але стикається з численними обмеженнями — від фрагментації національних виробників до складнощів у реалізації масштабних проєктів.

Попри свою перевагу над Росією в економічному плані, Європа не перебуває у “військовій мобілізації” і діє повільніше, ніж вимагала б ситуація.

Один із найбільш критичних елементів — це постачання боєприпасів.

США вже передали понад 3 мільйони 155-мм артилерійських снарядів, тоді як Європа вийшла лише на рівень близько 1 мільйона на рік (з 300 тисяч у 2023-му).

Навіть якщо ЄС досягне своєї мети у 2 мільйони снарядів на рік, це не компенсує втрату американського виробництва.

Крім боєприпасів, Україна значною мірою покладається на американські високоточні системи далекої дії, такі як HIMARS і ATACMS, які є критично важливими для знищення тилових цілей: командних пунктів, складів, артилерійських позицій.

Європейських аналогів такої дальності та точності практично не існує, тож замінити ці системи наразі нереально.

У разі повного виходу США з архітектури підтримки, Європі доведеться не просто збільшити допомогу — їй доведеться перебудувати всю систему військової та логістичної підтримки для України з нуля.

І хоча технічно це можливо, політична та інституційна готовність до таких змін залишається під питанням.

Європейські країни теоретично могли б компенсувати частину втрат, профінансувавши закупівлю для України систем великої дальності у Південної Кореї, Ізраїлю чи інших країн.

Проте залишаються серйозні невизначеності щодо того, чи готові ці країни до такого експорту, у якій кількості вони можуть надати озброєння, з якою швидкістю можливі постачання, і скільки часу буде потрібно для підготовки українських військових до ефективного використання нової техніки.

Окремі зразки озброєння також можуть не бути сумісними з українськими платформами, що ускладнить їхнє впровадження.

Що стосується систем протиповітряної оборони, то європейські зразки здатні прикривати Україну від ударів крилатими ракетами.

Наприклад, італійсько-французькі SAMP/T уже показали ефективність у знищенні повітряних цілей.

Але американські комплекси Patriot — єдині у складі НАТО, які можуть перехоплювати балістичні ракети, що становлять істотну частину загрози з боку Росії.

Варто також зазначити, що SAMP/T не надходили на озброєння інших країн, крім Італії, Франції та Сінгапуру, що ускладнює їхнє масштабне постачання.

Інші європейські системи, такі як NASAMS та IRIS-T, використовуються Україною, але вони не перекривають весь спектр загроз.

У разі повного припинення американських постачань з’явиться критичний дефіцит у захисті від балістичних ракет.

Ще одним ключовим напрямом, де Європа не може повністю замінити США, залишається розвідка.

Американські супутники та інші засоби збору даних забезпечували українським силам точну інформацію про переміщення російських військ як на території України, так і за її межами.

Починаючи з 2022 року, Об’єднаний розвідувальний центр у Вісбадені, що діє під проводом США, щоденно постачав критичну інформацію про розташування стратегічно важливих цілей.

Американська розвідка стала важливою частиною української системи виявлення та знищення цілей, суттєво підвищивши оперативність і точність ударів.

Завдяки цій співпраці вдалося успішно реалізувати операції в Сєвєродонецьку (травень 2022) та під час оборони Харкова (травень-червень 2024).

США також мали значний вплив на українські атаки по Криму й навіть вглиб території Росії.

Згідно з даними, американські й британські фахівці координували ключові етапи операцій — від вибору цілей до розрахунку траєкторії польоту ракет.

Так, ЦРУ надало інформацію про склад боєприпасів у місті Торопець у РФ, після чого Україна здійснила успішний удар, знищивши близько 240 тонн вибухових речовин.

Хоча участь США у кожному такому ударі формально вимагає окремого дозволу, роль Вашингтона в операціях на території РФ залишається суттєвою.

У разі припинення допомоги Сполучені Штати могли б передати координацію логістики європейським партнерам, однак реалізація цього процесу буде складною.

Впродовж війни саме США — через структури НАТО та Європейське командування — відповідали за основний логістичний ланцюг постачання.

Без американського лідерства в цій сфері європейським державам доведеться швидко створити нові механізми, що потребуватиме часу, ресурсів і політичної злагодженості.

Якщо ж постачання зі США припиняться раптово, це може порушити навіть ті лінії допомоги, які йдуть до України не напряму від США, оскільки значна частина європейської допомоги інтегрована у загальну логістичну систему, що включає американські елементи.