Уступки не в пользу Украины: как польские ультраправые получили на выборах "золотую акцию"

Новий президент Польщі має заблокувати вступ України до НАТО, а також гарантувати, що польські війська не будуть направлені в Україну.

Це – дві з восьми вимог, які Славомір Менцен, кандидат у президенти від ультраправої "Конфедерації", висунув учасникам другого туру.

І першим на цей заклик відповів Кароль Навроцький – формально незалежний кандидат, якого активно підтримує опозиційна партія "Право і справедливість" ("ПіС").

Він оголосив, що приймає ці вимоги і готовий прийти на ефір на You.

Tube-каналі Менцена, щоб підписати відповідний меморандум.

А другий кандидат – представник керівної партії "Громадянська платформа" Рафал Тшасковський – також не відкинув ці умови, заявивши про готовність прийти на ефір та подискутувати про них із Менценом.

Дні, що пройшли після першого туру, однозначно свідчать – саме Славомір Менцен виявився головним переможцем цих виборів.

Кандидат у президенти, що посів трете місце з результатом 14,8%, отримав "золоту акцію", що дає змогу нав’язувати свій порядок денний фаворитам перегонів.

З критикою його вимоги блокувати вступ України до НАТО виступив лише прем'єр Дональд Туск.

А учасники другого туру або підтримали її, або мовчать.

Тим самим антиукраїнська риторика ще більш посилилася на нинішніх виборах у Польщі.

І якщо вибори виграє Кароль Навроцький – йому доведеться зважати на свої обіцянки.

Більш того, ймовірність такого сценарію за останні дні лише зростає.

Схоже, що відносно проукраїнський кандидат Рафал Тшасковський не може визначитися зі стратегією на другий тур, а його спроби залучити нових виборців лише відлякують базовий електорат.

8 вимог до фаворитів.

Польський політолог Марчин Паладе підрахував: без істотного збільшення явки у другому турі перемогу здобуде Кароль Навроцький, хоча і з мінімальним відривом.

Зокрема, згідно з розрахунками, за нього мають віддати голоси 50,3% виборців, тоді як за Тшасковського – лише 49,9%.

Такий прогноз базується на припущенні, як проголосує електорат кандидатів, які не вийшли у другий тур.

Зокрема, за його розрахунками, за Навроцького мають віддати голоси по 65% виборців як Славоміра Менцена, так і Гжегожа Брауна – ультраправого радикала, який несподівано у першому турі посів четверте місце з результатом 6,34%.

З цього електорату Тшасковський може розраховувати лише на 15% виборців Менцена.

Решта виборців просто не піде на дільниці, оскільки для них однаково неприйнятними є обидва кандидати.

За таких розкладів публічна підтримка від Славоміра Менцена дійсно може виявитися визначальною для перемоги.

Проте так просто він її не надасть.

20 травня Менцен скликав пресконференцію, заявивши, що кандидат у президенти, який претендує на його підтримку, мусить підписати декларацію, взявши на себе певні політичні зобов'язання.

Окрім двох згаданих пунктів, що стосуються України, він вимагає гарантувати не підтримувати підвищення податків, обмеження обігу готівки, обмеження доступу до зброї, а також передачу будь-яких національних повноважень структурам ЄС.

Жодна з цих вимог не викликала зауважень у Кароля Навроцького.

"Я приймаю запрошення і готовий до підписання тих пропозицій.

А решту обговоримо у пана на Youtube-каналі.

До зустрічі", – написав він на своїй сторінці у Х.

Варто уточнити, такі вимоги не відповідають курсу партії "Право і справедливість", яка стоїть за Навроцьким.

Втім, формально Навроцький є незалежним кандидатом, і це істотно спрощує його зближення з ультраправими.

Не відмовляється від боротьби за електорат Менцена і Рафал Тшасковський.

Він погодився прийти на ефір до Менцена, щоб подискутувати про його вимоги.

І хоча, оголосивши про це на одному з передвиборчих мітингів, Тшасковський уточнив, що "не гарантує підписання декларації", сам факт його згоди на розмову в такому форматі, свідчить: він не виключає, що обмежено підтримує хоча б деякі пункти Менцена.

Свої вимоги до учасників другого туру озвучив і Гжегож Браун.

Втім, вони виглядають відверто неприйнятними.

Антиукраїнські тези (заборона "бандерівської ідеології" та зупинка військової підтримки України) там об’єднані з антиєвропейськими, антисемітськими та антисистемними тезами, що робить їх абсолютно неможливими навіть для Навроцького.

Тож єдиний жест, який правий кандидат зробив в бік цього електорату – згадує його разом зі своїм електоратом та виборцями Менцена як "патріотичну більшість", яка незабаром переможе лібералів.

"Нормалізація" ультраправих.

Попри те, що Славомір Менцен у другий тур не увійшов, саме він зараз виглядає головним переможцем цих виборів.

Змусивши кандидатів від мейнстримних політичних сил погодитися прийти на його канал та обговорювати його вимоги, кандидат від "Конфедерації" добився, що його політична сила вийшла з ізоляції, остаточно втративши статус руконеподаваної.

Цьому ще й сприяв несподівано високий результат Гжегожа Брауна – на його тлі "Конфедерація" виглядає відносно респектабельною політичною силою, з якою можна не лише дискутувати, а й у перспективі – створювати коаліцію.

Польські політологи дискутують про те, чия перемога є більш вигідною для Менцена.

Перемога Навроцького посилює політичну кризу в країні та наближає дострокові вибори.

Вибори, за результатом яких "Конфедерація" може вперше увійти до влади, створивши коаліцію з "ПіС".

А у разі перемоги Тшасковського перед "Конфедерацією" відкривається інша можливість.

Поразка на президентських виборах стане для "ПіС" дуже потужним ударом – і у "Конфедерації" зростають шанси перехопити лідерство на правому політичному фланзі.

І не виключено, що Менцен врешті-решт уникне необхідності напряму заявляти про підтримку когось із кандидатів.

Адже свій головний бонус він вже отримав.

"За двома зайцями".

Непевна перемога у першому турі завела Рафала Тшасковського у досить непросте становище.

Неочікувано перед другим туром він втратив статус фаворита і тепер скоріш виступає як той, хто мусить наздоганяти.

Перемога Навроцького досі не є гарантованою, і нещодавній досвід Румунії доводить, що перемагати можна навіть за умови суттєвого відставання.

Проте це вимагає осмислення своїх помилок та корекції виборчої стратегії.

Але піти на це кандидат від партії Дональда Туска поки не зміг.

Частина його команди та союзників відразу після оголошення результатів першого туру закликала піти за "румунським сценарієм" – подавати другий тур як боротьбу між "демократичною та коричневою Польщею".

Такий шлях має мобілізувати електорат проєвропейських сил, частина з яких не пішла на дільниці через загравання Тшасковського з ультраправими.

І саме таким шляхом пішов переможець румунських виборів Нікушор Дан.

Тим більше, що нинішнє плазування перед Менценом дозволяє віднести й Навроцького до ультраправого табору.

Що може стати потужним фактором мобілізації проєвропейського електорату.

Проте Тшасковський лише частково дослухався до цих порад.

Одночасно зі спробами представити другий тур як таку вирішальну битву між демократією та ксенофобією, кандидат-ліберал продовжує загравати з правими.

Зокрема, окрім згоди на візит на канал до Менцена, Тшасковський також взяв до своєї команди ексголову Бюро національної безпеки та близького соратника президента Анджея Дуди Яцека Северу.

Ці кроки демонструють, що кандидат-ліберал не втратив надії "відкусити" хоч якусь частину ультраправого електорату.

Так, ця ідея має свою логіку.

Йдеться про антисистемний електорат, для якого і Тшасковський, і Навроцький однаково виглядають як частини ненависної політичної еліти.

А Навроцький, попри формальний статус незалежного кандидата, сприймається як частина "ПіС", до правління якої є чимало питань.

Тож якщо Тшасковський переконає хоч якусь частку ультраправих виборців віддати голоси саме йому, а ще якусь частину – не йти на вибори, то це може стати тим фактором, що принесе йому перемогу.

Проте існує одна проблема.

Ці дві стратегії: розширення базового електорату та загравання з ультраправими – значною мірою суперечать одна одній.

А тому існує ризик того, що жодна зі стратегій не спрацює.

І тоді Тшасковський отримає саме те, що можна отримати, намагаючись спіймати двох зайців одночасно.

І це може стати переломним моментом, коли недавній абсолютний фаворит перегонів остаточно втратить шанси на перемогу.

Вирішальні дебати.

Вже у п’ятницю 23 травня Рафал Тшасковський та Кароль Навроцький зійдуться на дебатах.

Дуже ймовірно, що вже за їхнім перебігом можна буде оцінити, наскільки мігрувала риторика кандидатів в бік правого електорату.

А наступного дня Рафал Тшасковський прийде на ефір до Менцена – і це також можна назвати моментом істини, як кандидат буде реагувати на відверто антиукраїнські пункти вимог кандидата от "Конфедерації".

Проте одне можна сказати напевно – нинішній успіх польських ультраправих обіцяє створити чимало проблем для України.

Навіть у разі перемоги Тшасковського (ймовірність якої все одно залишається досить високою) опонувати уряду буде все більш україноскептична опозиція, адже "Конфедерація" вже зараз починає нав’язувати свій порядок денний "ПіС".

І цей процес лише набиратиме обертів.

Натомість перемога Навроцького виводить політичну кризу у Польщі на новий рівень.

Новий президент буде ветувати урядові ініціативи набагато частіше, аніж це робив Анджей Дуда.

Тим самим – підштовхуючи коаліцію до розвалу.

Чи просто – не даючи коаліції виконувати свої передвиборчі обіцянки, тим самим "обнуляючи" її шанси на перемогу на виборах 2027 року.

Але найбільша проблема полягає у тому, що згідно з соціологічними опитуваннями, пройти до нового Сейму у разі дострокових виборів мають шанси лише три політичні сили: "Громадянська платформа" Дональда Туска (сама чи з союзниками), "ПіС" та "Конфедерація".

А це майже неминуче означає зміну влади та формування коаліції за участю антиукраїнської "Конфедерації".

Тобто – той, сценарій, якого так побоювалися напередодні виборів 2023 року і якого тоді вдалося уникнути.

Втім, варто нагадати, що ймовірність вкрай негативного для України сценарію у Румунії була набагато вищою, аніж зараз у Польщі.

Але мобілізація прозахідного електорату повністю змінила всі розклади.

У Рафала Тшасковського ще є можливість скористатися цим рецептом.

А яке рішення він прийме, ми дізнаємося вже найближчими днями.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".