Спадщина Портнова. Через суд він вимагав зарахувати одного з політиків до лику святих УПЦ

Андрій Портнов виявився дуже демонізованою фігурою в Україні, як показала масова реакція на його драматичне убивство. Цими днями соціальні мережі заповнені дописами, мемами, закликами відзначати загибель Портнова.

Як сталося так, що юрист, хоч і дуже талановитий у досягненні своїх та замовних цілей, дратував суспільство більше, наприклад, навіть за Януковича, який зараз сприймається скоріше як політичне непорозуміння, а не загроза?

З Андрієм Портновим ми в один час працювали у Комісії з цінних паперів у середині 2000-х. Відтоді час від часу перетинались на професійному полі. Але часто були по різні сторони барикад.

Треба визнати, що Портнов мав визначні здібності як адвокат. Розумний, прагматичний, цинічний, ерудований, схильний ризикувати. Професійний стиль Портнова мені добре знайомий, і не з приємного боку.

Юридичні ходи, які він застосовував, працюючи у Комісії з цінних паперів, згодом стали класикою серед адвокатів. Наприклад, подати на себе в суд, програти і виконати рішення суду – саме таке, яке потрібно для вирішення того чи іншого замовлення клієнтів.

Ще Портнов вдавався до такого специфічного юридичного тролінгу, коли він мені особисто обіцяв «теплу, суху та південну камеру», бо я людина порядна, а моїм партнерам, які з ним відкрито воювали, і тому здавались Портнову людьми «непорядними», погрожував камерою з вікнами на північ, «сиру та холодну».

Також ухвалою суду він просив зарахувати одного із політиків до лику святих Української православної церкви. Але питання навіть не тільки в його дуже суперечливій діяльності й особистості, а ще й у спробах збалансувати негатив практичними юридичними рішеннями, щоб набути додаткової офіційної ваги та підтримки.

Як би там не було, Андрію Портнову вдалося реалізувати декриміналізацію контрабанди. Дуже давню проблему, яка використовувалась як інструмент для тиску силовиків на бізнес. Хоча це питання було й залишається дискусійним, я вважаю, що на той момент, це треба було зробити. І тільки команді Портнова вдалось.

Але найголовнішим активом юридичної спадщини Портнова став чинний Кримінально-процесуальний кодекс, за яким країна живе вже другий десяток років.

І поки що серед юристів, правників чи практиків-правоохоронців немає нарікань, чи закликів міняти, скасувати чи повернутися до старого кодексу.

Та найважливіше, як на мене, те, що зараз не варто концентруватися саме на особистості Андрія Портнова, про якого цього тижня написано дуже багато.

Питання в іншому.

Демонізація Портнова – це також спроба повісити на одну особистість, хоч і впливову, всі гріхи та проблеми правової галузі останніх десятиріч. Портнов уособлює для українців слабкість закону й зловісну силу юристів. Коли «закон як дишло – куди повернув, туди й вийшло». Саме відверту реалізацію цього принципу ми й спостерігали роками абсолютно відкрито з часів Януковича, зокрема й «завдяки» зусиллям Портнова.

Уся суспільна злість, усе розчарування, біль, фрустрація сконцентрувалася зараз на його фігурі.

Хоч він ніколи не діяв один.

Він вибудував мережу юридичного контролю й впливу в Україні. Проте чому це стало можливим? Причини його безмежних можливостей, вони криються у багах правової й політичної системи.

Давайте будемо чесними самі перед собою.

Портнови і їхні команди, й усі ті, що з ними, існують тому, що система, яка є в Україні на сьогодні, дозволяє їх породжувати. І громадянське суспільство не змогло отримати достатньо підтримки, щоб протистояти його проєктам й діям.

Хоча, треба відзначити, що далеко не всі судді погоджувались співпрацювати з Портновим. Є судді, які утримали чесну, непримириму позицію і не виконували команди, які їм надходили із адміністрації президента від Портнова, в час його дуже широкого впливу.

Проте легендарний юридичний злий геній Портнова тільки висвітлив, наскільки катастрофічна ситуація з правосуддям. Навіть спеціалісти-правники уже плутаються, у нас шоста чи сьома реформа суддівства, судочинства.

Недоведені до кінця системні проєкти судових реформ, які регулюють наше життя, діяльність бізнесу, долю інвестицій, будуть породжувати нових Портнових.

Поки суспільство активно не включиться у модернізацію судової системи – будуть тільки мінятись прізвища адвокатів диявола.