Генерал США припустив, скільки ще може воювати Росія

Російські війська в Україні зазнають втрат приблизно понад 400 000 на рік — цього достатньо, щоб заповнити зали на чотирьох найбільших стадіонах світу.

Такі втрати стали причиною для одночасних розмов про неминучу поразку чи перемогу Росії.

Про це йдеться у статті видання War on the Rocks.

Чи зможе РФ ефективно поповнювати війська, якщо зазнає таких втрат?.

«Чи зможуть російські війська зазнати подібних втрат у своїй триваючій війні в Україні та відбудуватися, щоб воювати наступного дня? Ймовірна відповідь — „так“, і це свідчить про підхід президента Росії Володимира Путіна до переговорів щодо припинення війни.

Відмовляючись погодитися на безумовне припинення вогню та пропускаючи останні мирні переговори в Туреччині, Путін виграє час, бо час, схоже, на його боці», — йдеться у статті.

«Росія відновлює ці сили набагато швидше, ніж передбачали початкові оцінки.

Армія зараз насправді більша — на 15 відсотків — ніж була під час вторгнення в Україну.

Чи зможе Росія зберегти свою здатність відновлювати та навіть нарощувати свої сили в міру розвитку війни в Україні, залишається невизначеним.

Більш певною є її перевага над Україною за загальною чисельністю населення, де майже в чотири рази більше людей і приблизно 18,9 мільйона чоловіків віком 20–39 років порівняно з менш ніж п’ятьма мільйонами чоловіків цього віку в Україні.

Росія може втратити втричі більше військ, ніж Україна, і все одно менше постраждати у відносному вираженні», — зазначав верховний головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі.

Поповнення озброєння.

Що стосується поповнення озброєння, Росія також значною мірою має перевагу над Україною, зазначають у War on the Rocks.

Артилерійські снаряди виявилися особливо важливими у виснажливих позиційних боях, які характеризували значну частину бойових дій після перших місяців після вторгнення Росії в лютому 2022 року.

У березні 2024 року один із європейських розвідників підрахував, що щодня в Україні випускається 12 000 артилерійських снарядів — приблизно 10 000 російськими військами та 2000 українськими військами.

Цей розрив призвів до «значної переваги на полі бою», яка може зростати.

У 2024 році російська промисловість виробляла приблизно 250 000 нових артилерійських снарядів щомісяця, і очікується, що ці темпи збережуться протягом 2025 року.

Для порівняння, у 2024 році Сполучені Штати виробляли приблизно 30 000 снарядів щомісяця, а також ще приблизно 83 000 снарядів, вироблених країнами-членами ЄС, які допомагають Україні.

Якщо припустити, що темпи виробництва в Росії залишаться незмінними, лише до 2026 року сукупний щомісячний обсяг виробництва артилерійських снарядів США та ЄС перевищить показники Росії.

Більше того, щоб це мало значення для України, Сполучені Штати повинні продовжувати постачати Україну — сумнівне припущення, враховуючи заявлене бажання президента США Дональда Трампа перекласти тягар підтримки України на європейських союзників Америки.

Росія значною мірою покладається на запаси радянських часів для поповнення середньої та важкої техніки.

Дійсно, її запаси танків радянських часів далеко не вичерпані і за потреби на них можна було б покластися.

Але не можна сказати, що більшість російських танків на полі бою були старими моделями, виведеними зі зберігання та відремонтованими — нове виробництво Росії заслуговує на увагу.

Міністерство оборони Великої Британії оцінило станом на січень 2024 року, що Росія має здатність «виробляти 100 основних бойових танків на місяць» і, ймовірно, може підтримувати наступальні операції з бронетехніки в «найближчому майбутньому».

Свідчення Каволі від 3 квітня 2025 року ще більше збільшили цю оцінку, заявивши, що очікується, що Росія виробить «1500 танків та 3000 бронетехніки» у 2025 році.

Наприклад, російська оборонна промисловість може бути не в змозі додатково збільшити вже нарощене виробництво танків Т-90, але їй може бути це й не потрібно.

Навіть якщо втрати продовжуватимуться швидкими темпами, деякі аналітики стверджують, що Росія може зберегти свої нещодавні темпи втрат до 2026 або 2027 року.

Цю реальність, очевидно, добре усвідомлюють українці на полі бою.

Показовим для цього є роздратована заява одного з командирів 11-ї бригади Національної гвардії України після боїв під Херсоном у січні 2024 року: «Незалежно від того, скільки разів ми б’ємо по тих самих місцях, [росіяни] постійно поповнюються».

Чи має Росія гроші.

Якщо Кремль витрачатиме кошти, як заплановано на 2025 рік, 40 відсотків федеральних витрат Росії піде на оборону та національну безпеку — частка, яка перевищить сукупні витрати Росії на освіту, охорону здоров’я та соціальне та економічне забезпечення.

Натомість, для підтримки своєї глобальної військової позиції, витрати на оборону в Сполучених Штатах протягом останнього десятиліття в середньому становили 15 відсотків від загального бюджету уряду США.

Такий високий рівень витрат на оборону та національну безпеку негативно позначиться на невійськових пріоритетах Росії.

Згідно з класичною логікою «зброї та масла», відомою у промові президента Дуайта Ейзенхауера 1953 року, гроші, витрачені на військові операції, — це також гроші, не витрачені на охорону здоров’я, освіту та інші внутрішні пріоритети.

Ці компроміси, можливо, призвели до розпаду Радянського Союзу, або, принаймні, це було частиною логіки, яка мотивувала стратегічну конкуренцію США з Радянським Союзом у Холодній війні.

Однак, оціночний рівень військових витрат Росії у відсотках від ВВП далеко не відповідає оціночному радянському рівню середини 1980-х років, коли суспільна напруженість досягала свого піку.

Економіка продовжуватиме розвиватися.

Російська економіка стикалася і продовжуватиме стикатися з труднощами.

На тлі цих труднощів деякі аналітики продовжуватимуть робити похмурі прогнози, стверджуючи, що економічний колапс Росії неминучий.

Але скоріше за все, економіка Росії продовжуватиме повільно розвиватися протягом наступних кількох років.

Якщо так, то російська військова загроза навряд чи зникне найближчим часом.

Як стверджує Матьє Булег з Chatham House: «російська військова промисловість залишається грізною машиною.

Вона, ймовірно, продовжуватиме повільно розвиватися, виробляючи досить хороші системи, які все ще становлять значну загрозу для України, НАТО та їхніх союзників».