Гроші, "перевиховання" та таємні операції: Лубінець розкрив шокувальні деталі викрадення українських дітей

Із російського рабства Україні уже вдалося повернути понад 1300 дітей, іще близько 20 тисяч можуть примусово лишатися на території країни-агресорки.

До Міжнародного дня безвісти зниклих дітей ТСН поговорила з Уповноваженим з прав людини Дмитром Лубінцем.

Скільки дітей вдалось повернути.

«Станом на сьогодні вдалося повернути 1324 українських дітей.

Скажу відверто, ніхто насправді точно не скаже, яка кількість українських дітей перебуває на території Російської Федерації, на тимчасово окупованій території України, яка кількість з них депортовані, яка кількість примусово переміщені, бо основна проблема — це доступ до цих територій», — каже Лубінець.

Про співпрацю з Росією.

«Російська Федерація не надає жодної інформації.Причому це робить не тільки по відношенню до України чи до наших посередників, а вони так само не надають інформацію на запити міжнародних організацій, які офіційно працюють на території РФ.

Наприклад, Міжнародний комітет Червоного Христа, різні агенції, організації об’єднаних націй.

Тобто це основна проблема, це позиція РФ продовжувати цей воєнний злочин, геноцид, а саме робити все, щоб українських дітей міняти на російських.

І можете, найбільше, що мене дивує завжди, що Російська Федерація депортувала, вкрала фактично українських дітей, але вони в позиції очікування.

Якщо ми, як Україна, як держава, не доведемо офіційно на підставі документів, що це є українські діти, на території України є їхні батьки, рідні, близькі, і діти хочуть повернутися, то тільки так працює процес повернення», — каже Дмитро Лубінець.

Як розголос впливає на повернення дітей.

«Насправді росіяни і особисто президент Російської Федерації, вони слідкують за світовою реакцією.

Тому коли з’явилось офіційне кримінальне провадження щодо Путіна, щодо Львова і Білової, саме по питанню незаконної депортації українських дітей, були вручені два ордери на арешт з боку Міжнародного кримінального суду.

Почалась кампанія інформування, міжнародні країни створили міжнародну коаліцію Україн щодо повернення українських дітей, почали приймати різного рівня резолюції, на національних рівнях почали визнавати дії Російської Федерації як геноцид, то автоматично це вплинуло на прийняття рішення, що росіяни, якби їм сильно не хотілося, але почали десь через посередників повертати дітей.

Але це все робиться все рівно в максимально важкому процесі, максимально затягується процес повернення, вимагаються якісь додаткові довідки, додаткове підтвердження з боку України», — каже омбудсмен.

Про гроші, за які всиновлюють дітей.

«Мотивація одна — фінансова.

За кожну українську дитину, яку всиновлює, так названо, всиновлює російська сім’я, вони отримують щомісячну винагороду, фінансову підтримку, так би мовити, на кожну дитину.

Цифри різняться від регіонів.

Скажу так, за попереднім аналізом я не можу назвати точну цифру, але це десятки тисяч російських рублів.

Тобто за кожну дитину, ще більше за дитину з інвалідністю.

І ще додаткова оплата, якщо вони оформлюють статус багатодітної родини і забирають декілька українських дітей.

Як правило, це дуже маленькі населені пункти, дуже віддалені від України і від великих міст Російської Федерації.

У нас зафіксовані факти, що якраз туди подалі, Сибір, туди забирають українських дітей.

Тому ви правильно кажете, яке родинне тепло.

Вони дивляться на дітей як на ресурс, за який вони можуть самі жити на територію Російської Федерації», — каже Дмитро Лубінець.

Про перевиховання українських дітей.

«Ми фактично всіх, кого повертаємо, це дорослі діти, це підлітки, це діти, які пам’ятають, що в них є рідні і близькі, вони підтверджують десь цю інформацію.

А що робити з маленькими дітьми?.

У нас перша офіційно депортована українська дитина — це дитина з українського Криму.

Це був 2014 рік.

І ми ж розуміємо, що діти стали дорослими, їм зразу міняють документи, міняють українські документи на російські, Їх змушують використовувати виключно російську мову і їх змушують повірити в так названу «велікую» Росію, заради якої вони повинні стати солдатами російської армії і колись в майбутньому навіть за неї вмерти.

Тобто це те, в якому стані перебувають наші діти на тимчасово окупованої території і на території РФ.

Кожного дня російська пропаганда, тиск, психологічний тиск на українських дітей, що вони повинні самоідентифікувати себе як росіяни.

У нас одного з найперших хлопчиків, якого ми повернули, це ще 2022 рік був, ми його повернули якраз на День Святого Миколая.

Він приїхав в Київ, я з ним зустрівся.

Його ми супроводжували з самого початку виїзду з території Російської Федерації.

Він виїжджав через треті країни.

Але я коли його побачив, він був у спортивному костюмі.

А на вулиці було вже достатньо холодно.

Я кажу, а чому такий одяг? Він каже, ну от в якому одязі мене вивезли, він з Маріуполя, вивезли з Маріуполя в 2022 році, в такому я і ходив весь час.

Я кажу, а у тебе так названі батьки не запитували, що може тобі щось придбати треба, якийсь новий одяг? Він каже, ні, вони там займаються тільки собою», — розповідає омбудсмен.

Про родичів дітей.

«Ми публічно не можемо називати їх, бо ми розуміємо, що це можливо додатково буде змушувати, я скажу так, Ми публічно не показуємо ці випадки, тому що ми точно знаємо, що в разі публічності Росія буде ще більше перешкоджати поверненню таких дітей.

Тому за весь час, я скажу відверто, ми прийняли рішення щодо публічності всього по декільком дітям.

Наприклад, у нас була дівчинка, її депортували в Бєлгород.

Півтора року ми намагалися її повернути.

Нам це не вдалося.

Після цього було прийнято рішення організувати спеціальне засідання Ради безпеки ООН в форматі «Арія», де виступить мама цієї дівчинки.

Ми не знали, яка буде реакція, але ми вже використали всі інші можливості, які виявилися неефективними.

Я виступив і після мене виступила мама.

Як результат, через три дні дівчинка була в Києві і вперше побачила свою маму.

Вперше за півтора року побачила свою маму.

Але ми дуже обережно проаналізували і ми не знали точно, який буде результат.

В тому випадку у нас все спрацювало, чудово, але, на жаль, ми не можемо організовувати тисячі засідань Радбезу ООН і показувати кожну дитину.

Тому ми показуємо вже повернення дітей тоді, коли вони вже в Україні.

Навіть під час цього ми не показуємо обличчя.

Саме для того, щоб Російська Федерація все ж таки до кінця не могла зрозуміти, як ми отримуємо інформацію, які ми використовуємо можливості», — каже Лубінець.

Про пошуки дітей.

«Тільки після того, як ми на території РФ і на тимчасово окупованій території України фізично знаходимо, де дитина знаходиться, знаходимо так названі нові документи.

Ми десь починаємо міркувати, яким чином ми фізично можемо дитину повернути.

Інколи комусь треба їхати на територію РФ.

Те, що публічно я можу сказати, ми дуже вдячні дипломатам Катару, які стали основними посередниками по найбільш складним випадкам.

Навіть коли у нас прийнято рішення, що хтось фізично їде забирати дитину, все це пропрацьовується, і у нас дипломати Катару гарантують безпеку нашим людям.

Скажімо так, ми використовуємо всі можливості, які потенційно можуть пришвидшити повернення українських дітей.

Інколи цей результат ми можемо побачити через деякий дуже довгий час, інколи це більш швидко.

Але, скажімо так, ми робимо.

Ми, я маю на увазі вся велика українська команда.

питанням повернення українських дітей займається особисто президент України і всі дотичні до президентського плану «Брінкітсбек-ЮА».

Окремі є команди в різних інституціях», — каже він.

Про сприяння Папи Римського.

«Під час кожної міжнародної зустрічі, яку ми всі проводимо, завжди піднімається питання гуманітарного характеру.

Повернення українських дітей, цивільних заручників, українських військовополонених.

Тому, повірте, на кожній зустрічі це лунає, на кожному рівні це лунає.

І ми з вдячністю відносимося до зусиль Ватикану, папи і новообраного Папи, який публічно вже показав, що він готовий включатись в питання повернення українських дітей і допомоги українським громадянам», — сказав Лубінець.