Росіяни готують наступ на Харків: військові відверто розповіли про ситуацію на фронті та втрати

На Харківщині росіяни почали більше зосереджувати своїх сил після витіснення Сил оборони України з Курської області.

Про майбутній масштабний наступ РФ вже говорять тривалий час, але західні аналітики вважають, що він почнеться у червні, бо Росія має «чотиримісячне вікно», щоб прорвати оборону українських військ, перш, ніж осінні дощі перетворять землю на болото.

Про це йдеться у матеріалі військового кореспондента «ТСН Тижня» Андрія Цаплієнка.

Наступ РФ на Харківщину.

Мирні перемовини кремлівський диктатор використав, як ширму для наступу.

В той момент, коли в Туреччині емісари Путіна вже сідали за стіл переговорів, його бронетехніка поповзла з півночі в бік Харкова.

Атака була спробою відбити ліс, який окупанти назвали «Берлін».

Напередодні бригада «Хартія» завершила операцію зі звільнення цієї території.

Та росіяни не вгамовуються.

Ліс їм потрібен, як плацдарм для просування на Харків.

Зараз Росія стягнула 50 тисяч військових до кордонів Харківської області, стверджують західні аналітики.

Прогнозують в червні великий наступ Путіна.

В «Хартії» обіцяють — тут в них нічого не вийде.

«Вони будуть і далі пробувати захоплювати місто Харків.

Поки ми тут, шансів в них мало», — каже «Гефест», командир артдивізіону бригади НГУ «Хартія».

Кожного дня піхота «Хартії» покращує свою боєздатність.

Якщо бійці не на позиції, то вони на полігоні.

Все, як в реальних умовах.

А, головне, бойові командири точно бачать помилки, які загрожують втратою людей.

Серед бійців є ті, хто повернувся після СЗЧ.

Хоч війна змінюється швидко, та роль піхотинця залишається ключовою.

А деякі види озброєння буквально на очах втрачають своє значення, бо стають легкою здобиччю для дронів.

«Інтенсивність повітряної розвідки на Харківському напрямку така, що виживання тут залежить від двох факторів — швидкість і якісне маскування.

Так от, маскуватись наші хлопці навчились у противника.

Тут, на фронті, працюють ті речі, які спочатку нам здавались смішними, наївними і неефективними», — каже Андрій Цаплієнко.

Росіяни давно вже маскують свої «Гради» під тентами.

Вони, як і ми, відтепер дуже рідко використовують реактивну артилерію.

Такій великій установці майже нереально непомітно доїхати до пускової позиції.

Але є необхідність — і хлопці їдуть.

Бо іноді тільки вони можуть зупинити масований наступ техніки.

Як військові готуються до оборони.

У Путіна є кілька місяців для того, щоб спробувати провести ще один масштабний наступ на Україну.

В Сил оборони України — обмежений ресурс людей і часу.

Робиться все можливе, щоб до літнього путінського наступу встигнути запустити корпусну систему управління військами.

«Корпус працює одним цілим механізмом, де солдат знає сусіда ліворуч, сусіда праворуч.

В них буде нормальна комунікація, перехресні сектори вогню, і не боятися, що обвалиться фланг, і його обійдуть», — каже «Одеса», начальник штабу батальйону «Сила Свободи» бригади «Рубіж».

До другого корпусу Нацгвардії, крім «Хартії», увійшли кілька мотивованих підрозділів.

Серед них — бригада «Рубіж», частиною якої є батальйон «Сила Свободи».

Зона відповідальності наразі — частина Донеччини.

Безпілотники на оптоволокні з кожним днем все сильніше і сильніше підрізають логістику українського війська.

Та бригада «Рубіж» намагається відповідати своїй назві і не дає окупантам просуватися.

Основним засобом протидії стала далекобійна артилерія.

Окрема артбригада Нацгвардії підтримує хлопців із «Сили Свободи» словацькими гарматами з красивим жіночим іменем «Зузана».

«Зузана-2» схожа на велетенський автоматичний карабін, який за хвилину може влучно випустити шість снарядів.

Точність і дальність дозволяє дістати точки запуску тих самих FPV-дронів на оптоволокні, якими противник безкарно кошмарить прифронтові дороги.

Головна небезпека для артилеристів — розвідувальні дрони росіян, які цілеспрямовано шукають «Зузану».

А коли знаходять — не пошкодують і літак з КАБом підняти.

Причому, від виявлення до запуску — лічені хвилини.

Щоб повітряну розвідку не дістала наша ППО — ворог піднімає дрони на кілька кілометрів, туди, де кулемети мобільних груп вже безсилі.

Тож зенітники знайшли дзеркальну протидію російським розвідувальним БПЛА — FPV-дрони.

Саме на цьому напрямку більше року тому українці стали атакувати російські безпілотники FPV-дронами.

Технологія розійшлася.

Зараз іде боротьба швидкостей, маневреності і витривалості.

Взаємодія підрозділів перетворила цю ділянку фронту на непрохідну зону для окупантів.

Втрати ворога тут в десятки разів більше, ніж в нацгвардійців, стверджує начштабу «Сили Свободи».

«Один до двадцяти шести.

Погано, що вмирає один наш.

Але двадцять шість орків вмирає у відповідь.

Це наш батальйон.

І ми піхотний батальйон, не БПЛА, не сили підтримки.

Чотириста орків за приблизно три місяці», - каже «Одеса», начальник штабу батальйону «Сила Свободи» бригади «Рубіж».

Максимальний результат за мінімальні кошти — саме такі технології треба шукати, щоб зупинити черговий наступ орди, який Путін, схоже, розпочне найближчими днями.

Новаторські рішення і постійна гонка на випередження — тільки так, в умовах обмежених ресурсів, може вистояти Україна.