Затягування війни з Росією – ризик для всієї Європи. І ось чому

Багато хто рясно і на різні лади цитує канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. Логіка зняття обмежень загалом позитивна, питання в практичному відображенні. І у своєчасності.
Оскільки можливість розбирати російські війська на дистанції, стерилізація аеродромів у радіусі 300 км – це підрив здатності наступати. А проріджування ППО – це підвищення ефективності наших атак у глибину.

Ракети можна доставити швидко, влаштувати росіянам у червні місячник великих пожеж. Головне – щоб ці ракети були. Тоді «літній наступ» значною мірою залишиться на папері.
Тут маса подробиць, дивитися будемо за фактом. На що варто звернути увагу.

• 1 •

Reuters повідомив, що генеральний інспектор збройних сил Німеччини Карстен Броер 19 травня видав директиву: переозброїти бундесвер сучасними системами до 2029 року. Тобто, за 3,5-4 роки.

Це не сюрприз. Броєр в інтерв'ю Welt півтора місяця тому анонсував завдання забезпечення до 2029 року бойової готовності бундесверу чисельністю близько 200 тис. осіб. І раніше звучали подібні тези.

У березні глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль зазначив: чим раніше закінчиться гаряча фаза війни Росії проти України, тим раніше Кремль буде технічно готовий напасти на Європу. При цьому Каль кинув фразу, яка нас вразила: якщо війна закінчиться раніше 2029-2030 року...

Серед пріоритетів, зазначених Броєром: нарощування можливостей ППО, накопичення засобів для ударів на 500+ км, РЕБ, космос. А також боєприпаси всіх типів. НАТО очікує від Німеччини нарощування можливостей ППО у 4 рази (стосується систем різної дальності).

На цілі ремілітаризації будуть спрямовані кошти від ослаблення «боргового гальма», що стало можливим через (за фактом – завдяки) девіантну поведінку США.

• 2 •

Сьогодні ж вийшло інтерв'ю з главою СЗР України Олегом Іващенком, де зазначено: протягом 2-4 років після закінчення війни з Україною Росія буде технічно готова до нової агресії – проти Європи.

На цей часовий діапазон впливають різні чинники, у т.ч. – наявність санкцій. Разом: гіпотетичне підморожування війни у 2025 р. з умовою скасування частини санкцій з боку США – це максимально негативний для Німеччини сценарій. Тому німці та ЄС загалом так нервують.

При цьому погрози посилення санкцій з метою наблизити настання миру виглядають певним протиріччям для Європи. Тому санкції ЄС здебільшого декоративні та з відкладеним ефектом.

Хоча є підґрунтя, де інтереси України та Німеччини (Європи) у деталях збігаються. Так, командувач сухопутних військ Німеччини Альфонс Майс два тижні тому заявив: через мілітаризацію економіки та суспільства Росія накопичує бойовий потенціал, який не повністю витрачається проти України. «Надлишки» накопичуються проти Європи.

Виходячи з логіки німецького генерала, що довше триватиме війна, то більший потенціал згенерує розігріта військова машина Росії. Тому військову машину треба охолоджувати/ламати, не знижуючи темпів ремілітаризації Європи та утримуючи санкції.

Демонтаж економічних, технічних, технологічних можливостей РФ вести війну – це момент, де повністю збігаються інтереси України та Німеччини. Нарощування ударної потужності в глибину – також повний збіг. Як і ППО. Причому в Україні все це виробляти на порядок дешевше з оперативним тестуванням у бойових умовах.

Тобто, максимально розумне застосування ресурсів Німеччини – нарощування інвестицій в український ВПК. Тут мільярд питань. Не тільки гроші. Сировина. Обладнання. Софт. Підключення України до протоколів обміну інформацією тощо. А також реальні санкції проти РФ. Інакше виникає прагматична ситуація, яку німці мають чудово розуміти.

Воювати до 2029 року – суперечить інтересам України. Україна шукатиме можливості виходу з війни. Формат і наслідки цього виходу можуть накрутити ризики для Німеччини. Особливо – якщо Україна буде виключена як фактор стримування РФ.

Щоб Україна залишалася стримувальним фактором на боці Європи, треба пропонувати щось серйозне. Європа не пропонує. Довго так тривати не може.