Кожен третій — з орденом чи медаллю: відверте інтерв’ю командира полку рейнджерів ССО

Окремий 6-й полк ССО «Рейнджер», сформований за стандартами країн-партнерів, уже зарекомендував себе як ефективний підрозділ, беручи участь у стратегічних операціях ЗСУ на різних напрямках.

Його командир, відомий під позивним «Бобер», з перших днів поставив перед собою амбітну мету: створити не просто бойову одиницю, а згуртовану команду потужних та вмотивованих бійців, об’єднаних спільними цінностями та кодексом честі.

І, судячи з результатів, досягти цього вдалося.

Рейнджери стали символом професіоналізму ССО.

Про фронт, секретність і живучість.

— Пане командир, на соціальних платформах полку «Рейнджер» активно висвітлюється діяльність підрозділу.

Розповідається про успішні операції, навіть вказується кількість знищених та полонених ворогів.

І це зважаючи на імідж секретності Сил спеціальних операцій….

— Така ініціатива, у першу чергу, спрямована на підняття бойового духу.

І ще один не менш важливий аспект — показати суспільству, що таке ССО, хто такі рейнджери.

Аби люди розуміли специфіку роботи і в перспективі не боялися до неї долучитися.

Ми ж не розкриваємо деталей операцій, ми демонструємо способи і методи виконання завдань.

Мотивуємо тим, що в ССО навчанню приділяють неабияку увагу, і, між іншим, у нас дуже великий відсоток живучості.

Скажу вам так: задача не є складною, якщо ти вмієш її робити.

Навчання та нарощування навичок — це стержневі моменти.

— А з чим ви пов’язуєте великий відсоток живучості?.

— Передусім, з тренуваннями — на фізичну витривалість, в умовах, наближених до бойових, коли ти на таких піках нервової активності, коли, здається, вже треба зупинитися, але ти все одно стараєшся йти до мети.

— Як ви загалом оціните ефективність вашого полку?.

— Безумовно, я задоволений нинішніми результатами і пишаюсь своїм підрозділом.

Але кожний здобуток — це наслідок завзятих тренувань.

Причому в будь-який час доби.

Не приховуватиму, наразі ледве не половина занять проходять після заходу сонця, здебільшого в лісистій місцевості.

А все через те, що більший відсоток операцій проводиться вночі.

І тому вони мають неабиякий успіх.

Є заходи, які ми пропрацьовуємо завдяки БПЛА, загрожуючи логістиці противника.

Ми вибудували систему ситуаційної обізнаності і розуміння того, де можемо бити точково і прицільно, не використовуючи великої кількості боєприпасів, але при цьому завдаючи максимальної шкоди ворогу.

Робимо ставку на якість.

Ми не даємо підійти до наших позицій взагалі!.

Ми сфокусувалися на системній роботі, де в пріоритеті — точність, мінімізація ризиків і планування.

Люди працюють на своїх місцях із чітким розумінням задачі.

Оператор знає, коли і де включитися, логіст — що, кому і коли доставити, водій — коли стартувати.

Все працює, як єдина машина.

Скоротили час на підготовку до виходу.

І зараз ми не просто «йдемо в бій».

Чітко розуміємо, де, що і як має бути виконано.

Це вже не пошук рішень на ходу — це відпрацьований алгоритм.

Про корейців, ордени і грошове заохочення.

— В одній з недавніх операцій ваші рейнджери ліквідували групу із 25 корейців.

Специфіка боротьби з ними відрізняється від специфіки дій проти російських військ?.

— Успіх під час того завдання забезпечив комплексний підхід.

Це і люди, і техніка, дрони, які моніторили, і дрони, які мінували.

Прораховуючи наступ фізично витривалого противника, ми відсікали його мінуванням.

А оскільки в такій ситуації протистояння відбувається в тісному контакті, не завжди є змога використовувати важку артилерію.

Тож тут треба чітко розуміти, що ти хочеш, враховувати кількість ворогів, пору доби, температуру повітря.

У нашій справі будь-яка дрібничка є важливою!.

— Часто представляєте своїх підлеглих до орденів і медалей?.

— Авжеж.

Серед тих військовослужбовців, хто брав участь у виконанні бойових завдань, 35% на сьогодні вже мають державні нагороди.

І приблизно 15% перебувають на розгляді, документи вже подані.

Крім того, 17 видів озброєння вручені в якості нагородного.

— Під час операцій частенько ваші бійці захоплюють полонених.

Ставите конкретні завдання щодо цього? Можливо, в підрозділі працює система матеріального заохочення для особового складу?.

— Дійсно, ряд військовослужбовців у плані заохочення отримують грошові винагороди.

Ми живемо в реаліях сьогодення, тому цей нюанс справді сильно мотивує.

А щодо полонених — так, це питання в пріоритеті.

Стараємося брати «язиків», бо це — інформація з перших уст.

Групи приймають рішення на місці, згідно обстановки.

Про снайперів, дівчат і операторів БПЛА.

— Ваш полк поповнюється як мобілізованими, так і військовослужбовцями, переведеними з інших родів військ.

Чи багато зусиль потрібно, щоб підлаштувати їх під алгоритм дій підрозділу ССО? І хто вам більше цікавий із цих двох категорій?.

— Почну з того, що люди до нас приходять, вже усвідомлюючи той факт, куди вони потрапили.

І ми не ділимо бійців на «військовий» чи «новенький з вулиці».

Обидва все одно проходять однакову підготовку.

Тут все з нуля.

Навіть досвідченому воїну доводиться змінювати старі звички.

Звичайно, стараємося новобранця включати до групи, яка вже має бойовий досвід.

Максимально тренуємо його на полігоні.

Потім поступово вводимо в бойовий ритм.

Щоб новачок вкатувався, із старожилами долав психологічний бар’єр.

Тоді йому буде легше.

— Який час загалом потрібен для того, щоб підготувати вправного рейнджера?.

— Від моменту, коли боєць заходить у підрозділ, до першого виходу в зону бойових дій минає до 100 днів — оформлення, базовий 100-й ВОС, розвідувальний 107-й.

Це не так, як в американських фільмах — взяв автомат і побіг.

Крім того, має відбутися первинна обкатка групи.

Тож і виходить: аби боєць не просто тримав зброю, а впевнено працював у групі на бойових завданнях, потрібно не менше 4-5 місяців.

Це час, за який він втягується, проходить навчання, злагодження, і тільки тоді стає повноцінною одиницею.

— Які посади у підрозділі найзатребуваніші?.

— Якщо говорити про бойові, то це оператор.

Насамперед, той, що працює із крупними калібрами в групах спеціального призначення.

— Вакансії снайперів популярні?.

— Так.

Зараз хлопці на навчаннях.

— Хлопці? Дівчат не залучаєте? Є якась пересторога?.

— Жодної.

Просто серед снайперів саме зараз тільки хлопці.

Дівчата працюють в інших підрозділах — бойовими медиками, виконують обов’язки мінометників, працюють у штурмовому загоні, із БПЛА, в РЕБ.

Загалом у нашому полку на різних посадах служать чимало жінок.

Навіть водії вже є.

— Серед молодих кандидатів-рекрутів дуже популярними є вакансії операторів БПЛА.

Вас це, напевно, не дивує, бо навколо дронів наразі заточене все….

— Ми підходимо до цього питання творчо.

Хочуть на ці посади всі, але ми спочатку даємо можливість людині спробувати себе в цій ролі.

Бо, приміром, в роботі з FPV витримає не кожен.

Тут має бути добре розвинений вестибулярний апарат, моторика.

Це не так просто, як здається: одягнув окуляри і полетів вбивати ворогів.

Ти можеш сидіти в цих окулярах годин п’ять, орієнтуючись місцевістю, обираючи напрямок, очікуючи слушну нагоду.

Якщо у військовослужбовця не виходить опанувати цю специфічну справу, він повертається на свою посаду.

Якщо він впорався, прагнемо розвинути його навички.

Тим паче сьогодні дрон — це вже не просто розвідник, а високоточний боєприпас.

Особливо FPV із оптоволокном, які несуть по 5-10 кілограмів, постійно збільшуючи свою дальність.

Технології рухаються вперед і будуть розвиватися ще більше.

І наша задача — встигати за цим, адаптуватися і шукати рішення.

Про грузинів у ССО, субординацію і спорт.

— Цікаво, а іноземці в полку у вас є?.

— Так, із Грузії, Естонії.

Чи справляються? Так, я задоволений їхньою роботою.

Вони служать на тих самих умовах, що й українці, не менше за нас ненавидять окупантів і докладають максимум зусиль, аби пришвидшити перемогу.

Зізнаюсь, я вже сам почав вчити грузинську мову.

Чи не є це свідченням ефективної взаємодії?.

— Як ви ставитеся до переатестації солдатів із вищою освітою на офіцерів?.

— Я тільки за.

Основним із ключових аспектів у такому процесі є статус УБД.

Тобто військовому обов’язково треба поїхати в зону ведення бойових дій.

Не менше двох місяців виконувати бойові завдання, а далі після сержантської ради військової частини проводимо атестаційну комісію і подаємо документи на присвоєння первинного офіцерського звання молодшого лейтенанта.

Передусім, ми дивимося на лідерські якості того чи іншого військовослужбовця, як він себе поводить в екстремальних ситуаціях.

У мене є солдати, які керують групами спеціального призначення.

Дивлюсь на силу волі, характер хлопця, на те, як він веде за собою людей.

Якщо це мінометний підрозділ — як він поводить себе на полі бою, якщо група БПЛА — чи вміє він до всього цього особисто працювати на всіх апаратах, аби за необхідності навчити і проконтролювати побратимів.

— Чи існує у вашому підрозділі відчутне розділення «я начальник — ти солдат», чи, навпаки, командир відкритий до діалогу з кожним, незалежно від посади чи досвіду?.

— У ССО кожен має голос.

Утім, рішення — за командиром.

За потреби поясню і допоможу кожному.

Але, звісно, є субординація.

Ніхто не має плутати обов’язки.

Якщо, коли я командую двома батальйонами на полі бою, водій запитує мене, як накачати колесо — він не на своєму місці.

Але якщо той самий водій помітив пересування ворожих танків, я, звичайно, слухатиму його дуже уважно.

Розумна ініціатива — не лише дозволена, а й необхідна.

Багато з військових — це колишні підприємці, менеджери, айтішники.

Вони навчилися думати системно.

І якщо можуть швидко налаштувати ряд процесів, чому не використовувати цей досвід?.

— Як після надвиснажливої роботи боєць відновлюється, зберігає психологічну стійкість?.

— Почнемо з того, що в районі працює група психологів, яка постійно намагається наживо спілкуватися з офіцерами, сержантами, солдатами.

Крім того, після виконання завдань стараємося відводити хлопців й дівчат на такі ділянки, де тихо й мінімум обстрілів.

Просто даємо людям відіспатися, привести себе до ладу.

Якщо вже стоїть питання про самопочуття, то за необхідності із психологом та медиком вирішуємо: або збільшуємо термін відпочинку для воїна, або відправляємо його на лікування.

— А чи може бути в якомусь вигляді колективний релакс? Ну, скажімо, футбол….

— Так, є і спортзали, і у футбол є де пограти, і навіть у баскетбол.

Але зазвичай бійці після виходів мріють прийняти душ і банально відіспатися.

А якщо, приміром, була якась контузія, то прокапатися й максимально відновитися перед подальшою роботою.

Про ідеальну зброю, термінаторів і скальпель.

— Чи задоволені ви наявним озброєнням полку, екіпіровкою, технікою? Чи бачите напрямки, де є простір для поліпшення?.

— Щодо екіпіровки рейнджери підтвердять — зараз вона справді на високому рівні.

Згадуючи себе, ще навіть на початку війни із цим була така собі історія….

Помітний прогрес і з питань оснащення приладами.

Деякі раніше важили по пару кілограмів, тепер такі модифікації — до 200 грамів.

Це ряд прицілів, наприклад.

Все змінюється….

Змінюються частоти, дистанції безпілотних літальних апаратів.

І дійсно хотілося б мати більше БПЛА, що летять на 50, 80, 100 кілометрів.

І, відповідно, хотілося б мати артилерію, яка б відпрацьовувала таку ж дальність.

Бажано мати більше наземних модифікованих дронів, завдяки яким зможемо прикривати відповідні ділянки й менше для цього задіювати бійців.

Бо людське життя — найцінніше.

— А який у вас особисто найулюбленіший вид зброї?.

— Карабін DDM.

Ідеальна зброя на сьогодні.

Легка, проста і доволі таки ефективна, купно кладе.

У поєднанні з тепловізійними засобами — це шедевр.

Особливо для роботи в лісі на коротких дистанціях.

— Давайте трохи пофантазуємо.

Якщо б ви могли обрати для вашого підрозділу зброю, БПЛА чи техніку, що б це було?.

— Наземні безпілотні системи — умовно кажучи, роботи-термінатори, які здатні прикрити групу на передовій.

Ті, що бачать, виявляють і знищують противника, даючи нашим бійцям можливість працювати ефективніше, а головне — безпечніше.

— Ви як командир дивитесь на кілька кроків уперед.

Яким ви бачите розвиток українських ССО? На чому робитимуться акценти завтра?.

— Сили спеціальних операцій, як колись казали, це скальпель в умілих руках.

Ми маємо бути готові до ведення бойових дій і виконання специфічних завдань на різних ділянках місцевості — на воді, в полі, в лісі.

І треба при цьому аналізувати дії противника.

Так само, як і він аналізує нас.

Зі свого боку організовувати контрдії.

Наприклад, зараз існує тенденція використання ворогом мотоциклів.

Рейнджер взагалі має бути готовим керувати будь-яким засобом — чи то є мотицкл, чи Хамер, чи човен.

Ми маємо постійно вчитися.

Задля успіху на полі бою.

Задля нашої перемоги.

Автор: Олена ПИРОЖЕНКО.

Бажаєш приєднатися до еліти ЗСУ — звертайся в «ССО Рекрутинг»!.

telegram канал.

Телефон: 0800357174.

Адреси офісів ССО Рекрутинг:.

Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.

Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.

Хмельницький, вул.

Соборна, 16.

Кропивницький, вул.

Віктора Чміленка, 53/35.