Як розділилися поляки на виборах президента і яких несподіванок варто чекати українцям

Увечері 1 червня Польща дізнається – спочатку з даних екзит-полів, а трохи згодом і офіційно – ім’я свого нового президента.

Ці вибори можуть виявитися визначальними для подальшого курсу країни.

Про сильні і слабкі сторони двох претендентів на посаду президента Польщі і особливості нинішньої передвиборчої кампанії – в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка "Менше зло" не лише для України: хто і завдяки чому стане новим президентом Польщі.

Далі – стислий її виклад.

Результати першого туру стали шоком для багатьох поляків.

Усі соціологічні опитування прогнозували суттєвий розрив між кандидатом від влади Рафалом Тшасковським та кандидатом, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість", Каролем Навроцьким.

І навіть припускали, що такі результати першого туру зроблять другий тур формальністю.

Але вийшло все навпаки.

Ефект "сором’язливого виборця" може спрацювати на користь опозиційного Навроцького і в другому турі.

Отримавши в першому турі результат, набагато кращий за прогнози, Кароль Навроцький спробував укріпити своє лідерство.

Для перемоги Навроцькому потрібно залучити "золоту акцію" – голоси тих виборців, які проголосували за правопопуліста Славоміра Менцена (посів третє місце у першому турі виборів) та ультраправого радикала Гжегожа Брауна (четверте місце).

І варто зазначити, що "ПіС" обрав кандидатуру позапартійного Навроцького саме через потребу у цих голосах – там розуміли, що кандидат у президенти, який буде членом "ПіС", не матиме шансів залучити голоси часто контрсистемних виборців.

І Навроцький зробив усе можливе, щоб залучити праворадикальні голоси.

Зокрема, він зголосився підписати декларацію, в якій Менцен виклав свої вимоги до майбутнього президента Польщі.

Серед вимог, з якими погодився опозиційний кандидат у президенти – зобов’язання блокувати вступ України до НАТО та відмова посилати війська в Україну.

Він також навіть відповів листом на вимоги, озвучені Гжегожем Брауном.

У цьому листі, оминувши найбільш контроверсійні вимоги (зокрема – блокувати військову допомогу Києву), Навроцький пообіцяв боротися з "бандерівською ідеологією" та "українізацією Польщі".

Втім, ці кроки дали лише обмежений результат.

Власник "золотої акції" нинішніх виборів, Славомір Менцен, хоч і подякував Навроцькому за підтримку декларації, проте від підтримки утримався, пояснивши це тим, що Навроцький "має проблеми з надійністю".

Також Навроцького підтримали й деякі закордонні політики, в тому числі угорський прем’єр Віктор Орбан.

Проте найбільшим успіхом Навроцького стала підтримка з Вашингтона: прийом у Білому домі, візит до Польщі міністерки внутрішньої безпеки США Крісті Ноем і навіть лист від американських республіканців до президентки Єврокомісії, в якому звинувачують організаторів виборів у Польщі у дискримінації опозиції.

Втім, ефект від міжнародної підтримки Навроцького зіпсований сутенерським скандалом.

І хоча, як показав перший тур, компромат не має вплинути на "ядерний електорат", проте цей скандал може вплинути на виборців тих кандидатів, що не пройшли до другого туру.

Ще одна помилка Навроцького, яка може коштувати йому голосів – поведінка під час дебатів, де він поклав до рота щось схоже на заборонену в Польщі речовину снус.

Повернути лідерство у соціологічних опитуваннях Рафалу Тшасковському допомогли не лише проблеми опонента, а й щонайменше два особистих успіхи: активні дебати на Youtube-каналі Менцена, а також підтримка з боку новообраного президента Румунії Нікушора Дана.

Голосування 1 червня обіцяє стати типовим вибором "меншого зла".

Команда провладного Тшасковського наголошує, що Кароль Навроцький з такими плямами у біографії не гідний займати президентську посаду, а Тшасковського намагаються представити як "боягуза" та несамостійного політика.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка "Менше зло" не лише для України: хто і завдяки чому стане новим президентом Польщі.