Як "правки Лозового" стали проблемою відносин України з ЄС та як їх можуть змінити

Скасування або перегляд "правок Лозового" стали офіційним зобов'язанням Києва перед ЄС.

В ухваленій урядом і узгодженій з Єврокомісією дорожній карті встановлений крайній термін зміни процесуального законодавства.

Саме за цими нормами було закрито низку резонансних справ (включаючи справу Татарова, одну зі справ Дубневичів тощо).

Попри суспільний тиск, у парламенті бракує голосив "за", і противники перегляду цих норм мають аргументи на захист своєї позиції.

Утім, схоже, що тепер Україні не уникнути цього рішення.

Про проблему "правок Лозового" і те, що саме має змінитися, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Кримінальні вимоги ЄС до України: чому та як Києву доведеться виправити "правки Лозового".

Далі – стислий її виклад.

Дорожня карта з питань верховенства права – це документ, який уряд затвердив два тижні тому.

Суто формально це рішення Кабміну було самостійним – Україна, мовляв, сама визначила пріоритети реформ.

Та по факту ці дорожні карти узгоджені з Єврокомісією.

Їх свідомо ухвалили в обхід угорського вето, щоб не втрачати часу і мати перелік реформ, які Київ має втілити на шляху до Євросоюзу ("Євро.

Правда" розповідала про це у статті "План Б" для вступу України в ЄС").

А тому до реформ, які у них прописані, як очікується, буде особливе ставлення.

Звісно, якщо прагнення до вступу з боку української влади є щирим.

До цього переліку потрапила і проблема "правок Лозового".

У Мін'юсті наполягають, що перегляд "правок Лозового" став міжнародним зобов'язанням України.

Зокрема, у межах домовленості з ЄС строком виконання встановлений третій квартал 2025 року.

Слід наголосити, що варіант скасування цих правок зараз не розглядається.

Йдеться про їхнє виправлення, про пошук компромісу – і з цим погоджуються усі, включно із західними партнерами.

Також варто зазначити, що частину скандальних правок, ухвалених вісім років тому за пропозицією Андрія Лозового, скасували ще у перший рік після набуття ними чинності; далі були виправлення/скасування ще деяких норм.

А наразі дискусія точиться передусім про пункт, який від весни 2018 року обмежив двома місяцями термін розслідування після того, як слідчий повідомив про підозру комусь із фігурантів справи.

Продовжувати цей термін можна лише якщо слідчий щоразу отримуватиме на це дозвіл суду, і сумарний термін має бути не довшим за 6/12 місяців (залежно від тяжкості злочину).

До "правок Лозового" цей термін був необмеженим, що також було проблемою, тож ця норма не взялася нізвідки.

Зокрема, на невиправдано довге перебування у статусі підозрюваного скаржився бізнес.

Тому зараз бізнес є основним противником скасування цих обмежень.

Але іронія долі у тому, що зараз вже не йдеться про скасування 12-місячного граничного терміну.

ЄС не вимагає цього, уряд у своєму проєкті також не пропонує такого варіанта.

І навіть прокурори вже не просять про повернення до "долозової реальності".

Натомість дискусія ведеться про два інших моменти.

Це порядок продовження термінів та, ще важливіше, порядок дій у разі, якщо термін все ж буде прострочений.

Та головна проблема – це автоматичне закриття справ.

Саме про цю проблему йдеться у вимогах ЄС.

Одна з "правок Лозового" – найскандальніша з тих, що лишилися, – каже, що у разі, якщо суд на будь-якому етапі знайде порушення строків розслідування – він зобов'язаний закрити провадження взагалі і, відповідно, зняти з підозрюваного будь-яку відповідальність, навіть якщо прокурори вже мають достатньо доказів вини.

Крім того, у Єврокомісії наголошують: Україна має змінити "філософію", підхід у ставленні до прокуратури, яку сильно обмежили "правки Лозового".

Один з ключових аргументів Євросоюзу за радикальний перегляд тих правил, що діють в Україні сьогодні, – те, що у жодній з держав-членів ЄС таких положень немає.

Євросоюз у цьому питанні підтримують і Сполучені Штати.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Кримінальні вимоги ЄС до України: чому та як Києву доведеться виправити "правки Лозового".