Попереду важке літо: Росія стягує війська до кордонів та готується до навчань у Білорусі

Росія готується до ескалації наступальних операцій.

Аналітики кажуть, що літня кампанія може стати «останнім шансом» Кремля.

Ворог стягує війська до Сумщини та Харківщини і прагне перетнути адмкордон Дніпропетровщини.

А російські генерали переконують Путіна, що їм вдасться захопити всю Донецьку та Луганську області.

Водночас, президент Володимир Зеленський попереджає: Росія «готує щось» у Білорусі, що може загрожувати не лише Україні, а й країнам Балтики, та закликає усіх бути готовими.

Які перспективи літнього наступу РФ? Які пріоритетні цілі для ворога? Чи здатна РФ окупувати великі міста, такі як Суми чи Харків? Які групи ФСБ є біля Путіна та які плани у кожної із них? Яку програму «мінімум» та програму «максимум» переслідує Кремль на літо 2025 року і наскільки ці плани реалістичні? Та найголовніше — як зупинити російського диктатора — розбирався TSN.

ua разом із військовими та аналітиками.

Стратегічні плани Кремля.

За інформацією видання The Washington Post, Росія готує масштабний наступ в Донецькій області цього літа, одночасно посилюючи тиск на північні кордони Сумщини та Харківщини.

Для Кремля пріоритетом залишається повне захоплення Донецької області, з особливою увагою до Костянтинівки та Покровська.

Наразі під російським контролем перебуває близько 70% регіону.

Повна окупація Донецької та Луганської областей та вихід на адмінкордорни залишається пріоритетними цілями для Кремля, які були поставлені ще 2014 року.

Про це заявив президент Володимир Зеленський.

Паралельно з основним наступом на Донеччині Росія планує серію менших, але інтенсивних атак вздовж кордонів Сумської та Харківської областей.

За повідомленнями медіа, для цих цілей вже перекинуто до 125 тисяч військовослужбовців.

Мета цих дій — не лише посилити тиск на українські сили, а й відволікти та розпорошити їхні ресурси, змусивши Україну утримувати значні військові контингенти на північному сході.

Битва за Часів Яр та Торецьк, які вже перетворилися на справжні міста-фортеці, стає ключовим випробуванням для цих амбіцій і символом запеклого опору українських захисників.

Російське командування, усвідомлюючи стратегічне значення цих населених пунктів, які є «воротами» до Краматорська та Костянтинівки, а отже, й до повного контролю над Донеччиною — кидає туди значні сили.

Покровський напрямок також залишається пріоритетним.

Місто розташоване на критично важливих автомобільних шляхах.

Зокрема, через нього проходить траса Т-0504, яка є основною логістичною артерією для українських військ, що забезпечують такі міста, як Костянтинівка, Часів Яр та Торецьк.

Перерізання цієї траси або контроль над нею дозволить Росії значно порушити українські лінії постачання на всьому східному фронті.

Харківський та Сумський напрямки: Росія здійснювала атаки на кордоні Сумської та Курської областей у квітні 2025 року з метою створення «буферної зони».

Хоча ISW вважає, що Росія навряд чи зможе захопити Суми у найближчій перспективі, Кремль може використовувати подальші просування в Сумській області для висунення територіальних вимог під час майбутніх мирних переговорів.

Херсонська область: У квітні 2025 року Володимир Сальдо, голова окупаційної адміністрації Херсонської області, зробив гучну заяву, яка свідчить про нові, розширені територіальні претензії Кремля.

За його словами, «повернення» західного (правого) берега Дніпра Росії є «принципово важливим» та «абсолютним пріоритетом».

Проте Сальдо не обмежився лише Херсонщиною.

Він закликав Росію повністю контролювати райони річки Дніпро, які проходять через Херсонську, Запорізьку та Дніпропетровську області.

Літня кампанія: програма «мінімум» та «максимум».

Офіцер з психологічної підтримки, інструктор ВШК імені Євгена Коновальця на позивний «Слон», який зараз перебуває на Харківському напрямку, в коментарі TSN.

ua розповів, якими можуть бути перспективи російського літнього наступу.

«Росіяни спробують виконати „програму мінімум“ в надії на те, що наблизитись до виконання „програми максимум“.

„Програма мінімум“, однією фразою, — це збільшення захоплених українських територій.

Якщо точніше — вони спробують дожати Покровськ та Часів Яр.

Якщо/коли це вдасться, — спробують просунутись на Костянтинівку, а після Покровська, ймовірно, на Дружківку.

Безумовно, вершиною реалізації „програми мінімум“ є захоплення всієї Донецької області», — розповів військовий.

Звичайно росіяни можуть ступити на територію Дніпропетровської області.

Військовий нагадує, що вони вже підійшли до неї впритул.

Але жодного значення це не матиме.

«Те, що якісь росіяни з посадки в Донецькій області заскочать в посадку у Дніпропетровській області взагалі нічого не змінить», — наголосив він.

Спроби створити «буферну зону» в Харківській та Сумській областях вже ведуться, але, на його думку, російське військове командування не розраховує на значні успіхи в цьому напрямку.

Отже, програма «мінімум» Росії на цей рік — це повний контроль над Донецькою областю та створення хоч якихось плацдармів у Дніпропетровській, Сумській та, можливо, Харківській областях.

«Але створення цих плацдармів буде відбуватися виключно заради політичного ефекту.

Російські генерали, на жаль, не такі тупі, щоб розраховувати на щось суттєве», — зауважив він.

Військовий переконаний, що російські війська не здійснюватимуть висадження десанту на правий берег Херсонщини, а також не зможуть захопити Запоріжжя чи здійснити глибоке просування на Дніпропетровщині.

Цю думку підтвердив і президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з журналістами 27 травня.

Глава держави підкреслив, що такі дії, зокрема форсування річки Дніпро, абсолютно неможливі, особливо з огляду на величезні втрати, які тягне за собою подібна операція.

«Слон» наголосив, що як українська, так і російська армії не мають достатніх сил для досягнення рішучих результатів.

Російська армія має обмежену кількість артилерійських снарядів, хоча звикла до їх грандіозного розходу.

У них суттєво зменшилася кількість бронетехніки, а якість більшості особового складу є дуже низькою.

Російські солдати часто воюють через штрафну дисципліну, що призводить до того, що командири не шкодують своїх підлеглих, не приділяють уваги їхній підготовці та майже ніколи не організовують евакуацію поранених.

«На тій ділянці фронту, де я перебуваю, за останні пів року ми лише двічі фіксували ознаки того, що росіяни думали про евакуацію поранених.

Таких солдатів використовують у великій кількості в „тупих“ атаках, які часто не мають перспектив на успіх», — розповів військовий.

Чи є у росіян сили виконати програму «максимум»?.

Про можливість виконання росіянами «програми-максимум», військовий обережно зауважив, що сил «впритик».

Російські генерали, а особливо сам Путін, вважають, що сил вистачить, але неймовірно багато, за словами «Слона», залежить саме від України.

Ситуація в Покровську та Часовому Ярі є дуже складною, і фактично, каже він, вже йде битва за Костянтинівку, але це не означає втрати позицій.

«Навіть у найгіршому випадку, втрата Покровська та навіть Костянтинівки не означатиме прориву фронту, розгрому української армії чи втрати всієї Донецької області.

Росіяни можуть „продавити“ фронт майже скрізь, де спробують, але ніде не зможуть його прорвати», — наголошує він.

Для досягнення навіть обмежених успіхів росіянам доводиться концентрувати майже всі свої сили: перекидаються кращі підрозділи (особливо дроноводи), більшість поповнення та значно більше боєприпасів, включаючи снаряди, КАБи та «Ланцети».

За словами «Слона», російські війська не можуть наступати з такими зусиллями на двох фронтах одночасно.

Негативно на дії росіян впливає й те, що міркування піару часто домінують над міркуваннями військової необхідності.

Прикладами таких дій є спроби зайти в Дніпропетровську область або повністю вибити українські війська з Курської області.

Чи спробують росіяни повністю знищити український плацдарм на лівому березі річки Оскіл?.

Військовий на позивний «Слон» розповів, що хоча наступ на Куп’янськ та Борову не дасть особливих військових перспектив, вдалий прорив до переправи через річку Оскіл дозволить росіянам досягти помітного медійного ефекту.

«Це нівелює значну частину наших успіхів, досягнутих восени 2022 року.

До того ж, росіянам буде легко закріпити свої позиції.

Хоча річка Оскіл не дозволить їм швидко розвивати наступ, нам, своєю чергою, буде вкрай складно контратакувати», — наголосив військовий.

Наразі така операція не проглядається, оскільки росіяни сподіваються досягти більших успіхів на інших напрямках.

Проте, якщо у них залишаться сили або час на «останній удар», дуже ймовірно, каже військовий, що це буде саме на Борову.

Що стосується програми «максимум» Росії, то вона виходить за межі суто військового протистояння.

Їхня мета — змусити Україну до капітуляції, і цього можна досягти лише завдяки факторам політичного та ідеологічного (навіть психологічного) характеру.

Перебіг бойових дій тут є важливим, але не остаточним, зауважує військовий.

Кадрові зміни в російському командуванні: з чим це пов’язано?.

Кремль здійснив значні кадрові переставляння у вищому військовому командуванні, що, ймовірно, відображає намір уніфікувати певну тактику ведення війни.

Головнокомандувачем Сухопутних військ Росії призначено генерал-полковника Андрія Мордвічева.

Ця ротація є особливо показовою, враховуючи його попередній досвід та методи, застосовані на фронті.

Мордвічев раніше обіймав дві ключові посади: командувача Центрального угруповання військ (ЦУВ) та Центрального військового округу (ЦВО) Росії.

Під його керівництвом російські сили здійснили захоплення Авдіївки у лютому 2024 року.

За даними Інституту вивчення війни, ймовірно, призначення Мордвічева свідчить про схвалення Кремлем тактики позиційної війни та виснажливих піхотних атак, які були успішно, хоча й надзвичайно дорогою ціною, застосовані на Авдіївсько-Покровському напрямку від кінця 2023 року.

Російське керівництво, судячи з усього, прагне поширити ці операційні концепції на весь склад Сухопутних військ для посилення навіть незначних просувань.

Андрій Мордвічев є одним з небагатьох російських командирів, якому вдалося досягти тактичних проривів через українські лінії оборони за останні два роки, що зробило його одним із найвідоміших воєначальників Росії на цей момент.

Однак ці обмежені тактичні успіхи мали надзвичайно високу ціну.

Російські війська зазнали значних втрат особового складу та техніки, просунувшись лише приблизно на 60 кілометрів з моменту передислокації підрозділів на Авдіївсько-Покровський напрямок у жовтні 2023 року.

Призначення Мордвічева, ймовірно, також є спробою передати «уроки» та тактику, відпрацьовані під його командуванням, решті російських військових підрозділів.

Аналітики Інституту вивчення війни раніше вже відзначали, що російські підрозділи на Куп’янському та Великоновосільському напрямках стали застосовувати аналогічні виснажливі атаки, подібні до тих, що були використані під час захоплення Авдіївки.

Це підкреслює прагнення Москви уніфікувати цю, хоч і жорстоку, але, на їхню думку, ефективну тактику по всьому фронту.

Навчання «Захід-2025»: загроза з Білорусі може повторитися?.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський ще 9 квітня 2025 року заявив, що однією з цілей військових навчань «Захід-2025» у Білорусі, в яких братимуть участь Збройні Сили РФ, може стати приховане створення угруповань наступальних військ.

Це пряма аналогія з лютим 2022 року, коли масштабні навчання «Союзна рішучість» у Білорусі перетворилися на плацдарм для повномасштабного вторгнення на Київ.

Під час того як відбувалися переговори у Стамбулі між російською та українською делегаціями 16 травня, міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов прибув до Білорусі.

Головною темою було подальше зміцнення «спільного оборонного простору» Союзної держави Росії та Білорусі на тлі «складної міжнародної ситуації».

Бєлоусов наголосив, що «Росія і Білорусь — це не просто союзники.

У нас спільний оборонний простір, який ми зміцнюємо через дуже складну міжнародну ситуацію.

Ми повинні його посилити якнайшвидше».

Лукашенко та Бєлоусов обговорили підготовку до майбутніх спільних військових навчань «Захід-2025», які заплановані на вересень цього року.

Лукашенко підкреслив, що Білорусь готова до навчань, не приховує їхнього оборонного характеру і «не збирається ні на кого нападати», водночас заявляючи, що «нехай думають, що хочуть».

Бєлоусов також зазначив, що навчання відбудуться одночасно на полігонах Росії та Білорусі, і вони є ключовою подією для покращення координації військ.

Обговорювалися, зокрема, і питання постачання російської військової техніки до Білорусі, включаючи літаки та гелікоптери.

Лукашенко подякував Росії за постачання придбаної військової техніки та відзначив активну роботу над передовими видами озброєння.

Міністр оборони Білорусі, генерал-лейтенант Віктор Хренін, повідомив про майбутнє значне поповнення білоруської армії російською технікою, а саме сучасними літаками Су-30СМ2 вже найближчими тижнями.

Варто додати, що літаки Су-30СМ2 є модернізованою версією Су-30СМ, що включає покращену авіоніку та розширені бойові можливості.

Виробництво цих літаків для Білорусі на Іркутському авіаційному заводі було анонсовано ще в червні 2024 року.

Окрім винищувачів, Білорусь отримає також гелікоптери Мі-35, бронетранспортери БТР-82А, спеціалізовану техніку для радіоелектронної боротьби (РЕБ) та різноманітні безпілотні авіаційні комплекси, серед яких згадано «Беркут-3» та «Орлан».

Хренін наголосив, що вся ця техніка призначена для вивчення та практичного застосування новобранцями.

Він також підкреслив, що цьогоріч на білоруських військовослужбовців ляже велике навантаження у зв’язку з проведенням навчань «Захід-2025», маневрів по лінії Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), а також численних перевірок, польових виходів та бойового навчання.

Це все, за його словами, стане важливим досвідом для призовників.

Білоруське міністерство оборони офіційно заявляє, що навчання матимуть оборонний характер і спрямовані на оцінку координації та взаємодії збройних сил двох країн.

Водночас, сценарій «Захід-2025» розробляється з урахуванням «сучасних загроз безпеці Росії та Білорусі, які створює НАТО», а також «ситуації, що розвивається в зоні спеціальної воєнної операції».

Головна тема навчань, як зазначається, «ухвалення рішень щодо застосування угруповання військ для забезпечення військової безпеки Союзної держави».

Існує занепокоєння, що навчання можуть бути використані для відкриття нового фронту на північному напрямку проти України або навіть проти країн Балтії, як припускають деякі представники білоруських опозиційних кіл (наприклад, БЕЛПОЛ).

Навіть без прямого наступу, сам факт проведення таких масштабних навчань поблизу українського кордону змушує Україну тримати там значні сили та засоби, відволікаючи їх від більш активних ділянок фронту.

Попри заяви білоруської сторони про відповідність Віденському документу щодо заходів довіри та безпеки, Білорусь не планує запрошувати спостерігачів від НАТО, що підкреслює непрозорість цих маневрів.

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь в коментарі TSN.

ua розповів, що стратегічні навчання, які заплановані на осінь, проводяться ще від 70-х років минулого століття.

І вони, тобто країни ОДКБ, відпрацьовують стратегічні операції проти НАТО та його західної частини.

Самусь вважає, що сценарій з Білорусі та Росії однозначно буде відпрацьовуватися.

За його словами, якщо нинішній російський наступ на Донбасі захлинеться (а значних проривів поки не спостерігається), Росія може змінити фокус.

Можливим варіантом є розпочати операцію проти Литви, Естонії або Сувалкського коридору, що з’єднує Литву та Польщу.

Експерт вважає, що в цьому напрямку Росія має набагато більше шансів на успіх, оскільки, на відміну від української армії, яка довела свою здатність протистояти Росії, можливості Європи та НАТО в протистоянні Росії викликають у нього сумніви.

Самусь наголошує, що російські спецслужби та генерали знають про цю слабкість НАТО.

Розуміючи, що наразі ані НАТО, ані Європейський Союз не можуть серйозно вплинути на Росію, Кремль може наважитися на таку операцію.

Це дозволить Росії показати ефективність своїх збройних сил, посилити свою позицію на будь-яких переговорах із Заходом і, звісно, створити хаос для розвалу НАТО.

Експерт припускає, що не всі країни НАТО погодяться активувати Статтю 5 у разі нападу на Балтію, що призведе до глибокої кризи в Альянсі та дозволить Росії окупувати значну частину Балтії до того, як НАТО зможе організувати контрнаступальні операції.

Військовий «Слон» переконаний, що великого наступу з Білорусі в бік України не буде, оскільки російським військам «нічим наступати».

Однак, якщо вони спробують здійснити якесь невелике заходження до Чернігівської області (винятково з метою піару та психологічного тиску), то якісь локальні дії з боку Білорусі можливі.

Проте, наголошує він, нічого схожого на те, що було в лютому 2022 року, не очікується.

«Останній шанс» Кремля та групи впливу у РФ.

Наступальна операція Росії, що триває від листопада 2023 року і охопила весь 2024 рік, зараз переходить у літню фазу.

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь в коментарі TSN.

ua розповів, що ми вже перебуваємо всередині цієї кампанії.

Російські наступальні дії продовжуються, зосереджуючись переважно на Покровському напрямку, хоча спостерігаються спроби тиску на Вовчанському та Куп’янському напрямках.

Активні дії також зафіксовані в прикордонних районах Курської, Сумської та Бєлгородської областей, а також у Запорізькій області.

Самусь припускає, що пріоритетом для Росії залишається окупація всього Донбасу.

За його словами, російські генерали намагаються переконати Путіна, що їм вдасться захопити Донецьку та Луганську області, а також зайти в Сумську область.

Ця спроба пов’язана з прагненням Росії посилити свої переговорні позиції, особливо з огляду на можливість перемовин з адміністрацією Трампа.

На думку експерта, 2025 рік є для Росії «останнім шансом» на значні успіхи.

Він пояснює це тим, що російська економіка перебуває під тиском, ціни на нафту падають, і ситуація для Кремля 2025 року буде набагато складнішою, ніж 2024-го.

Тому нинішня активність є спробою максимально використати наявні ресурси.

Самусь, однак, не вірить у успіх російських намірів.

Він зазначає, що ситуація для української армії зараз краща, ніж 2024 року, коли були проблеми з постачанням озброєння та боєприпасів від США.

Наразі Україна має ресурси для формування корпусів, покращення управління, координації та генерації сил, а також не має проблем з боєприпасами та дронами.

Експерт також вказує на внутрішні процеси в оточенні Путіна.

Існує група, що активно заробляє на війні (зокрема, Чемезов, Патрушев, Кірєнко, Вайно), яка зацікавлена використати останні бюджетні кошти, перш ніж вплив падіння цін на нафту стане відчутним.

Їхня логіка полягає в тому, щоб «вигребти» якомога більше грошей і перевести їх у свої активи.

Ця група наразі перемагає іншу фракцію (представлену, наприклад, Кирилом Дмитрієвим), яка виступає за замороження війни та початок бізнесу із західними партнерами.

«У них є гроші.

У них є зброя, у них є холопи, які йдуть воювати.

Навіщо їм зупинятися зараз? Якби Трамп почав тиснути одразу, наприклад, увів ембарго на російську нафту, наприклад, у січні, як ми йому казали — не треба витрачати час.

Але група Віткофа з Джаредом Кушнером запевняла Трампа, що можна домовитися через Дмитрієва і заморозити війну та розпочати бізнес.

Але вони не розуміють суті взагалі того, що відбувається довкола Путіна.

Зараз вони кажуть, що Путін змінився.

Нічого він не змінився — він такий і був.

Просто треба розуміти, що взагалі відбувається у Росії.

Поки у них є гроші, поки у них є бізнес на війні — вони будуть це продовжувати.

Але ціни на нафту падають, на щастя.

І це об’єктивний процес, який диктується глобальною економічною ситуацією.

Тому грошей у Росії буде менше», — розповів Самусь.

Самусь припускає, що після кількох місяців спроб посилити переговорні позиції, до кінця року зросте шанс, що група Дмитрієва, яка має вихід на Віткофа та Кушнера, переконає Путіна заморозити війну.

Як зупинити Путіна?.

Директор Центру політичних досліджень «Пента», політолог Володимир Фесенко в коментарі TSN.

ua розповів, що Росію можна змусити до переговорів про припинення вогню лише за кількох умов.

Він вважає, що ключовим чинником є постачання західної зброї від США та ЄС, а також внутрішня консолідація України та зосередження всіх ресурсів саме на війні, а не на інших проєктах.

«В нинішніх умовах, коли Росія готується до літнього наступу проти України та знову погрожує посиленням війни, більш дієвим буде відновлення постачання зброї для України з боку США.

Очевидно, що Трамп безплатно нічого робити не буде.

США вже не виступають як союзник України, натомість вони намагаються зайняти позицію посередника.

Однак Трамп є бізнесменом, і продаж зброї означає отримання прибутку.

Тим паче, що кілька заводів у США, зокрема з виробництва артилерійських снарядів, працюють на постачання саме для України.

Тож навіщо це припиняти? Це буде вигідно для Сполучених Штатів.

По-друге, це буде потужним сигналом для Росії, що вона не зможе виграти цю війну», — розповів він.

За словами Фесенка, якщо Україні вдасться зупинити ворога та стабілізувати воєнну ситуацію, переговори про припинення вогню стануть неминучими.

Він пояснює це тим, що у випадку, коли війна зайде в «глухий кут» і стане очевидно, що жодна сторона не зможе її виграти, домовлятися доведеться рано чи пізно.

Фесенко підкреслює, що вирішальний чинник — воєнний.

Лише, коли у Володимира Путіна зникнуть ілюзії щодо можливості виграти цю війну, зросте шанс на переговори.

Однак, як зазначає політолог, на жаль, наразі через Трампа такі ілюзії у російського диктатора все ще є.

Путінська «теорія перемоги»: без компромісів до виснаження України.

Інститут вивчення війни послідовно підкреслює ключовий момент у розумінні стратегії Володимира Путіна щодо війни в Україні: він не піде на компроміси в мирних переговорах, доки Україна та її західні партнери не завдадуть Росії відчутних військових та економічних втрат, які змусять його переглянути свою «теорію перемоги».

Ця «теорія перемоги», яку Путін сформулював у червні 2024 року, базується на переконанні, що Росія здатна виграти війну на виснаження проти України.

Кремль розраховує на постійне, хоча й повільне, повзуче просування на невизначений термін, водночас перешкоджаючи Україні проводити успішні, оперативно значущі контрнаступальні операції.

Умова для такої перемоги, згідно з путінською логікою, полягає в тому, що військові зусилля Росії триватимуть, доки Захід підтримуватиме Україну.

Тобто, Путін вірить, що Росія просто перечекає підтримку Заходу або виснажить ресурси України, навіть якщо це займе багато часу і потребуватиме значних жертв з російського боку.

По суті, ця стратегія є спробою перетворити конфлікт на довготривалий марафон, де витривалість та здатність нести втрати стають головними факторами успіху.

Аналітики наголошують, що допоки Путін зберігатиме це переконання, він не матиме стимулу йти на реальні поступки, а будь-які пропозиції щодо переговорів з його боку будуть спрямовані лише на фіксацію вже досягнутих територіальних завоювань або отримання тактичної паузи для перегрупування сил.

Таким чином, на думку аналітиків, єдиний шлях до примушення Кремля до справжніх переговорів лежить через сильне військове протистояння та економічний тиск, що зруйнує основоположну «теорію перемоги» Путіна.