Науковці пояснили, що у нас спільного з ДНК бананів

Фраза про те, що люди нібито ділять 60% своєї ДНК з бананами, вже давно циркулює в інтернеті, викликаючи одночасно подив, сміх і сумніви.

Чи справді ми настільки близькі родичі з цим жовтим м’яким фруктом? І якщо ні, то звідки взявся цей факт.

Про це пише IFLScience.

Насправді у цьому твердженні є зерно правди — але, як це часто буває з популярними «науковими фактами», воно значно спрощене й перекручене.

Що ми насправді поділяємо з бананами.

У 2013 році в межах освітнього проєкту для Смітсонівського музею природничої історії було проведено дослідження, що дало привід для народження відомого міфу.

На основі цього аналізу в одному з відео прозвучало, що людський геном на 41% подібний до геному банана.

Однак насправді йшлося не про спільність ДНК як такої, а про подібність окремих генів і, головне, — продуктів, які ці гени створюють (тобто білків і РНК).

Всього виявилося близько 7 000 «збігів» між генами банана та людини — це приблизно 60% від генів однієї з видів, які мають умовний аналог в іншій.

Та й ці «збіги» — не буквальні.

Середній рівень схожості між білками, які кодуються спільними генами, становить лише близько 40%.

А отже, правильніше буде сказати: близько 60% генів банана мають віддалену схожість з людськими, і ця схожість у білках становить близько 40%.

У відсотках ДНК — це приблизно… 1%.

Чому взагалі щось спільне.

Може виникнути питання: а чому взагалі у людини й банана може бути щось спільне? Відповідь — в еволюції.

Усі живі організми на Землі походять від спільного предка — клітини, яка існувала приблизно 1,6 мільярда років тому.

Відтоді живі істоти пройшли величезний шлях, але деякі базові гени залишилися майже незмінними, адже вони відповідають за фундаментальні процеси життя: дихання, поділ клітин, обмін речовин.

Це як із будинками: у всіх є дах, вікна і двері, але форма, розміри і декор — різні.

Так само і з ДНК: вона виконує схожі функції у різних організмів, але реалізується по-різному.

Факт, який вартий уваги — але не так, як ми звикли думати.

Твердження про «60% спільної ДНК» звучить ефектно, але вводить в оману.

Воно створює враження, ніби ми насправді дуже схожі на банан — хоча в реальності подібність лише умовна і стосується лише деяких базових біологічних функцій.

Найцікавіше тут не те, скільки ми маємо спільного з бананом, а те, що наука сьогодні здатна виявити ці спільні риси — навіть попри мільярди років еволюційної відстані.

Це ще раз підтверджує дивовижну єдність усього живого на Землі.

Тож, наступного разу, коли почуєте про «60% ДНК з бананом», — знайте: суть не в цифрі, а в тому, як багато ми змогли дізнатися про себе і світ навколо завдяки генетиці.