Як працює «Квартал 95» під час війни, чим важлива історія «Українського радіо», та чому звільнили Остапенка з Лаври

Середа, 4 червня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі. 

Остапенко, Лавра, Мінкульт

Цілком несподіване звільнення Максима Остапенка з посади гендиректора Лаври Міністерством культури та стратегічних комунікацій пару тижнів тому викликало обговорення у медійному полі та культурній спільноті. Чуток і розмов і про його привід, і про справжні причини було багато.

Напередодні сьогоднішнього виступу Максима Остапенко в профільному комітеті Верховної Ради «Детектор медіа» поговорив із ним про причини його звільнення, про те, чому Лавра досі живе за «генпланом» часів Януковича, про забудову, а також про те, яка у всьому цьому, на його думку, роль Мінкульту. Читайте інтерв’ю за посиланням. 

«Квартал 95» та його бізнес

За понад три роки повномасштабної війни студія «Квартал 95» зменшила обсяги виробництва і зосередилася переважно на великому гумористичному шоу «Єдиний квартал» і концертах «Ліги сміху». Також студія зняла ігровий проєкт «Вік на вік» для Нового каналу, кіно «Раша, гудбай», кілька серіалів за підтримки держави та запустила свій канал у державному мультиплексі. У 2022–2023 роках студія виробляла програми для «Єдиного марафону» (такі собі «Байрактар News» і «Бункер»), але потім припинила. За цей час компанії з орбіти «Кварталу» лише кілька разів утрапляли в медійні скандали, більшість із них стосувалася якості гумору розважального шоу, але були й більш серйозні історії — наприклад, з російським паспортом одного з власників.

Наталка Данькова дослідила, які компанії, що входили до орбіти «Кварталу 95»  у 2021 році, за часи великої війни закрилися, які збанкрутіли, які продовжують працювати і яка в них рентабельність, а також що всі ці компанії виробляють. Читайте дослідження бізнесу «Кварталу 95» за посиланням. Бонус: ви дізнаєтеся, скільки Зеленський отримав роялті за минулий рік.

«Перл-Харбор» і «приниження Росії»

1 червня 2025 року під час спецоперації «Павутиння» були вражені літаки стратегічної авіації на російських військових аеродромах, розташованих в Іркутській (приблизно 4 700 км від України), Мурманській (приблизно 2 000 кілометрів), Іванівській (близько 900 кілометрів) і Рязанській (приблизно 700 км) областях Росії. Потім був ще Кримський міст, але атака на стратегічну авіацію збентежила російських пропагандистів значно більше, ніж їхній дорогоцінний міст (можливо, вже призвичаїлися).

Так ось: спочатку пропагандисти мовчали, бо чекали вказівок згори. А потім отримали темники: писати про українську спецоперацію так, ніби нічого особливого не сталося, могло бути значно гірше, а відповідь буде такою, що земля здригнеться. Більш детально про головні тези російської пропаганди, які вони просували після українського «Павутиння», читайте в нашому дослідженні.

Одразу залишимо посилання на ще один наш матеріал, присвячений спецоперації СБУ проти російської стратегічної авіації. Тоня Малєй зробила огляд соцмереж та західної преси і зібрала найбільш яскраві реакції. Здебільшого всі в захваті, а деякі експерти вважають, що це «революційна зміна в ході війни» і українці  зробили щось неможливе. Пишуть також про «приниження Росії». 

Історія буремного століття

31 травня на літературній сцені «Книжкового Арсеналу» презентували видання «Українське радіо. Історія буремного століття» програмного директора «Детектора медіа» Вадима Міського і Тамари Гусейнової. Поговорити про книжку, яку видали у партнерстві з «ДМ», і про саме радіо зібралися гості панельної дискусії  «Століття боротьби й надій: за лаштунками роботи першого Українського радіо».

«Ця ідея була подана нашою аудиторією після того, як ми побачили, який був розмах відзначення сторіччя “Українського радіо” на загальнодержавному рівні.  Ми не очікували, що буде такий інтерес до радіо, здавалося б, уже на цей час і давно “ретроградного” старого медіа. Ми не думали, що кияни будуть масово підписувати петицію на підтримку появи скверу “Українського радіо” на вулиці Прорізній у Києві. Тобто ми побачили великий інтерес, і дуже добре, що знайшлися автори, які змогли реалізувати ідею створення книги», — розповів Дмитро Хоркін, член правління Суспільного мовлення, відповідальний за радіо, телебачення та диджитал-платформи.

У книжці аж 500 сторінок, але автори сподіваються до наступного накладу зробити доповнення: історій багато,  їх потрібно розповісти і для аудиторії, і для наступних дослідників.

«Ця книжка вселяє багато оптимізму, тому що ми вийшли на новий рівень, ми маємо саме українську (а не перекладну) науково-популярну літературу на українські теми. Хай з’являються тепер окремі книжки про окремі програми, радіостанції, наприклад, про FM-ки початку 1990-х, про роль польського радіо для української аудиторії тощо. Ця книжка — фундамент для наступних книжок», — сказав один з учасників дискусії Володимир В’ятрович.

Як відбулося обговорення книжки й історії радіо — читайте в матеріалі Оксани Наумової.

І ось ще одне корисне посилання: про 100 років «Українського радіо», про те, чому воно залишилося на зв’язку навіть тоді, коли зникли мобільний зв’язок, інтернет і світло, та які ще історії приховують архіви найстарішого мовника України, — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юрієм Табаченком, виконавчим продюсером «Українського радіо». Обов’язково послухайте.

Не буде Бога, окрім їхнього

До війни в Мелітополі була велика протестантська спільнота — в середньому по Україні серед вірян 1,5% протестантів, у Мелітополі — втричі більше. Але після окупації росіяни почали систематично переслідувати представників відмінних від РПЦ конфесій. У розслідуванні The Kyiv Independent «Не буде Бога, крім їхнього»  йдеться про репресії проти священників, передовсім протестантських: їх незаконно затримували, обшукували, допитували, а згодом заборонили їхні церкви та відібрали майно, включно з будівлями. Декількох священників офіційно депортували або змусили виїхати під загрозою арешту — часто це супроводжувалося пропагандистськими матеріалами з обвинуваченнями у зберіганні зброї та боєприпасів. Вірянам довелося або тікати з міста, або ж перейти в підпілля.

Перед переглядом фільму головна редакторка видання Ольга Руденко сказала, що хотіла б, аби фільм подивилася в першу чергу західна аудиторія.

«Ми говоримо з вами за кілька днів після виходу інтерв’ю Такера Карлсона з Вадимом Новинським про утиски християн українською владою в Україні. Такі прояви дуже впливають на те, як аудиторія в США бачить Україну й те, що відбувається тут. У цьому інтерв’ю було сказано, що Україна оголосила війну християнству. Ми сподіваємося цим фільмом додати контексту до того, що відбувається», — сказала Ольга Руденко.

Про фільм і про його презентацію читайте в репортажі Оксани Наумової.

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ»